chrome firefox opera safari iexplorer

30 жовтня 1911 року народився видатний скульптор Григорій Крук  

30 жовтня 2019 о 12:01
twitter.com

Велику частин своїх творів митець присвятив український тематиці, однак він досі залишається мало відомим в Україні. 

Майбутній скульптор народився у с.Братишів  на Станіславщині (нині Тлумацький район Івано-Франківської області), другою з трьох дітей у незаможній родині Якова та Катерини Круків.

По батьковій лінії всі були гончарями, тож не дививна, що хлопчина успадкував їхні творчі здібності.

У 9 років почав учитися в сільській чотирикласній школі. Вчитель В.Лукасевич розгледів у хлопчика  неабиякий різьбярський талант і привіз  його до Станіслава, де була деревообробна школа, де навчали  різьбярству, столярній справі. Щоправда, батьки воліли бачити хлопця вчителем чи священиком, але, бачачи, що на хліб своїми руками дитина заробить, — не противилися.   

1931р. Григорій записався до Львівської школи  декоративно-прикладного  мистецтва.  Та якось один з викладачів висловив сумнів у здібностях юнака, навіть порадив  стати кравцем – і він покинув школу.

Почав відвідувати майстерню відомого скульптора Сергія Литвиненка. Дозвіл вчитися у майстра «заробляв», виготовляючи для нього та його знайомих меблі.  

Одначе мріяв про академічну освіту. Не маючи атестату, мав подати на конкурс дві скульптурні моделі й два малюнки людського тіла з натури. Моделі подав свої, малюнки позичив у товариша. А протекцію талановитому  юнакові склав не хто інший, як сам митрополит Андрей Шептицький. Так 20-річний Григорій Крук став студентом Краківської академії мистецтв. 

Сказати, що було сутутжно – не сказати нічого: з харчів нерідко міг собі дозволити хіба що дешевий суп у їдальні Сестер милосердя, й так цілими тижнями. Але жага знань і прагнення втілити свій талант були сильнішими за життєві труднощі.

У Кракові Григорій, або ж Григір, як він називав себе, — увійшов до української мистецької групи «Зарево».  Заприязнився з Михайлом Зорієм, Денисом Іванцівим , Михайлом Черешньовським, разом з ними брав участь у творчих виставках.

Якось роботи Г.Крука потрапили на очі викладачеві Ягелонського університету  Богданові Лепкому.  Спочатку  Б.Лепкий допоміг молодому скульпторові  отримати замовлення -  створити дизайн вівтаря для католицького собору Святого Норберта, й на отримані гроші той закінчив академію – до речі, з відзнакою.

Згодом професор Б. Лепкий написав листа-рекомендацію на ім’я І.Мірчука, директора Українського наукового інституту в Берліні.  Проте виявилося, що в Інституті ні коштів, ні можливостей для навчання  мистьецтву немає. Вдалося записатися до класу скульптора А.Фоке, який високо оцінив здібності студента і домігся для нього стипендії, а коли вона вичерпалася, допомагав із замовленнями.  

Якось, підробляючи садівником у парках Ванзеє, Григорій познайомився з дівчиною на ім’я Єлизавета. Це була донька Павла Скоропадського, у недавньому минулому -  гетьмана Української держави. Дівчина займалася скульптурою, навчалася мистецтву, їй припали до душі роботи Григорія, і вона попросила батька замовити у нього свій скульптурний портрет. Так Григорій потрапив у дім Скоропадських, познайомився з гетьманом.

1939р., коли почалася Друга світова війна,  Крукові дозволили залишитися в Берліні, однак  стипендії позбавили. Вдалося навідатись до рідного краю, де з батьками провів два щасливих тижні.

По завершенні війни Григорій Крук переїхав до Мюнхена.  Знайшов примішення для майстерні – у Швабінгу,  мистецькому осідку на кшталт паризького Монмартра.  

За якийся час  майстерня Крука стала популярною. Тут відбувалися творчі дискусії, товариські зустрічі, а прізвище українського скульптора лунало дедалігучніше в мистецькому середовищі.

Завядки спеціальній стипендії, що призначалася талановитим українцям-католикам, Крук півроку навчався в Італії. Тим часом його твори – унікальні за своїми стилем та манерою – вивели свого автора у перший шерег європейських  митців.

Від 1952р. починається ціла низка персональних виставок Г.Крука. Цього ж року  Григорій залишає Німечиину і оселяється в Парижі.  Бере активну участь у житті української діаспори, знайомиться з генеральним секретарем міжнаціональних (міжнародних) справ  УНР Олександром Шульгіним – відомим істориком та соціологом, редактором тижневика «Тризуб».

Саме О.Шульгін організував виставку  робіт Г.Крука в галереї Simone Badinier, яка відбулася з величезним успіхом.   

Затим були виставки у  Бонні, Лондоні, Единбургу, Відні, Нью-Йорку та багатьох інших містах США, Канади, Китаю, Туреччини, Італії…

У Римі Г.Крук створив скульптурний портрет  митрополита Йосипа Сліпого, який вийшов на волю по 18 роках радянських таборів. Митрополит влаштував  митцеві аудієнцію в папи Павла VI. Скульптурні портрети папи та митрополита відзначені  медаллю Ватикану.

Майстер належать понад 300 скульптур і тисячі малюнків. Серед скульптурних робіт, окрім згаданого «Портрета патріарха Йосипа Сліпого» — «Монахиня», «Відпочинок», «Селянське подружжя» та багато інших, присвячених українській тематиці. Варто згадати, що саме Григорій Крук створив відомий у цілому світі пам’ятник над могилою Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюри на паризькому цвинтарі Монпарнас.

Скульптури українського генія придбали Національний музей у Парижі, галерея Stenzel у Мюнхені, численні шанувальники та колекціонери. Найбільше робіт Г.Крука зберігається в Українському  вільному  університеті у Мюнхені та Бібліотеці й Архіві ім. Т.Шевченка у Лондоні.   

Помер Григорій (Григір) Крук  5 грудня 1988р. у Мюнхені. Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф, який ще називають «українським некрополем» — адже тут, у розкішному парку, спочивають відомі діячі українського національного руху минулого століття: С.Бандера, Я.Стецько, Л.Ребет, воїни УНР, бійці УПА…

В Івано-Франківську є вулиця Григора Крука. У його рідному селі Братишеві працює кімната-музей видатного скульптора. 30 жовтня  2011р. тут встановлено пам’ятник митцеві (автор В.Довбенюк).

Григорію Круку пропонували громадянство Німеччина, Франція, Канада, однак великий скульптор не прийняв жодної пропозиції.  Він належав мистецтву, а його мистецтво живилося з українських джерел.

Нині як ніколи вчасним було би повернути Україні  ім’я і творчість митця, якого вважають класиком у світі й про кого так мало знають у його рідній країні.

 Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

13 грудня

Інші дати
День Святого Андрія Первозванного
Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничніших, найцікавіших, цього дня відбуваються заклинання й угадування майбутнього, ритуали з калетою та інші ворожіння. Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя.
Розгорнути
Народився Микола Хвильовий
(1893, м. Тростянець, Сумська область – 1933) – український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Автор поетичних збірок «Молодість», «Досвітні симфонії», збірок оповідань «Сині етюди», «Осінь», романів «Вальдшнепи», «Санаторі, Сентиментальна історія»», новели «Я (романтика)».
Розгорнути