chrome firefox opera safari iexplorer

13 листопада — 150 років від дня народження видатного українського вченого-медика Олександра Черняхівського

13 листопада 2019 о 16:25
prostir.museum

   Восени 1929р.
п’ятьох лікарів, викладачів Київського медичного інституту, заарештувало ОГПУ у
«справі Спілки визволення України». 
Одному з арештантів – найстаршому – щойно виповнилося 60 років. Це був
завідувач кафедрою гістології та ембріології професор  Олександр Черняхівський.   

   З-поміж цих
п’ятьох, як і взагалі з-поміж більшості «учасників» сфабрикованої справи, лише
Черняхівському вдалося «втекти» від розстрілу чи загибелі в таборах. Йому
дозволили померти у душевних і тілесних муках на волі. 

О.Черняхівський  був вченим найвищого європейського рівня,
знаменитістю у світових  наукових колах.
Під час обшуку в нього виявили праці нобеліата,творця нейробіології Сантьяго  Рамона-і-Кахаля з дарчими написами. І ці книги,
й праці самого професора Черняхівського зникли без сліду. А в Київському державному
архіві дивним чином «загубилися» всі документи, що мали стосунок до  життя і діяльності  науковця. 

Це був час, коли Великий Терор лише  проходив репетицію, а тодішні владці ще
намагалися «зберегти обличчя» перед західним світом. Тож ученого зі світовим
ім’ям та його дружину, Людмилу Старицьку- Черняхівську, доньку видатного
українського драматурга, засудили «тільки» до п’яти років, і то заслання, й то
не у снігах Воркути, а в Донецьку (на той час – Сталіно). Ще й  дозволили працювати за фахом: у новопосталому
медінституті дали змогу   створювати кафедру гістології. Щоб
згодом    знищити всю родину…  

  Олександр Григорович Черняхівський народився у 1869 р. в
с.Мазепинцях Васильківського повіту Київської
губернії, в родині парафіяльного священика. 

 Троє братів
Черняхівських були надзвичано обдарованими, а батько спромігся дати синам добру
освіту. Тож Михайло та Євген стали відомими хірургами, а Олександр досягнув
висот у теоретичній медицині.  

1893р. О.Черняхівський закінчив медичний факультет Свято-Володимирського
університету.  Починаючи з 1894р.,
викладає у Київському Університеті, затим – у Медінституті; працює лікарем-неврологом
у київському військовому шпиталі. 

1910 р. з’явилася перша з 
численних праць  Черняхівського у
царині нейробіології – стаття про мультиядерні нейрони, сигналізатори болю та
запального процесу. Це був прорив у медичній науці. Саме зв подібні розробки
іспанський вчений С.Рамон -і-Кахаль отримав Нобелівську премію.  

Від 1918 р.  О.Г.Черняхівський — професор кафедри
гістології, за шість років  – керівник цієї
кафедри. 

    Потім були вже  згадувані арешт, заслання до Сталіно, робота
в місцевому медінституті. Звідси 1934р. О.Г.Черняхівський вийшлов на пенсію.
Подружжя повернулося до Києва. Зусиллями президента АН УРСР О.Богомольця
«неблагонадійного» професора приймають на роботу в Інститут клінічної
фізіології.   

Це був короткий час наукової праці й улюбленого заняття
перекладами: Г.Гайне, Ф.Шіллер… Час дуже відносного затишшя – перед
бурею... О.Г.Черняхівський, змучений, вибитий з колії трагічними подіями в
родині, помер у Києві 22 грудня 1939р. 

   Доля, що
спіткала рідних великого вченого – дружину та доньку —  справді страшна.    Мученицькою
смертю загинула донька – поетесв Вероніка Черняхівська. 1929р. її, як і батьків,
заарештували у «справі СВУ», але невдовзі звільнили.  А на початку січня 1938-го заарештували знову.
Внаслідок звірячих катувань у Лук’янівській в’язниці жінка збожеволіла. 22
вересня 1938р. Вероніку Черняхівську за обвинуваченням у «шпигунстві на користь
Німеччини» засудили до страти.Вирок виконано того ж самого дня. Батькам збрехали,
що доньку заслано до Сибіру, й 72-річна Людмила Михайлівна посеред лютої сибірської
зими шукала доньку в таборах…

 Саму Людмилу
Старицьку-Черняхівську, письменницю, перекладачку, драматурга, членкиню  Української Центральної Ради -  заарештовували тричі. Востаннє — 20 липня
1941р., коли під Києвом вже тривали бої. Тоді до оселі Людмили Михайлівни
вдерлися енкаведисти, вчинили трус, відібрали паспорт і архів листувань. Потім
Людмилу та її сестру Оксану Стешенко 
вантажівкою доправили до Харкова. Засудили за обвинуваченням у
«антирадянській діяльності», й у  «телячому»
вагоні повезли до Казахстану, відбувати строк. Дорогою 73-річна Л.М.Старицька-Черняхівська
 померла. Ні дата її смерті, ні місце
поховання невідомі. 

   На плиті над
могилою великого українського вченого О.Г.Черняхівського на Байковому кладовищі
викарбувані, на прохання дружини, її слова: «Радість,щастя, життя моє…» 

Підготувала Олена Бондаренко

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути