chrome firefox opera safari iexplorer

28 грудня народився видатний український вчений-мікробіолог Данило Заболотний

28 грудня 2018 о 06:19
vsviti.com.ua

«Допитливою і всеосяжною має бути людина, 

щоб  знайти своє справжнє місце, не загубитися 

і не заглохнути серед інших істот…»

Д.К.Заболотний

 

У Києві та Одесі є вулиці  Данила Заболотного.  Його ім’я  носять Інститут мікробіології та вірусології Національної академії наук України і Вінницький медичний коледж. 

Академік Заболотний  зробив неоціненний  внесок у розвиток українських і світових  мікробіології та епідеміології, заснував Інститут мікробіології та епідеміології, першу у світі кафедру епідеміології.  Опублікував понад 200 наукових праць, результати унікальних досліджень чуми, холери, тифу, імунітету людини в умовах інфекційних хвороб. Світове визнання Заболотному принесли дослідження біологічних властивостей збудників різних захворювань у виникненні й розвитку епідемій.

А ще він був фантастичною, багатогранною, цікавою до життя  особистю, наділеною багатьма талантами.

Данило Кирилович Заболотний народився в селі Чоботарка на Поділлі (нині — Заболотне Крижопільського району Вінницької області), у родині хлібороба та писарської доньки.  

1877р. помер батько, і хлопчика забрав до себе дядько, який мешкав  у Ростові-на-Дону. 1880р. Данило оселився у  іншого дядька, в Одесі, де закінчив Рішельєвську гімназію.

В 1885р. юнак вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І.Мечникова). На той час в університеті викладали видатні вчені І. Мечников, І.Сєченов, О. Ковалевський, Л. Ценковський. Майбутній науковець працював у лабораторії Іллі Мечникова, який розгледів у ньому неабиякий талант. Однак через чотири роки Заболотного виключили з університету: взяв участь у студентському заворушенні, був заарештований (щоправда, згодом, через погіршення здоров‘я, звільнений).

У 1889–1891р.р. працював помічником директора на першій у тодішній імперії та другій у світі Одеській бактеріологічній станції,заснованій І. Мечниковим. 

Одеська професура звернулася до керівництва університету з клопотанням про відновлення талановитого молодого вченого, і 1891р. Д.Заболотний склав екстерном державні іспити на ступінь магістра природничих наук. Затим вступив на третій курс медичного факультету Київського Святоволодимирського університету, який тоді був справжнім центром бактеріології та епідеміології. Навчався у професорів В.Підвисоцького, Г.Мінха, В.Високовича. 

По завершенні навчання Д.Заболотний поїхав до Кам'янця-Подільського – відпрацювати визначений півторарічний термін державної служби. Як лікар брав участь у подоланні епідемій черевного тифу, дифтерії, холери на теренах Подільської губернії. Організував бактеріологічну лабораторію. Вперше застосував щеплення дітей від дифтерії.

Під час військової служби – у  1895-97р.р. — завідував    відділенням інфекційних хвороб та лабораторією Київського окружного військового шпиталю.  

Згодом Заболотного було обрано асистентом кафедри загальної патології медичного факультету університету Св.Володимира.

1896р. Данило Заболотний разом із професором В.Високовичем  взяв участь у дослідженні та ліквідації епідемії чуми в Індії, за якийся час — у Східній Монголії, Китаї. Експедиції дали багатющий матеріал для подальшої наукової роботи.

1898р., на запрошення професора  Мечникова, працював у Пастерівському інституті в Парижі. За унікальні дослідження був відзначений найвищою нагородою Французької республіки — орденом Почесного легіону.

1920р. Д.К.Заболотний переїхав до Одеси, де при медичному інституті створив першу в історії  кафедру медичної мікробіології. 

До Києва видатний науковець, на той час —  дійсний член Академії наук СРСР — повернувся  у 1928 році. Був обраний президентом Всеукраїнської академії наук (нині  Національна академія наук України), заснував Інститут мікробіології та епідеміології.

Данило Кирилович був надзвичайно обдарованою людиною в багатьох сферах людського життя. 

Якось йому публічно прислужився талант  поліглота. На велелюдному зібранні біля могили Тараса Шевченка виявилося, що для іноземних гостей немає перекладача.  І Заболотний продемонстрував блиcкуче знання англійської та французької, синхронно перекладаючи виступи.

А ще Д.Заболотний захоплювався музикою,театром, живописом, поезією. Його улюбленими поетами були Гейне, Сосюра, Тютчев. Особливо ж любив Данило Кирилович творчість Тараса Шевченка – мало не весь «Кобзар» знав напам’ять. Писав вірші й сам.

Упродовж усього життя вів щоденник, виявляючи художньо вишукане  бачення світу: «21 лютого 1929року. Вчорашня місячна ніч з морозом. З дерев падають тіні узорами на іскристий сніг… З ранку – туман, дерева вкриті інеєм, сад прибраний, як наречена в чарівній казці…»

Академік Д.К.Заболотний помер 15 грудня 1929р.  Останніми словами Данила Кириловича були: «Діти мої дорогі, любіть науку і правду».

Згідно із заповітом, Д.К.Заболотного поховали у  рідній Чоботарці, на батьківському подвір’ї, поруч із коханою дружиною Людмилою.  

Підготувала Олена Бондаренко

Розділи: Суспільство

19 жовтня

Інші дати
Богдан Гаврилишин
1926 – видатний український економіст. Член Римського клубу, фундатор економічного форуму в Давосі. Багаторічний директор МІМ-Женева. Засновник Міжнародного Інституту Менеджменту в Києві.
Розгорнути
Народився Сергій Васильківський
(1854, м. Ізюм Харківської обл. - 1917) - український живописець, якого називали «поетом українського малярства». А ще про нього писали: «Васильківський у живописі – це Шевченко в літературі». До речі, саме Васильківському належать одні з найвідоміших портретів Кобзаря.
Розгорнути
Народився Ігор Свєшніков
(1915, м. Київ — 1995) – археолог, доктор історичних наук. Понад 20 років проводив розкопки на місці Берестецької битви, результати яких узагальнені в монографії "Битва під Берестечком". Автор монографій про культури шнурової кераміки та шаровидних амфор, путівника по заповіднику "Козацькі могили".
Розгорнути