chrome firefox opera safari iexplorer

6 червня – День журналіста України

06 червня 2018 о 11:58
lvug.com.ua

Цього дня у 1992р. в Брюсселі  Спілку журналістів України  прийняли до   Міжнародної федерації журналістів. А саме свято відзначається з 1994-го, коли Президент України Леонід Кравчук підписав  Указ  «Про встановлення  в Україні професійного свята засобів масової інформації». 

Нині просто неможливо уявити собі життя  без  інформації та, звичайно ж, без людей, які її готують, аналізують, викладають і в такий спосіб впливають на громадську думку. Тож цілком зрозуміло, що День журналіста – свято не лише професійне, а й спільне для всіх українців.

Але це ще й нагода піднести свій голос на захист прав журналістів,  заявити  про необхідність будувати цивілізовані, сучасні стосунки між державою та мас-медіа,  між владцями і журналістами. Не може бути «закритих» тем для журналістів, а отже – для суспільства. Це нагода вкотре вдячно згадати творців української журналістики, її талановитих представників і тих, хто віддали свої життя за Право на Правду.   

Професія журналіста – надзвичайна. Вона захоплює, вона потребує не лише фаховості, а й таланту душі, порядності та відповідальності. У світовому переліку найнебезпечніших  професія журналіста – у першій десятці, поруч із пожежниками, поліціянтами, військовими під час бойових дій. Нині ми раз по раз дізнаємося про загибель чи вбивство  журналіста, пов’язані  з виконанням  професійних обов’язків.  В Україні досі не розкрита ціла низка таких справ.

Але водночас день журналіста – це ще й нагода для, застосовуючи сучасний сленг, «споживачів інформації», тобто всіх нас – читачів, глядачів, слухачів — звернутися до представників мас-медіа  з вимогою  бути чесними, некорумпованими,  об’єктивними, справді незалежними.

 …Журналістами були люди, чиї імена знає цілий світ. Ім’ям Джозефа Пулітцера, журналіста, а згодом власника  The New York World,  названа премія за найбільший і найкращий внесок у журналістику. 

Один із найпопулярніших британських журналістів – В.Т. Стед – започаткував жанр інтерв’ю та заснував журналістські розслідування. Жага нових вражень і сенсаційних повідомлень привела його на «Титанік», разом з яким він і загинув.  

Ведучого  СBS В.Кронкайта називали асом розслідування і символом американської журналістики.

Видатний письменник-нобеліат  Е. Гемінґвей,  письменник і драматург  М.Твен,  автор культових романів «На Західному фронті без змін», «Три товариші», «Тріумфальна арка» Е.М.   Ремарк  були  журналістами.   

Військовим журналістом був письменник і публіцист, прем’єр-міністр Великої Британії  В. Л. Спенсер-Черчилль.

Журналістами були Іван Франко, Осип Маковей, Симон Петлюра, Сергій Єфремов, В’ячеслав Чорновіл та багато інших видатних українських письменників, державних  і громадських діячів.

Журналіст Георгій Ґонґадзе став жертвою  режиму у зв’язку із своїми противладними виступами у ЗМІ.

Роман Сущенко, Микола Семена, інші  українські журналісти   за нинішнього «гібридного» часу стали бранцями путінського  режиму в Росії та окупованому  нею Криму. І влада, й громадськість мають домогтися звільнення їхнього та всіх політв ‘язнів.

Ми пишаємося славною історією  української журналістики, пам’ятаємо тих, хто віддав свої  талант, світло душі, а часом і життя  цій складній, небезпечній і прекрасній професії.

Вітаємо всіх українських журналістів з професійним святом. Зичимо Вам, колеги, плідної праці, творчих  знахідок, натхнення та  успіхів.

Команда «Рідної країни»

Розділи: Суспільство

15 серпня

Інші дати
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути