chrome firefox opera safari iexplorer

30 травня 1915 року народився Богдан Весоловський — один з найпопулярніших українських піснярів минулого століття

30 травня 2019 о 11:09
ukrmusic.org


Рік тому, а саме у травні 2018-го, Віктор Морозов і «Батяр-Бенд «Галичина» презентували альбом «Чудовий сон» — пісні Богдана Весоловського у власній інтерпретації. Новий диск мав шалений успіх і розкупився, як гарячі пиріжки.

Так Бонді (сценічне ім’я, а водночас — пестливе
прізвисько серед шанувальників та шанувальниць), зі своїми чарівними музикою й
піснею повернувся до сучасної Галичини, загалом до України, та й  до цілої Європи…

Іван-Богдан
Весоловський народився у Відні. По закінченні Першої світової війни
родина переїхала до Стрия. 

Батько,
Остап Весоловський, був дуже шанованою людиною в Стрию, головою окружного суду й одним із найвпливовіших місцевих політиків. Мати походила з відомого
роду Охримовичів, була ріднею Соломії Крушельницькій,
багато років очолювала в Стрию Союз Українок. Богданова мама писала вірші, й
деякі стали згодом словами його пісень. 

(Обох батьків Богдана згодом спіткала доля політв'язнів: батька- у польській тюрмі, маму – в радянському
ГУЛагу).

Навчався Богдан Весоловський у Львівському  університеті — на юридичному факультеті, водночас — у Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка. Закінчив також Консульську академію у Відні. Вільно
володів кількома іноземними мовами. 

Від
16 років Богдан почав писати музику. 22-річним створив одну
зі своїх найвідоміших пісень— «Прийде ще
час»:

Прийде ще час,
коли затужиш ти за мною,                                Прийде ще час, коли
згадаєш наші дні,                                                
Може, тоді любов ти зрозумієш мою,                                                   
І, може, за ту любов будеш ти вдячна мені. 
https://www.youtube.com/watch?v=nfeBROvc8Sw

Невибагливі слова Бонді поклав на розкішну, запашну,
чуттєву музику в ритмі танго – і… в одну мить зажив грандіозної слави. Танго
«Прийде ще час» співав цілий Львів, під нього танцювали, плакали, кохали,
розлучалися і стрічалися знову…

У 1930-і роки скрипаль Леонід Яблонський («Ябцьо»), акордеоніст
Анатоль Кос-Анатольський, співачка   Ірена
Яросевич та Богдан Весоловський створили    молодіжну «Джаз-капелу  Яблонського» («Ябцьо-Джаз»). Без «Ябцьо-Джазу»
не могли відбутися жодні львівські бал чи вечірка. Слід сказати, що тоді в
Галичині були вельми популярними  бали,
запозичені з західноєвропейської  моди. З’явилися
театри-кабаре, молодь слухала польський джаз. Тож для  українських авторів було неабиякою сміливістю
створити конкуренцію. 

З’явилися «ревії» — естрадні вистави на основі українських
народних пісень. Музику
для перших ревій писав
Анатоль Кос-Анатольський, котрий, власне, і став, як ми вже
казали, разом з Богданом Весоловським засновником «Ябцьо-Джазу». 

Щоправда, «Ябцьо-Джаз» мав попередників: 1928 р. у Львові організувався
студентський квартет «Ревелєрси Євгена» («Львівські ревелєрси») під орудою
Євгена Козака. За фортепіано у цьому квартеті сидів Роман Шухевич, майбутній
Головнокомандувач УПА; одним із солістів був його рідний  брат Юрій. А ще в гурті
співав… майбутній Глава УГКЦ Іван-Мирослав Любачівський. 

У грудні 1938 р. улюбленець Львова і, певне, всієї
Галичини, дипломований правник, Іван-Богдан Весоловський  вирушив до Хуста – будувати Карпатську Україну.
Після поразки карпатських державників утік від переслідувань до Відня. Взяв
шлюб з Оленою Залізняк. У подружжя народилося двоє синів.

Мешкаючи у Відні, під час 
Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишиним працював
над виданням українських народних пісень для видавництва Б.Тищенка.

1949 р. родина
оселилася в Канаді. До останніх днів Богдан Весоловський працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо в Монреалі.

Наприкінці
1960-х, у  часи «відлиги», Б.Весоловський
за канадсько-радянським культурним
обміном  відвідав Україну. Побував у Львові, вклонився могилі
Тараса Шевченка у
Каневі. 

17 грудня
1971р. Богдан
Весоловський помер у Канаді. Через 20 років урна з прахом композитора, як він і
заповідав, була похована у його рідному Стрию. 

Б.Весоловського називають творцем української
танцювальної музики. Він був фантастично популярним. У міжвоєнному Львові всі танго
і фокстроти були на музику Бонді. 

А потім його забули. 

Аж поки маестро тріумфально повернувся до України. 

До його 100-річчя відбувся перший Міжнародний фестиваль-конкурс української ретро-музики — імені Богдана Весоловського. Твори Бонді взяли до свого репертуару українські виконавці. Зрештою, про альбом «Чудовий сон», що його записали Віктор Морозов  та його  оркестр, ми вже згадували. 

Віктор Морозов виконує  танго «Чудовий сон» Б.Весоловського. 

Годилося би насамкінець розповісти й про кохання Бонді та Ірени Яросевич, солістки «Ябцьо-Джазу». Як потім Ірена опинилася у польському оркестрі під ім’ям «Рената Богданська» (сценічне прізвище утворене від імені Весоловського — Богдан!). І як оркестр пристав до польського «2-го корпусу» генерала Владислава Андерса та пройшов з ним багато країн Близького Сходу. І як Ірена вийшла заміж за пана генерала. І як через багато-багато років Бонді та Ірена Андерс зустрілися на чужині…Але це вже інша історія. Хоч і не менш прекрасна й печальна, ніж історія творця першого українського танго… 

Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»