chrome firefox opera safari iexplorer

22 березня народився Гетьман української музики Микола Лисенко

22 березня 2019 о 15:47
wikipedia.org

22 березня 1842 року народився великий український композитор, диригент, піаніст  і громадський діяч Микола Лисенко. 

 Микола Віталійович Лисенко народився  в с.Гриньки (нині – Глобинський район Полтавської області).  Батько – дворянин, полковник-кірасир  Віталій Лисенко – походив зі славетного козацько-старшинського роду (один пращур майбутнього композитора, Вовгура Лис, був соратником Максима Кривоноса; інший — Іван Лисенко — наказним гетьманом; прапрадід  Федір – генеральним суддею). Мати  Ольга (з дому Луценко) – поміщицька донька, випускниця Смольного інституту шляхетних дівчат. Вона дала синові перші уроки музики і навчила блискучої французької. А музичний талант у хлопчика, переповідають, розгледів Созонт, слуга Лисенків, який дуже любив Миколу  і скрізь супроводжував його до 36 років.

1855 Микола Лисенко вступив до 2-ї Харківської гімназії, де навчалися діти з привілейованих сімей. Дуже швидко хлопець став відомим у місті піаністом, запрошувався на бали та вечори, де виконував твори Моцарта і Бетховена, вальси Шопена, імпровізації на теми українських пісень.

Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. 1860 р. через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і  Микола продовжив навчання вже у Київському університеті Св.Володимира, який і закінчив з відзнакою, ще й захистив дисертацію на тему «Розмноження нитчастих водоростей».

У студентські роки М.Лисенко був активним учасником патріотичної «Київської Громади», займався етнографією, викладав у недільних школах, створив студентський хор і керував ним, виступав з концертами.

 По закінченні університету Лисенко протягом двох років  працював у Таращі на Київщині мировим посередником. У вільний час збирав фольклор, оприлюднив розвідку «Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Таращанському повітах».

Від 1867р. навчався у Лейпцизькій консерваторії. Окрім фортепіано, вдосконалював гру на скрипці та органі, брав лекції  з композиції та теорії музики. Із задоволенням  відвідував Оперу, картинні галереї, концертний зал Гевандгаус, де виступали відомі  західноєвропейські виконавці. 

28 грудня 1867 р. у Празі з величезним успіхом відбувся   концерт Лисенка-піаніста, під час якого лунали також і музичні обробки українських народних пісень. 

Влітку 1868 р. Микола Лисенко вінчався з Ольгою О'Коннор – ірландкою, чиї батьки осіли на Полтавщині після війни  війни 1812р. Дівчина мала чудовий голос, була розумна, гарна, дотепна, на 8 років молодша за нареченого і доводилася йому троюрідною племінницею. Згодом Ольга закінчила Петербурзьку консерваторію, виконувала твори свого видатного чоловіка, але втратила голос, зайнялася викладацькою практикою (до речі, її ученицею була Леся Українка). 

У 1869 р. Лисенко закінчив навчання в консерваторії – за 2 роки замість 4-х. Навчаючись, створив кілька інструментальних композицій  та свої перші твори на слова Т.Шевченка: «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною», широко відомий «Заповіт», який завжди вважав своїм «першим твором».

Повернувшись до Києва, виступав як піаніст-професіонал. 1870 р. в залі Дворянського зібрання  під час великого концерту пролунало кілька творів з першого циклу Лисенка «Музика до Кобзаря». 17 грудня 1872 р. у будівлі школи сестер Ліндфорс на Фундуклеївській  відбулася перша вистава українського музичного театру — «Чорноморці» — авторства Миколи Лисенка у постановці Михайла Старицького. 

У 1874—1875 р.р. композитор вдосконалював свою майстерність у Петербурзі під керівництвом М. Римського-Корсакова.

1878р. Микола Віталійович викладав гру на фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж узяв цивільний шлюб з піаністкою Ольгою Липською. (Слід сказати, що у подружньому житті з Ольгою О’Коннор була болюча проблема: Ольга страждала на спадкову психічну хворобу, часто перебувала в клініці, не могла мати дітей.  Олена Пчілка, мати Лесі Українки  й сусідка родини Лисенків, згадувала: «Відсутність «пташенят» була гіркою долею цього шлюбу!»  По 12 роках родинного життя Микола і Ольга розлучилися. Тодішні церковні та цивільні розірвання шлюбів були вельми складними за процедурою, вимагали публічних травмуючих зізнань, засуджувалися в суспільстві.  До того ж Лисенко міг втратити право викладати,  а його праця забезпечувала існування і йому, й Ользі. Тож офіційного розлучення не відбулося).

Красуня Ольга Липська прекрасно музикувала, малювала, однак ціле життя присвятила чоловікові – переписувала ноти його творів, усіляко підтримувала. Микола називав її «генеральним писарем війська Лисенкового». Щоб народжувати дітей (сімох, двоє з них рано померли), виїздила з Києва. Якось Ольга Липська зізналася Лесі Українці, що почувається «тінню» свого чоловіка – згодом поетеса написала саме про неї свій вірш «Забута тінь»…

Варто згадати, що від 1869 р. Микола Лисенко постійно мешкав у Києві. 1904р. заснував  власну музично-драматичну школу. Концертував, часто передаючи виручені кошти на громадські потреби. Брав активну участь у діяльності «Філармонічного товариства любителів музики і співу», «Гуртка любителів музики і співу»; організації недільної школи для сільських хлопців; у переписі населення Києва; роботі Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства; в підготовці «Словника української мови». Входив до складу правління  Літературно-Артистичного Товариства.  Разом з О.Кошицем створив  музичне товариство «Боян»…  

М.В.Лисенко помер від раптового серцевого нападу  6 листопада 1912 р. в Києві.  Похорон композитора, в якому взяло участь понад 100 тисяч люду, перетворився на потужну демонстрацію української національної свідомості.

Ще за життя Микола Лисенко зажив слави «батька української музики».  У великій спадщині композитора  одне з чільних місць  посідають  твори на тексти Тараса Шевченка: музика до «Кобзаря», «Заповіт», «Радуйся, ниво неполитая», «Б'ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» та інші.  Йому належать знані у світі опери «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда», «Різдвяна ніч»,   «Утоплена», оперета «Чорноморці». Лисенко писав опери і для дітей:«Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна». 

У своїх хорових та вокальних творах для солістів переважно використовував тексти українських  поетів: І.Франка, Лесі Українки, О.Олеся. Тексти зарубіжних авторів незмінно були в українських перекладах – М. Старицького, знову ж таки Лесі Українки, М.Славинського.

Писав М.Лисенко і твори  на духовну тематику: «Камо пойду от лиця Твоєго», «Херувимська», обробки духовних пісень: «Пречиста Діво, мати Руського краю», «Хресним древом», «Діва днесь пресущественного рождає».

Духовним гімном української нації стала молитва «Боже великий, єдиний» на слова О. Кониського. 

Створив  М.В.Лисенко і цілу низку творів для фортепіано. Серед них — «Українські рапсодії», «Українська сюїта», «Героїчне скерцо». 

Нарешті,  справжнім шедевром української героїчної музики, символом боротьби українців за свою незалежність у ХХ столітті став «Запорозький марш». 

Миколу Віталійовича Лисенка називають «гетьманом української музики»: 

— Микола Лисенко — засновник  української класичної музики, як Тарас Шевченко — української літератури. До творчості Т.Шевченка композитор звертався понад 100 разів.

— М. Лисенко – засновник  національної композиторської школи в Україні; 

— М.Лисенко – активний захисник і творець української культури, борець за усталення національної свідомості українців. Він очолював першу легальну українську громадсько-політичну організацію «Київський український клуб»,  створив «Об'єднаний комітет зі спорудження пам'ятника Тарасу Шевченку»; 

-М.Лисенко – найбільш український віртуозний піаніст свого часу;

-М.Лисенко – найвидатніший педагог української класичної музики, засновник музично-драматичного школи, яка згодом перетворилася на Музично-драматургічний інститут імені  Лисенка. Згуртував у своїй Школі на той час найкращих музичних педагогів. У Школі Лисенка навчалися талановиті діти переважно з бідних та середніх за достатком родин. Учнями Лисенка були видатні композитори К.Стеценко, О.Кошиць та багато інших.

-М.Лисенко – композитор-новатор, чиї досягнення застосовують провідні композитори світу; 

— М.Лисенко приніс українську національну музику в цілий    світ. Його твори і нині виконуються на сценах багатьох країн. 

-М.Лисенко — один з перших керівників «Українського клубу», який боровся за відродження української національної свідомості. Він доклав величезних зусиль для збереження українських мови, традицій, культури.  

— М.Лисенко зібрав величезну колекцію зразків української народної творчості 1 використовува твори з неї у своїх композиціях. 1874 р. видав книгу з аналізом козацьких дум   бандуриста Остапа Вересая.

-М. Лисенко — один із засновників українського національного оперного театру. Днем народження Національної Опери вважається 24 січня 1874 р., коли на сцені Київського міського театру аматорський театральний колектив виконав оперету «Ніч перед Різдвом» за мотивами твору Гоголя (музика М.Лисенка, лібрето М.Старицького). 

-М.Лисенко – автор  музики до творів, які стали символами нашої нації: «Молитва за Україну» («Боже Великий, Єдиний…») на слова О.Кониського – вона від 1992р. стала офіційним гімном УПЦ Київського патріархату; «Заповіт» на слова Т.Шевченка, «Вічний революціонер» на слова І.Франка.

20 травня

Інші дати
Народився Петро Скунць
(1942, с. Міжгір'я  Закарпатської обл. - 2007) - український поет, перекладач. Автор збірок "Сонце в росі", "Погляд", "ВЕрховинська пісня", "Полюси Землі", "На границі епох", "Один" та ін.
Розгорнути
Народився Микола Мурашко
(1844, м. Глухів, Сумська область - 1909) — український художник і педагог. В 1875 році заснував приватну художню школу, яка увійшла в історію під назвою Київської рисувальної школи.
Розгорнути
Народився Олександр Мишуга
(1853, с.Новий Витків, Львівська область - 1922) – український оперний співак, педагог.
Розгорнути
Народився Борис Мартос
(1879, смт. Градизьк, Полтавська область - 1977) — визначний український громадський і політичний діяч, кооператор і педагог. Голова Ради Міністрів УНР (1919).
«Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла – Гори! Життя – єдина мить Для смерті ж – вічність ціла.» (Олександр Олесь)
Розгорнути