chrome firefox opera safari iexplorer

7 листопада: 130 років тому народився Нестор Махно

07 листопада 2018 о 07:53

Його тлінні рештки — в одній із багатьох заглибин колумбарію на цвинтарі Пер-Лашез. У Парижі, за 3 тисячі кілометрів від Гуляйполя. 

З Гуляйполя до парижєа нині можна дістатись, якщо авто справне, протягом 34 годин. Несторові, аби подолати шлях від рідного містечка до французької столиці, довелося витратити ціле життя, розгубити залишки здоровя й чималу дещицю духовного запалу (на останньому, власне, він переважно і  тримався). Й те все – щоб нужденно дожити віку…

 

Життя і смерть Нестора Махна так щільно оповиті легендами, вигадками й навіть забобонами, що годі вилущити з них бодай зернину істини. Для одних він – символ анархії, котра, як відомо — «мати порядку». Для інших – образ одвічної української мрії про Волю, вгорнутий у крихку оболонку хворобливого людського тіла. Ще для інших – великий полководець, «батько» тачанки  та безстрашний воїн, що  ходив у походи й атаки винятково попереду своєї армії.   

Біографію Нестора Івановича Махна (з роду – Міхненка) можна прочитати будь-де. А от історії  в дусі дивовижних, притаманно українських, міфів, напевне, відомі не всім. І вони, можливо, чекають на того, хто ретельно збере їх, дбайливо розкладе на сторінках, одягне в палітурку і назве, скажімо – «Махно. Характерник».

Отже, фантасмагоричні речі почали відбуватися з Нестором заледве не від народження. Коли немовля хрестили (було це у рідному Гуляйполі), на батюшці раптом спалахнула ряса. Вогонь був не жаский і спопеляючий, а блідо-рожевий,  бездимний і непекучий. Священик  тут-таки витлумачив: дитя, мовляв, коли виросте, пройде по землі вогнем…  

Згодом Олена, отаманова донька, згадувала, що  батько ступав босоніж розжареним вугіллям без найменшої шкоди для себе, а коли хотів когось покарати, зачиняв двері й вікна і… кидав на винуватця воняні кулі, по яких лишалися опіки.

Самим лише поглядом «батько» змушував тремтіти в жаху навіть найближчих. Та що там люди – під його оком гнулися виделки, ножі й навіть шаблі, закипала холодна вода в казанку. Перед атакою міг увести своїх вояків у стан мало не божевільної відваги. До того ж, переповідають, рани на тілі Махна, невиліковно сухотного, з однією легенею (другу втратив у царських тюрмах) заживали просто на очах. Пізніше фахівці стверджуватимуть, що природні гіпнотичні якості Нестора Івановича значно перевищували аналогічні у М.Ериксона чи В.Месинга.

З усього виходить, що він був справжнім характерником, перейнявши цей дар від своїх пращурів-козаків.  А що вже перевтілювався! Марно  було, скажімо, намагатись упізнати Махна в подобі жандарма, базарової тітки або й пишної пані. Тож про нього плодилися чутки, ніби  ставав невидимим людському окові, ба навіть перекидався на вовка чи лисицю.

Ну, щодо вовка чи лисиці – не знаємо. А от навести ману одразу на купу люду міг дуже просто. Влітку 1920р. під Бродами оточили махновців більшовики й підпалили  довколишній ліс. А Нестор дістав зі скриньки, з якою ніколи не розлучався, звичайну дугу від кінської збруї, підніс над головою – і в суцільній стіні вогню утворився коридор, яким усі врятувалися. Іншим разом якось червоні  знову-таки оточили махновців і вже націлилися розстрілювати з кулеметів. Аж тут невідь як у «батькових» руках опинився червоний прапор, і під ним, співаючи «Інтернаціонал», усі його хлопці вийшли з оточення живими й цілими.

У 1918-21р.р. Нестор Махно виводив своїх  людей з оточення понад 200 разів. 12 разів був поранений, під ним одне по одному гинули бойові коні, а він лишався живим.  Навіть коли в тому, одному з останніх, бою – 22 серпня 1921-го, куля пройшла крізь потилицю й вилетіла з правої щоки…

 Операціями на знищення «батька» керували Фрунзе, Буденний, Пархоменко – марно.  ВЧК сім разів організовувала на Махна замахи –  безуспішно. 

Сучасні дослідники вважають, що Махно володів здатністю ущільнювати своє біополе, в такий спосіб виставляючи енергетичний захист і змінюючи траекторію польоту кулі чи розмаху шаблі.

Він коригував і траекторію своєї долі, як сам хотів.

Нестор Махно, єдиний українець, у чиїй біографії запишуть: «Головнокомандувач Революційної повстанської армії України. Країна – ВІЛЬНА ТЕРИТОРІЯ. Час існування – липень 1918 – грудень 1921.»

Лише заради того, щоб у твоїй біографії з’явилися такі рядки — варто жити щодуху, мчати навперейми вітру  й померти в Парижі у злиднях.

Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

19 листопада

Інші дати
День працівників гідрометеорологічної служби
Державна гідрометеорологічна служба, яка функціонує у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, відіграє ключову роль в отриманні даних про поточні та очікувані гідрометеорологічні умови, сучасний клімат, його можливі коливання та зміни в майбутньому, прогнозування та попередження стихійних гідрометеорологічних явищ.
Розгорнути
День скловиробника
Професійне свято працівників скляної промисловості не випадково збігається з днем народження видатного російського вченого М. В. Ломоносова. Михайло Ломоносов був творцем хімічного виробництва глазурі, скла, порцеляни. Розробив технологію і рецептуру кольорового скла, які він використовував для створення мозаїчних картин. Винайшов порцелянову масу.
Розгорнути
День пам’яті Петра Дорошенка
(1627, м. Чигирин, Черкаська область – 1698) – визначний український державний, політичний та військовий діяч, гетьман України (1665 – 1676). Провів ряд важливих реформ, створив постійне 20-тисячне військо, встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Стратегічною метою всієї внутрішньої і зовнішньої політики - було об'єднання під своєю владою Лівобережної і Правобережної України.
Розгорнути
Народлася Катря Гриневичева
(Катерина Василівна Гриневич; 1875, м.Винники, Львівська область - 1947) – українська письменниця, громадська діячка. Автор збірки новел «Непоборні», повістей «Шоломи в сонці» та «Шестикрилець». Померла 25 грудня 1947 р. в Німеччині, у Берхтесґадені, Баварія, похована там же.
Розгорнути