chrome firefox opera safari iexplorer

14 серпня святкуємо Перший Спас — Медовий

14 серпня 2018 о 08:37

У серпні є три свята, що звуться Спасами, і перший з них — Медовий Спас – відзначається 14 серпня. У цей день колись починали збирати мед.

За переказами, князь Володимир саме в цей день прийняв хрещення, тому у стародавньому Києві 14 серпня освячували воду в Дніпрі і називали цей Спас «Спасом на воді».

Християнська церква 14 серпня вшановує сім святих мучеників – братів Маккавеїв (Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма й Маркелла), їхню матір Соломонію (чи Соломію) та їх учителя Єлеазара, які постраждали за відмову прийняти язичництво і прийняли мученицьку смерть.

Саме тому свято дістало ще одну назву – Маковія. Народ каже: де капала їхня кров, сходила велика полум'яна квітка, що одразу зацвітала, то і був мак.

Серед українців свято Маковія (Маковея) одне з найпоетичніших і найшанованіших. У дохристиянські часи цього дня вшановували Богів Спасів і освячували квіти, городину та криниці. Зрештою, прийнявши християнізовану назву, люди зберегли давні традиції.

Напередодні свята дівчата виготовляли “маковійську квітку” переважно з городніх і, частково, лісових квітів. Букет мав бути різнобарвним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, настурцій, рути-м’яти, васильків, нагідок, маточника, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля тощо. Крім того, до «квітки» додавали і голівку невеличкого соняшника, і все це пов’язували червоною стрічкою. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону.

У такому букеті кожне зело мало свій символ: рута-м’ята оберігала від усякої напасті і додавала здоров’я, ласкавці сприяли тому, щоб у родині була ласка, злагода і щирість, кудрявці – аби у хлопців вились кучері й любили їх дівчата, маточник освячував плодовитість бджіл, а сонях уособлював небесне світило, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним до людей, тварин та рослин. Потім дівчата плели віночки, у яких йтимуть до храму.

Рано вранці церковні дзвони сповіщали про свято. Ненька будила дітей, оздоблювала «маковійську квітку» намистом, повивала червоною стрічкою, обгортала рушником і промовляла:
– На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна, багата й пригожа, як ця квітка, щоб тебе хлопці любили, як люблять люди квітку...

Менші хлопчики й дівчатка вибігали в квітник, робили й собі свіжі букетики і разом з усіма йшли до церкви. Після недовгої молитви священик виголошував світсько-повчальну проповідь для дітвори: аби були чемними, шанували батьків і старших, не лихословили, добре вчилися, допомагали по господарству, були охайними.

Це — чи не єдина церковна відправа, участь у якій переважно брали підлітки; вони навіть несли хреста й хоругви при обході храму. Потім усі ставали в коло і священик освячував квіти, а за годину-другу поверталися додому, де їх чекав святковий стіл з пісним сніданком (у цей день починався Успенський піст).

Серед страв мали обов’язково бути шуліки, коржики та пиріжки з маком. «Маковійську квітку» підвішували до сволока або ж до божниці, де вона висіла протягом року. З квітів при потребі готували ліки чи купелі, дівчата вплітали їх у коси, «щоб не випадало з голови волосся». З маківок дехто робив ліки від безсоння, зерном начиняли суслу (соски-смоктунці) і обсипали обійстя, «щоб відьми не доїли корів і не приносили вроків».

Оскільки Маковій вважався дівочим та дитячим святом, то юнь у цей день не працювала. Підлітки гралися на луках у різноманітні ігри, а молодь збиралася подалі від села, щоб повеселитись і поспівати, так званих, спасівських пісень (оскільки наступав піст, то в селі церква забороняла це робити). Хлопці у цей день жартівливо називали дівчат макодзюбками чи маковійками.

З Маковеєм, як, власне, і з іншими шанованими у народі святами, пов’язано багато різних цікавих повір’їв.

Так, мами, що мали на той час синів-вояків, несли «маковійський букет» одразу до родового дуба (посадженого на честь сина), клали між гіллям, прив'язували червоною бавовною: «На тобі, дубе, за те, що мені любе, щоб сина кулька не взяла, щоб легко десь жив, щоб силу мав твою і твою міць. Даю тобі, а ти дай моїй дитині».

Також існував звичай на Маковея дарувати одне одному освячені макові голівки, щоб був мир і злагода між людьми.

Молоді мами, роблячи купіль для дівчинки кидали у воду мак, щоб хлопців було, як макового насіння, а синові перед першою купіллю осипали маком голову, щоб у майбутньому був багатим і вправним господарем.

Добре було визначати на Маковея місце для нової криниці — «сам Господь водичку на добру споживу благословить». З криниць виносили відром води до води великої (ріки). Виливши, перевертали на березі відро і зверху сідали, обернувшись спиною до течії, «щоб шкоди від повені не було».

На ріках хлопці катали на човниках своїх дівчат, осипаючи зібраний квіт, з яким на воду ступили, «щоб личко довго не в'януло». У деяких селах священик власноруч двічі ладаном обкурював криниці, «щоб відьми здихали» та чари на воді не приймалися.

Миром, громадою сусідні села сходились на межі, обмінювалися калачами, бо Бог товариськість любить та щоб сусідські парубки не билися.

У Києві майже до ХХ сторіччя існував звичай на Маковея йти до Дніпра святити воду. Все чоловіче населення на водосвяття обов’язково мало з’являтися у козацькому одязі. Цього дня люди купалися, щоб очиститися від лихої сили та запобігти хворобам.

Наступний Спас — Яблучний — (Преображення Господнє) ми відзначатимемо 19 серпня. До цього дня вже мають бути зібрані всі зернові, тому Другий Спас відзначають як свято врожаю — кінець літа.

Аліна Астахова, «Рідна країна»

16 серпня

Інші дати
Річниця Зборівської битви
1649 – відбулася Зборівська битва – переможна битва козацької армії, очолюваної Богданом Хмельницьким, з польським військом під командуванням короля Яна ІІ Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область). В результаті 18 серпня 1649 р. був укладений Зборівський договір, за умовами якого визнавалася самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини; на землях Війська Запорозького влада належала гетьману, чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.
Розгорнути
Народився Микола Дашкевич
(1852, с. Бежів, Житомирської області – 1908) – український літературознавець, історик.  Автор праць про Івана Котляревського, дослідник українських дум, історії Галицько-Волинського князівства.
Розгорнути
Народився Іван Дряпаченко
(1881, с. Василівка, нині Чернігівська область – 1936) – український живописець, графік, колекціонер. Автор полотен «На озері», «Косарі», «Лелеки перед грозою», «Назустріч вечору», «Параска у святковий день».
«Нашої красуні Василівки я не проміняю на жодну Венецію. Садки й гаї, білі хатки й чарівна ріка української пісні !» (Іван Дряпаченко).
Розгорнути