mus.art.co.ua
Вона входить до всіх переліків найвідоміших українських жінок. Оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано), народна артистка, лауреатка Державних премій, у тому числі – Шевченківської. Професорка, педагог, з-під чийого крила піднеслися до професійних вершин талановиті українські виконавиці. Жінка, яка зачаровувала своєю красою відомих чоловіків світу...
Євгенія Семенівна Мірошниченко народилася 12 червня 1931р.в с. Графське (згодом, у дусі часу — Перше Радянське) Вовчанського району на Харківщині, у селянській родині. Дитинство майбутньої співачки проминуло в одному з найбільш потерпілих від Голодомору районів Харківщини – лише в її рідному померло понад 230 людей. Родина Мірошниченків вижила завдяки тому, що батько працював механізатором.
Чудові голос і слух Женя успадкувала від мами — Сусани Єгорівни, яка прекрасно співала, на початку минулого століття виконувала роль Наталки Полтавки в театрі графа Гендрикова.
У середині 1943р. батько Євгенії, танкіст Семен Мірошниченко, загинув на фронті. Родина бідувала. Тож коли 13-річна Женя дізналася, що в Харкові набирають дітей-напівсиріт до спеціалізованого ремісничого училища, вирушила туди. Отримала диплом слюсаря з ремонту радіоапаратури.
Якось, прибираючи у кімнаті в гуртожитку, за звичкою співала. Випадково спів почув керівник хору «Трудові резерви», запросив дівчину до колективу. Невдовзі Женя стала солісткою хору. До чергового жовтневого ювілею колектив, серед інших небагатьох, відібрали для участі у святковому концерті, що відбувався в московському Великому театрі. В залі були присутні тодішні радянські урядовці. Голос юної виконавиці зачарував усіх, преса назвала її «українським соловейком».
У 1951-57р.р. Євгенія Мірошниченко навчалася в консерваторії ім.П.Чайковського. Жила напівголодно. Ходила на заняття у формених сукенці та шинелі, виданих у ремісничому училищі. Менш талановиті, але заможніші колежанки дражнили її «ремеслом», усіляко кепкували й нарешті так дозолили, що дівчина вирішила піти з консерваторії. Та, дякувати Богові, втрималася…
По закінченні навчання дістала запрошення з багатьох театрів, у тому числі — Ленінградського, того ж таки Великого… Але сказала: «З України я нікуди не поїду!» І лишилася в Київському театрі опери і балету ім.Т.Шевченка, на сцені якого дебютувала в партії Віолети («Травіата» Дж.Верді).
1961р. стажувалася в міланській Ла Скала, у відомої співачки й педагога Ельвіри дель Ідальго. Тут Євгенії також пропонували залишитися. Однак вона повернулася до Києва.
Згодом у житті співачки будуть інші, більш особисті, приводи виїхати за кордон. Сучасники переповідали, що в талановиту і красиву приму Київської опери був закоханий кубинський диктатор Фідель Кастро.
Згодом, уже в поважному віці, Євгенія Семенівна розповідала, що коханням цілого її життя був румунський оперний співак Ніколае Херлеа: він навіть отримав від свого уряду дозвіл на одруження з Мірошниченко (такі були складнощі з «міжнародними» шлюбами навіть у межах соцтабору) — однак Євгенія не покинула рідної країни…
Окрім роботи в Київській опері, були численні гастролі в країнах Західної Європи, в Канаді, Японії, Китаї, на Близькому Сході.
Від 1980р. Є.Мірошниченко викладала сольний спів у Національній музичній академії України. Від 1990р. – професор. Серед її учениць – В.Степова, Н.Шелепницька, О.Нагорна, О.Терещенко та інші знані виконавиці.
Останні п’ять років свого життя Є.С.Мірошниченко присвятила створенню в Києві Малої опери – на базі тодішнього клубу трамвайників. Мріяла, що на цій сцені будуть поставлені рідко виконувані оперні твори, матимуть змогу експериментувати та вдосконалювати свою майстерність молоді музиканти і співаки. Однак задум остаточно вітілити не вдалося…
Восени 2008р. Є.С.Мірошниченко в Німеччині зробили онкологічну операцію. Прогноз був оптимістичний, вона повернулася до викладацької діяльності.
Вночі на 27 квітня 2009р., перед Великоднем, видатна співачка раптово померла – відірвався тромб…
Євгенія Мірошниченко впродовж 40 років (1957-97р.р.) була провідною солісткою Національної опери України. Її вокальна майстерність і талант актриси органічно поєднувалися, тож «на Мірошнмиченко» ходили не лише слухати, а й дивитися. Її найкращі оперні партії: Лючія («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Цариця ночі («Чарівна флейта» В. А. Моцарта), Лакме («Лакме» Л. Деліба), Манон («Манон» Ж. Массне), Віолетта («Травіата» Дж. Верді) та багато інших. Знімалася в музичних фільмах («Українська рапсодія» С.Параджанова).
2016р. вул. Софії Перовської в Києві була перейменована на честь видатної української співачки.
Наприкінці квітня цього року в Києві, на фасаді будинку по вул.Терещенківській, де мешкала Євгенія Мірошниченко, встановили меморіальну дошку на вшанування пам’яті співачки.
