chrome firefox opera safari iexplorer

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття

  • с. Крилос, Галицький р-н, Івано-Франківська обл.
  • (03431) 31-242
  • з 01.04 по 01.12 – щоденно з 9˚˚ до 17˚˚год.
    з 01.12 по 01.04 – щоденно з 9˚˚ до 17˚˚год., крім суботи та неділі
Про музей:

Постанову про створення музею в с. Крилос, Галицького р-ну Івано-Франківська обласна рада прийняла 1979 року, а після опублікування відповідного наказу Міністерства культури України у 1982 році був вирішений ряд організаційних питань: виділення земельної ділянки, виготовлення кошторисної документації, архітектурно-планове розміщення зон регіонів області, вивчення і відбір експонатів для майбутнього музею.

Науково-проектну документацію розробив Львівський інститут «Укрзахідпроектреставрація». Спочатку музей існував на правах відділу Івано-Франківського краєзнавчого музею. З 1986 року музей став окремим закладом.

У результаті пошукової роботи було виявлено і рекомендовано для переміщення в музей пам’ятки народної архітектури, сотні предметів побуту, зразків одягу. Всі виявлені споруди науково систематизувалися і класифікувалися відповідно до етнографічних регіонів. У 1994 році музей увійшов у склад Національного заповідника «Давній Галич».

Експозиційні сектори музею, що відповідають певним зонам та районам, розміщуються у послідовності, яка дає можливість оглянути скансен окремими частинами: Покуття, Гуцульщина, Бойківщина, Опілля.

Скансен зберігає і відтворює різноманітні пам’ятки історії та культури, народної архітектури, предмети побуту та знаряддя виробництва в середовищі наближеному до природного, дає відвідувачам повну картину життя карпатського та прикарпатського сіл у давні часи.

Покутська хата

Регіон «Покуття» відображений традиційною покутською садибою кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. до якої входять хата, кошниця, оборіг, криниця, огорожа. У цьому регіоні представлена виробнича споруда – олійня.

З Гуцульщини перевезено дві хати — гражди із с. Устеріки Верховинського району кінця ХІХ ст., а також типову гуцульську хату 40-х років минулого століття.

Хата – гражда – замкнута забудова з хатою, коморою, господарськими будівлями, притулами.

Бойківщину демонструє традиційна хата 1878 року, про що свідчить дата на сволоку, з с. Поляниці Волинського р-ну. Це трикамерна курна хата.

Інтер'єр опільської хати

Опілля представлене садибою з хатою ткача середини ХІХ ст. та господарською спорудою – стодолою кінця ХІХ ст. із с. Викторів Галицького р-ну. Це хата заможного селянина. В цьому регіоні знаходяться церква початку ХХ ст. із с.

Поплавники та виробнича споруда – кузня кінця ХІХ ст. із с. Тенетники Галицького району.

Будинки всі оригінальні, представлені як зразки житла при карпатців. Експонати для інтер’єру будинку також зібрані відповідно до специфіки регіону. Це зразки народного одягу, тканини, вишивки, килими, вироби з кераміки, металу, дерева, скла, народний живопис, музичні інструменти, знаряддя праці, різноманітні побутово-ужиткові речі.

У музеї зібрані колекції, які репрезентують культуру при карпатців ХІХ – початку ХХ ст.: покутського посуду, опільського народного одягу та вишивки, бойківських куделей, знаряддя праці коваля.

На основі архівних документів, археологічних та бібліографічних матеріалів у музеї проводиться науково-дослідна робота. Зібрані колекції також цінний матеріал для наукових досліджень. Для розвитку етнографічного музеєзнавства велике значення мають польові матеріали, зібрані під час етнографічних експедицій. Наукові співробітники музею ведуть поглиблені дослідження маловивченого Опільського етнорегіону Прикарпаття.

Скансен поступово став і науково-освітнім осередком, який популяризує зібрані в ньому пам’ятки шляхом організації виставок, видання буклетів, каталогів, проведення екскурсій, консультацій, уроків народознавства, відтворення звичаїв та обрядів.

Музей викликає у відвідувача не тільки зацікавлення архітектурою, а й поглиблює його розуміння минулого, у яке вплетені аспекти культури і традиції, що передаються від покоління до покоління.

Відвідувач, потрапивши в музей може відчути, що ніби «увійшов» в інший світ Прикарпаття ХІХ – середини ХХ ст. старі хати – це книги життя. «Прикарпаттям в мініатюрі» називають музей відвідувачі.

17 грудня

Інші дати
День пам’яті Великомучениці Варвари
Свята Варвара - християнська свята, великомучениця. 306 року в юному віці у м. Іліополі (Мала Азія) постраждала за сповідання віри Христової — за присудом місцевої влади її стратив власний батько, жорстокий язичник Діоскор. Відразу після її мученицької кончини діва Варвара стала вшановуватися християнами, як свята великомучениця. Святість діви Варвари засвідчувалася також багатьма чудесами, які відбувалися біля її гробниці. З 1960 р. мощі святої великомучениці Варвари перебувають у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Розгорнути
День працівника державної виконавчої служби
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи значення органів державної виконавчої служби у забезпеченні виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб, на підтримку ініціативи Міністерства юстиції України і громадськості…» згідно Указу Президента України «Про День працівника державної виконавчої служби» від 22 липня 2009 р. № 569/2009.
Розгорнути
Народився Данило Щербаківський
(1877, с.Шпичинці, Житомирська область – 1927) – етнограф, дослідник українського народного мистецтва, археолог і музичний діяч. Автор понад 40 друкованих наукових досліджень та десятки рукописів («Козак Мамай», «Українські дерев»яні церкви», «Символіка в українському мистецтві», Український килим» та ін.)
Розгорнути
Народився Микола Новаченко
(1898, м.Буринь, Сумська область – 1966) - український ортопед-травматолог. Праці присвячено питанням лікування переломів кісток, протезування тощо. Широко відомі відновні операції на опорно-руховому апараті за Новаченком, кісткова пластика.
Розгорнути
Народився Юрій Шерех (Шевельов)
(1908, м. Харків - 2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Автор фундаментальних наукових праць "Предісторія слов'янської мови: історична фонологія загально-слов'янської мови", "Історична фонологія української мови" та ін.
Розгорнути