chrome firefox opera safari iexplorer

Святкуємо Масницю!

04 березня 2019 о 12:43
acc.cv.ua

4-10 березня — найдовше православне свято. Воно  триває протягом цілого тижня. 

Відомо, що походить Масниця з давніх язичницьких давен, коли в такий спосіб наші пращури проганяли холоди та морози і зустрічали весну, піснями й веселощами закликаючи її бути теплою та життєдайною для всілякого зела.

Цей останній тиждень перед Великим постом називають   іще Сиропусним тижнем, оскільки готують різні смачні наїдки з молочних продуктів.  Слід зауважити, що Сиропусному передує М’ясопусний тиждень – тоді досхочу наїдаються м’яса перед постом.

В Україні Масницю завжди відзначали гучними забавами та багатими столами з великою кількістю вареників, переважно з сиром. Нині до вареників додалися і млинці. (Фахівці стверджують, що «млинцева» традиція перейнята у росіян за радянських часів, а російська ж таки назва «Масленица» адаптована до української мови як «Масляна». До речі, ці слова мають різне значення: росіське – від «масло», себто олія, на якій смажили млинці; українська – від «масне», тобто «жирне», що їсться востаннє перед Постом). Вареники, подібні за формою до місяця – одна з найдавніших українських обрядових страв.

Відомий старовинний обряд  під час Масниці  – Колодій. Заміжні молодиці в когось у хаті готували пишний стіл, брали поліно – «колодку» чи «колодія» — прикрашали його стрічками і йшли до чоловіків, які ще не одружилися, аби жартома «дорікнути» та «підштовхнути» до подружнього життя.  

Сиропусного тижня кожен день має особливе, притаманне саме йому, значення. У понеділок прийнято ходити в гості. Жінки цього дня збирались у корчмі на святкування, а чоловікам, які воліли долучитися, вішали на шию «колодку», котру можна було зняти лише відкупившись чи поставивши «могорич».  У вівторок – «загравання»: влаштовувалися оглядини та сватання, щоб по завершенні Великого посту відіграти весілля.  У середу зяті з родинами ходили на «тещині пригощання», куди запрошувалася мало не вся рідня. Найважче, мабуть, доводилося матусям, які мали багато доньок…  У четвер не можна було шити та прясти. Натомість цілими родинами йшли на різні забави: ганяли кіньми, каталися на гойдалках і санчатах, всіляко змагалися. У п'ятницю вже зяті частували тещ, і кожен намагався прийняти свою не гірше, ніж вона минулої середи приймала зятя. Теща ж мала наперед передати чи   принести посуд, аби тісто місити, сковороду, черпак, а тесть —  борошно, масло й таке інше. «Частування тещі» було не простим пригощанням, але й отриманням «уроків життя» від старшого покоління. У суботу відзначали «зовичині посиденьки», коли невістки запрошували на гостину зовиць – чоловікових сестер – і робили їм подарунки. Неділя – «проводи Масниці», Прощена неділя. Першими одне в одного просять пробачення священик та парафіяни після Служби Божої. Потім можна завітати до рідних, друзів, сусідів, аби попросити пробачення за вільно чи невільно заподіяні кривди та образи. В деяких місцинах прийнято відувати також могили померлих родичів, аби попросити пробачення і в них. Прощення просять, щоб із чистою душею приступитися до Великого посту. Давніше вважалося, що недільного вечора відбуватиметься Страшний суд, тож побожні люди пригадували з каяттям свої гріхи й у жодному разі не вживали спиртного.

Після останньої «масної» вечері кожен брав зварене яйце, розбивав його об лоба, швиденько виходив за поріг і з’їдав – щоби піст минув так само швидко, як людина поріг переступила.   

Протягом усього тижня можна щодня вживати яйця, молочне та рибу; посту немає в середу та п’ятницю,  але м’ясо не вживають у жодному разі.  Вся Масниця супроводжується гучними забавами, ярмарками, піснями, танцями, добрим частуванням. Насамкінець спалюють опудало Зими, віншуючи красну Весну.

Дата Масниці залежить від дати Великодня: за 56 днів до свята Воскресіння Христового. Цього року Великдень – 28 квітня. Тож, нагадуємо, цьогоріч святкуємо Масницю 4 — 10 березня.

Смачного частування, веселого святкування!

«Рідна країна»

 

29 березня

Інші дати
Марія Вольвач
1841 – українська поетеса, письменниця, громадсько-культурна діячка.
Розгорнути
Народилася Марійка Підгірянка
1891 – Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська) – українська поетеса, педагог. Авторка збірки поезій «Відгуки душі», поеми «Мати-страдниця», книжок для дітей «Вертеп», «Святий Миколай на Підкарпатській Русі», «Малий Василько», «Кравчиня Маруся», «Юркова мандрівка», «Зайчик і Лисичка», байок, казок, пісень, загадок.
«Спіть, діточки, спіть, Віченька стуліть ! Дрібен дощик стукотить, Вікнам казку гомонить… Дрібен дощик пада там, А тут тихо, тепло нам. При матусі рідненькій, У світличці чистенькій. Спіть, діточки, спіть. Віченька стуліть» (Марійка Підгірянка)
Розгорнути