chrome firefox opera safari iexplorer

Олександр Потебня: «Перший крик новонародженого має національні ознаки»

22 вересня 2018 о 10:17
uk.wikipedia.org

«Білінгвізм шкідливий для дітей, він гальмує розумовий розвиток людини, забирає здоров’я, скорочує життя. Чуже слово, яке здобуває собі місце побіч рідного, наче чужорідне тіло в організмі, псує його. Дітей необхідно навчати тільки рідною мовою. Навчання ж чужою мовою або навчання кількома мовами стримує психічний розвиток дітей.» 

Ці слова належать Олександрові Потебні – видатному мовознавцеві й філософі мови. Вони були сказані у позаминулому столітті. Їх годилося би вивчити напам’ять нинішнім чиновникам від освіти, вчителям і вихователям у дитсадочках. І не лише вивчити, а й щоразу, коли по завершенні українськомовних  лекції, уроку, занять з малюками («так трєбуют!») їхній язик починає, наче несамохіть, російськомовні вихиляси («так удобнєє!»)…

Олександр Опанасович Потебня народився  22 вересня 1835р. на хуторі Манів, неподалік с.Гаврилівка, що  на Полтавщині, у шляхетській родині. Батько – нащадок доброго козацького роду, відставний офіцер, освічений і щедро обдарований, — доклав неабияких зусиль, щоб його четверо синів отримали гідну освіту.   

Сашко  на відмінно закінчив гімназію в Радомі, де викладав його дядько, мамин брат, і 1851р. вступив  на юридичний факультет Харківського університету.  Через рік, захопившись мовознавством та етнографією, перейшов на історико-філологічний.                                

1856 р. захистив дисертаційну роботу на тему «Перші роки війни Богдана Хмельницького», де використав літописи Самійла Величка та народні думи й пісні. Викладав у гімназії. Впродовж року вивчав мовознавство в університетах  Австрії, Чехії, Німеччини. Тоді ж, у 1862-63р.р., написав відому працю  «Думка і мова» — перше з цілої низки мовно-філософських досліджень.

Викладаючи в Харківському університеті, став справжнім улюбленцем студентів: слухати його лекції приходили мало не з усіх факультетів. Твердження  О.Потебні цитували як революційні : «Мовний апарат дитини формується до народження»…

О.Потебня докладав великих зусиль до створення українських шкіл, підготовки вчителів для них. Написав для недільних шкіл «Азбуку» та «Буквар». 

Від 1861р. Олександр Потебня – ад’юнкт Харківського університету  з правом викладання історії російської мови. Того ж року він одружився. Крім двох своїх синів, Олександра та Андрія, виховував, як рідного, сироту-племінника дружини, у майбутньому – відомого поета Івана Манжуру.  (До речі, збірку І.Манжури  «Степові думи та співи» він видав власним коштом).

1874р. О.Потебня захистив докторську дисертацію. Отримав в університеті посади доцента кафедри слов'янського мовознавства та секретаря історико-філологічного факультету, а за рік став професором кафедри російської   словесності.

Олександр Потебня був одним із засновників Харківської громади та  Харківського історико-філологічного товариства, яке очолював у 1877–1890рр...

Йому належать унікальні праці з етнографії, фольклористики, дослідження з питань історії й філософії мови,  граматики, фонетики. Саме він заснував психологічний напрям мовознавства, довівши  тісний взаємозв’язок мови і мислення. 

Першим серед філологів Олександр Потебня виокремив ознаки української мови, які відрізняють її від усіх інших слов’янських мов, у такий спосіб аргументовано спростувавши  твердження російських мовознавців-шовіністів  про українську мову як «діалект російської»; всіляко відстоював  права української літературної мови. 

О.Потебня відомий і як дослідник давньоукраїнської мови (праця ««Слово о полку Ігоревім. Текст і примітки»); народної поетичної творчості («Про деякі символи в слов'янській народній поезії»);  перекладач українською Гомерової «Одісеї». 

 За редакцією О.О.Потебні вийшли друком твори Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, І. Манжури, а також     книга «Малоросійські домашні лікувальні порадники XVIII століття», що стала настільною в багатьох родинах.  

Професор Потебня гостро заперечував будь-які утиски національної мови: на його переконання, від таких утисків потерпають і втрачають багато не лише гноблена нація (за терміном вченого – «народність»), а й насамперед — визискувачі. Націоналізм він тлумачить як світогляд, котрий передбачає знання і розвиток рідних мови, історії,  культури, а водночас — прийняття національної різноманітності.  «Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу», — зазначав вчений.

О.О. Потебня помер 11 грудня 1891р. Похований у Харкові.   Ім’я видатного науковця і патріота носить Інститут мовознавства АН України.

Підготувала Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

23 жовтня

Інші дати
Народився Пилип Козицький
(1893, с. Летичівка, Черкаська область – 1960) – український композитор, музикознавець, педагог, громадський діяч. Один з організаторів і керівників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.
Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені бог Ані щастя, ні долі. Тілько дав мені бог Красу – карії очі, Та й ті виплакала В самотині дівочій. (слова Тараса Шевченка, музика Пилипа Козицького)
Розгорнути