<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?><rss version="2.0" xmlns="http://backend.userland.com/rss2" xmlns:yandex="http://news.yandex.ru">
<channel>
	<title>Рідна країна</title>
	<link>https://ridna.ua</link>
	<description>світоглядний портал</description>
	
	<item>
		<title>Презентація «Історії української Конституції» в Камʼянець-Подільську</title>
		<link>https://ridna.ua/2026/05/prezentatsiia-istorii-ukrainskoi-konstytutsii-v-kam-ianets-podilsku/</link>
		<description>26 травня 2026 року в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка відбулася презентація книги українського політика, громадського діяча, науковця Миколи Томенка «Історія української&#160;Конститутції». Видання присвячене еволюції українського конституціоналізму та розвитку державотворчих ідей від найдавніших часів до сучасності. У книзі зібрано й проаналізовано ключові конституційно-державні акти України, що відображають історичний шлях формування української державності та правової&#160;традиції. [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Wed, 27 May 2026 17:37:24 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[26 травня 2026 року в <strong><a href="https://www.facebook.com/kpnu.edu.ua?locale=uk_UA">Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка</a></strong> відбулася презентація книги українського політика, громадського діяча, науковця Миколи Томенка «Історія української Конститутції».

Видання присвячене еволюції українського конституціоналізму та розвитку державотворчих ідей від найдавніших часів до сучасності. У книзі зібрано й проаналізовано ключові конституційно-державні акти України, що відображають історичний шлях формування української державності та правової традиції.

Учасники заходу обговорили значення Конституції в сучасних умовах, роль правової культури у формуванні громадянського суспільства, а також важливість осмислення історичного досвіду для подальшого розвитку України.

Зустріч викликала зацікавлення серед студентів, викладачів і всіх, хто цікавиться історією української державності, правової думки та національної ідентичності. Презентація стала ще однією нагодою для академічної спільноти Університету Огієнка долучитися до фахової дискусії про історичні витоки української демократії.

&nbsp;]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Чи діждемося ми поваги до українців у воюючій Україні?</title>
		<link>https://ridna.ua/2026/04/chy-dizhdemosia-my-povahy-do-ukraintsiv-u-voiuiuchiy-ukraini/</link>
		<description>Як відомо, напередодні повномасштабного вторгнення російської орди в Україну, 12 липня 2021 року російський правитель путін у своїй сумно відомій статті «Про історичну єдність росіян та українців» фактично сформулював новітній маніфест&#160;УКРАІНОФОБСТВА. Тут ще раз проголошені традиційні тези шовінізму-рашизму, про&#160;те що Україна&#160;&#8212; штучна країна, яка немає власної історії, мови і зобовʼязана підпорядковуватися московській церкві. Всі хто [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Wed, 22 Apr 2026 16:17:01 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Як відомо, напередодні повномасштабного вторгнення російської орди в Україну, 12 липня 2021 року російський правитель путін у своїй сумно відомій статті «Про історичну єдність росіян та українців» фактично сформулював новітній маніфест УКРАІНОФОБСТВА.

Тут ще раз проголошені традиційні тези шовінізму-рашизму, про те що Україна - штучна країна, яка немає власної історії, мови і зобовʼязана підпорядковуватися московській церкві. Всі хто проти цього, ті - мазепинці-петлюрівці-бандерівці, точніше сучасні націоналісти-нацисти.

Українська влада лише 21 березня 2023 року у Законі «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики і деколонізацію топонімії» спромоглася відповісти путінській пропаганді та узаконила визначення УКРАЇНОФОБІЇ:

«українофобія - дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують субʼєктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру».

Однак досі, попри наші наполегливі вимоги, не встановлено ЖОДНОЇ, навіть адміністративної відповідальності, за прояви українофобії.

Ця псевдотолерантність, щоб не сказати малоросіянство, до україноненависництва стали очевидними на тлі підписання Президентом Закону про КРИМІНАЛЬНУ відповідальність за прояви антисемітизму. Натомість, офіс Президента, відмовив мені навіть у реєстрації Петиції щодо узаконення відповідальності за українофобію (рівну приписам щодо відповідальності за прояви антисемітизму).

А тим часом наші україножери продовжують записувати на ютуб-каналах свої традиційні ефіри про «штучну Україну», «придуману історію Українського народу та неканонічну українську мову і церкву".

В школах та вишах, щоденно, викривають так званих освітян - пропагандистів «ідеології русского міра», які абсолютно вільно, бо законодавство не передбачає за це навіть адміністративної відповідальності, роблять свою чорну антиукраїнську справу.

І тут у мене важливе запитання до армії державних службовців, науковців численних Академій та інститутів, героів і лауреатів, які отримають кошти від платників податків України, нагороди і премії від влади та на свята одягають вишиванки й виголошують патріотичні промови:

- може б у вас нарешті зʼявилася НАЦІОНАЛЬНА ГІДНІСТЬ, щоб бодай зробити заяви про потребу законодавчої ПОВАГИ та ЗАХИСТУ українців у воюючій Україні.

&nbsp;

<strong><em>Микола Томенко</em></strong>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Як і чому під час війни влада вирішила боротися з «антисемітизмом» замість українофобії та рашизму?!</title>
		<link>https://ridna.ua/2026/04/yak-i-chomu-pid-chas-viyny-vlada-vyrishyla-borotysia-z-antysemityzmom-zamist-ukrainofobii-ta-rashyzmu/</link>
		<description>Підписання президентом Закону «Про внесення змін до статті 161 Кримінального кодексу України для реалізації положень Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні»&#160;&#8212; це ВАГОМА ДОПОМОГА російській пропаганді, яка споконвічно боролася з «українським націоналізмом і&#160;антисемітизмом». Нагадаю, що ця інформаційна війна почалася із створення образу українця-антисеміта Хмельницького, згодом Петлюри, а посилилася з появою ідеологічної доктрини [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Wed, 15 Apr 2026 21:57:55 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Підписання президентом Закону «Про внесення змін до статті 161 Кримінального кодексу України для реалізації положень Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» - це ВАГОМА ДОПОМОГА російській пропаганді, яка споконвічно боролася з «українським націоналізмом і антисемітизмом».

Нагадаю, що ця інформаційна війна почалася із створення образу українця-антисеміта Хмельницького, згодом Петлюри, а посилилася з появою ідеологічної доктрини так званого «побєдобєсія», коли росія з одного боку почала приватизацію перемоги над нацизмом, а з іншого - брехливу кампанію щодо так званого «українського антисемітизму». Для цього була повністю переписана історія трагедії «Бабиного яру», в якій українців зробили головними винуватцями. Ця пропагандистська машина працювала так ефективно, що з приходом до влади команди Зеленського, нею була офіційно підтримана українофобська російська версія концепції будівництва меморіалу «Бабин яр». Саме в цей період група депутатів-україноненависників на чолі з Бужанським вирішила закріпити російський пропагандистський наратив про «український антисемітизм» і на законодавчому рівні. Тож спочатку, 22 вересня 2021 року, було ухвалено Закон України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні», а вже 15 лютого 2022 року - ухвалено Закон «Про внесення змін до статті 161 Кримінального кодексу України для реалізації положень Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні». Перший Закон після підпису Президента набув чинності, а другий не було підписано, бо за кілька днів всім стало зрозуміло, що боротися треба із кривавим РАШИЗМОМ, а не з надуманим «українським антисемітизмом».

Тож цей Закон пролежав в офісі Президента… 4 роки і 2 місяці та був підписаний Зеленським в День катастрофи та героїзму європейського єврейства 14 квітня 2026 року. Про правову нікчемність такого рішення не буду спеціально писати, бо йдеться про шкідливий антиконституційний прецедент, коли замість відведених Президенту 15 днів для підписання або ветування Законів (див. статтю 94 Конституції України), цей процес тривав більш як 4 роки!

Скажу про інше.

В період нинішньої кровопролитної війни за свободу і незалежність України Верховна Рада і Президент так і НЕ СПРОМОГЛИСЯ ухвалити ЖОДНОГО рішення про відповідальність за прояви УКРАЇНОФОБІЇ.

Нагадаю, що я зареєстрував відповідну Петицію до Президента «Про запобігання та протидію УКРАЇНОФОБІЇ (украіноненависництву) ще 21 жовтня 2021 року, на яку ніхто так і не відреагував. Лише 21 квітня 2023 року у законодавстві України появилося визначення терміну «українофобія», проте вже..3 роки ми безуспішно вимагаємо від влади ввести ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за прояви УКРАЇНОФОБІЇ.

Тепер з 14 квітня 2026 року за прояви антисемітизму (від висловлювання неправдивих відомостей про осіб єврейського походження до заперечення Голокосту) настає адміністративна та кримінальна відповідальність, а за - зневагу до українців, невизнання Українськоі державності, державної мови… та заперечення Голодомору) ЖОДНОЇ відповідальності досі немає.

Отож віднині вести УКРАЇНОНЕНАВИСНИЦЬКУ пропаганду можна, як завжди, вільно, а за публіцистично виписані в Законі прояви антисемітизму - до 8 років обмеження волі або до 3 років позбавлення права обіймати посади.

Радіє нині такій світоглядній допомозі влади України вся російська орда на чолі з міжнародним терористом путіним, радіє також любий друг путіна й орбана Нетаньяху, країна якого досі принципово не визнає Голодомор геноцидом українського народу…

І як тут не згадати нашого Олександра Довженка, який про російську брехливу пропаганду щодо українців у Другій світовій війні писав так:

«Якщо вся доблесть синів України у…війні, всі жертви і страждання народа…хитромудрими руками і перами молодців оформиться в єдиний Побідний советський котел, а на рахунок українців ціми ж таки руками випреться штучно утворена гитлерівська петлюрівщина і антисемітизм…краще б мені вмерти і не знати більшої людської підлості, і бездонної ненависті, і бездонної вічної брехні…»

Як бачимо історія повторюється і у часи війни нинішньої , а влада України досі не знає й не хоче знати трагічної історії Українсього народу.

Якби ж ви ВЧИЛИСЬ так, ЯК ТРЕБА!

П.С. Колись мій друг, впливова людина в київській єврейській спільноті, мудро зауважив: ніхто так не провокує антисемітизм у нашій країні, як неадекватні вчинки та дії євреїв у владі України.

&nbsp;

<em><strong>Микола Томенко</strong></em>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Останній шлях Тараса Шевченка: плануємо заходи з нагоди 165 роковин з дня памʼяті та перепоховання в Україні</title>
		<link>https://ridna.ua/2026/02/ostanniy-shliakh-tarasa-shevchenka-planuiemo-zakhody-z-nahody-165-rokovyn-z-dnia-pam-iati-ta-perepokhovannia-v-ukraini/</link>
		<description>Наш Фонд «Рідна країна» спільно з Київським національним університетом будівництва і архітектури (ректор Олексій Дніпров) Oleksii Dniprov готує історико-просвітницький проєкт «ОСТАННІЙ ШЛЯХ Тараса ШЕВЧЕНКА: з нагоди 165 роковин з дня памʼяті та перепоховання в&#160;Україні». Протягом 10 березня&#160;&#8212; 22 травня 2026 року плануємо провести низку памʼятних заходів та встановити копії посмертної маски Тараса Шевченка в храмах, [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Sat, 14 Feb 2026 17:47:20 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Наш Фонд «Рідна країна» спільно з Київським національним університетом будівництва і архітектури (ректор Олексій Дніпров) <a href="https://www.facebook.com/oleksii.dniprov?__cft__%5b0%5d=AZax266KVtxv6o-PYYoOV2sTTe40-KcPc5bx1yFnwPKvN5WN_ffjdCqhvegj4TcdZGL_flQQQbgiCf-oE0Mk8515HgEUE2yXec3BIgGeNBsxys4kItAPHnHsnWg9pW2LDsfXSABygsCVkyqXO4deMP0GJTc3ViMNvQJW7TDRxAOsNwFNEs8lcXRtvaPQXjhY4f4&amp;__tn__=-%5dK-R"><strong>Oleksii Dniprov</strong></a> готує історико-просвітницький проєкт «ОСТАННІЙ ШЛЯХ Тараса ШЕВЧЕНКА: з нагоди 165 роковин з дня памʼяті та перепоховання в Україні».

Протягом 10 березня - 22 травня 2026 року плануємо провести низку памʼятних заходів та встановити копії посмертної маски Тараса Шевченка в храмах, де відбувалося прощання з нашим Пророком.

Копії посмерної маски Шевченка виготовили відомі в Україні та знані у світі скульптори Олесь Сидорук <a href="https://www.facebook.com/oles.sidoruk?__cft__%5b0%5d=AZax266KVtxv6o-PYYoOV2sTTe40-KcPc5bx1yFnwPKvN5WN_ffjdCqhvegj4TcdZGL_flQQQbgiCf-oE0Mk8515HgEUE2yXec3BIgGeNBsxys4kItAPHnHsnWg9pW2LDsfXSABygsCVkyqXO4deMP0GJTc3ViMNvQJW7TDRxAOsNwFNEs8lcXRtvaPQXjhY4f4&amp;__tn__=-%5dK-R"><strong>Oles Sydoruk</strong></a> та Борис Крилов.<a href="https://www.facebook.com/boris.krylov.52?__cft__%5b0%5d=AZax266KVtxv6o-PYYoOV2sTTe40-KcPc5bx1yFnwPKvN5WN_ffjdCqhvegj4TcdZGL_flQQQbgiCf-oE0Mk8515HgEUE2yXec3BIgGeNBsxys4kItAPHnHsnWg9pW2LDsfXSABygsCVkyqXO4deMP0GJTc3ViMNvQJW7TDRxAOsNwFNEs8lcXRtvaPQXjhY4f4&amp;__tn__=-%5dK-R"><strong>Borys Krylov</strong></a>

Дякуємо за сприяння у підготовці цього історико-просвітницького проєкту священникам Церкви Різдва Христового на Подолі <a href="https://www.facebook.com/hramrizdva?__cft__%5b0%5d=AZax266KVtxv6o-PYYoOV2sTTe40-KcPc5bx1yFnwPKvN5WN_ffjdCqhvegj4TcdZGL_flQQQbgiCf-oE0Mk8515HgEUE2yXec3BIgGeNBsxys4kItAPHnHsnWg9pW2LDsfXSABygsCVkyqXO4deMP0GJTc3ViMNvQJW7TDRxAOsNwFNEs8lcXRtvaPQXjhY4f4&amp;__tn__=-%5dK-R"><strong>Храм Різдва Христового Православна Церква України</strong></a> отцю Миколі (Салабаю) та отцю Олексію (Кравцю).

Нагадаю, що Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі й на третій день був тимчасово похований на Смоленському цвинтарі.

Через 58 днів труну відкопали і на руках віднесли до вокзалу та залізницею відправили до Москви, а далі поштовим трактом домовину повезли за таким маршрутом: Серпухов, Тула, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівка, Бобровиця, Бровари, Київ.

20 травня 1861 року домовину з прахом Шевченка на пароплаві «Кременчук» доправили з Києва до Канева.

22 травня труну з тілом поета урочисто перепоховано на Чернечій горі в Каневі.

Пошанування Тараса Шевченка саме 22 травня стало важливим патріотичним та навіть політичним заходом з 50-60 років 20 століття.

Радянська влада і кдб всіляко боролися проти проведення масових зібрань арештами, звільненнями з роботи та альтернативними заходами.

В період боротьби за відновлення Незалежності вшанування Тараса Шевченка 22 травня стали масовими. В Каневі відродилася традиція пішої ходи останнім шляхом Кобзаря від Успенського собору та його могили на Чернечій горі. В 2005 році з моєї ініціативи все керівництво Держави пройшло цієї останньою дорогою нашого Пророка.

Памʼятаємо нашу історію!

Шануємо наших Пророків!

&nbsp;

<em><strong>Микола Томенко</strong></em>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>&quot;Що я/ми зробив/ли для України: підсумки 2026 року</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/12/shcho-ia-my-zrobyv-ly-dlia-ukrainy-pidsumky-2026-roku/</link>
		<description>Є в мене (в нашої команди «Рідної країни») така традиція&#160;&#8212; коротко звітувати за рік, що минає, в контексті ДОБРИХ і КОРИСНИХ СПРАВ, які ми завжди робимо під&#160;гаслом: «ЩО Я/МИ ЗРОБИВ/ЛИ для&#160;УКРАЇНИ». СВІТОГЛЯДНА боротьба за утвердження цінностей УКРАЇНСЬКОГО СВІТУ та очищення країни від ідеології «русского міра» і в&#160;2025 році була одним із наших головних&#160;пріоритетів. З огляду [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Mon, 29 Dec 2025 21:22:59 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Є в мене (в нашої команди «Рідної країни») така традиція - коротко звітувати за рік, що минає, в контексті ДОБРИХ і КОРИСНИХ СПРАВ, які ми завжди робимо під гаслом:

«ЩО Я/МИ ЗРОБИВ/ЛИ для УКРАЇНИ».
<ol>
 	<li>СВІТОГЛЯДНА боротьба за утвердження цінностей УКРАЇНСЬКОГО СВІТУ та очищення країни від ідеології «русского міра» і в 2025 році була одним із наших головних пріоритетів.</li>
</ol>
З огляду на це завдання, я підготував та провів цикл відкритих лекцій, презентацій і тематичних екскурсій під загальною назвою «УКРАЇНА, якою МИ ПИШАЄМОСЯ» для курсантів Національної академії СБУ, викладачів та студентів Київськогого національного університету будівництва та архітектури, Черкаського технологічного та національного університетів, Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Камʼянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, «Чернігівського колегіуму», Ізмаїльського державного гуманітарного університету, Університету Григорія Сковороди в Переяславі, «Полтавської політехніки»…

В рамках вивчення базового курсу військової підготовки підготував і провів заняття на тему «МИ - УКРАЇНЦІ. Важливість захисту національної ідентичності та свободи» для студентів Національного університету біоресурсів та природокористування України.

Спільно з Черкаським технологічним університетом, Всеукраїнською аграрною радою та Товариством сприяння обороні України видали та передали у військові підрозділи, Центри рекрутингу, рятівникам, військовим медикам…12 тисяч видання «Воюючий Шевченко. Мала світоглядна книжка українського воїна».

В рамках проекту «Діалоги про Україну» в НУБІП організував та провів низку зустрічей із відомими діячами української культури, науки та спорту.
<ol start="2">
 	<li>ВОЛОНТЕРСЬКА діяльність на підтримку військових, їх родин та ЗСУ.</li>
</ol>
Наша команда спільно з Фондом «Омега.Дім» в рамках проекту «Святий Миколай - дітям героїв» передала для 2 000 дітей воїнів Центру спеціального призначення «Омега», рятівників-вогнеборців Херсонщини … світоглядні та солодкі подарунки. Також для одного із підрозділів на Херсонщині привезли 1.5 тони маскувальних сіток.

Спільно з колективом Національної академії СБУ передали для військових підрозділів 50 тепломаскувальних «ковдр життя» та набори гігієнічних засобів.

Спільно з колегами із благодійного фонду молодіжної ініціативи «Надія» передали допомогу військовим підрозділам, які боронять незалежність України в Донецькій, Харківській та Херсонській областях.
<ol start="3">
 	<li>В рамках проекту «7 ЧУДЕС УКРАЇНИ» провели назву спільних просвітницьких та науково-дослідницьких заходів з Національними заповідниками :</li>
</ol>
- «Софія Київська»;

- «Києво-Печерська лавра»;

- «Софіївка»;

- «Переяслав»;

- Шевченківський національний заповідник;

- «Чернігів стародавній»;

- «Качанівка»;

- «Камʼянець»;

- «Хотинська фортеця»…

Спільно з Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав» та Університетом Григорія Сковороди в Переяславі провели «Воєнні ЗАЖИНКИ -2025».

Виготовили та передали деревʼяні лави для потреб Успенського собору 1144 року в складі Шевченківського національного заповідника в Каневі.
<ol start="4">
 	<li>«УКРАЇНСЬКА КНИГА - дітям УКРАЇНИ».</li>
</ol>
У співпраці з Держкомтелерадіо та національними видавництвами допомогли у комплектуванні новітніми україномовними книгами бібліотек та шкіл Харківщини, Херсонщини, Одещини, Чернігівщини, Київщини та Черкащини.
<ol start="5">
 	<li>З ініціативи та на замовлення Національної академії СБУ було підготовлено і видано науково-популярне видання «АБЕТКА ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ».</li>
 	<li>Підготовлено та видано оновлений і доопрацьований «УКРАЇНСЬКИЙ ЩОРІЧНИК, Григорій Сковорода».</li>
 	<li>Традиційно наша команда підтримала проведення Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» та низки творчих конкурсів для дітей та молоді, що їх проводили Національна бібіліотека України для дітей, Публічна бібліотека імені Лесі Українки, Київський ліцей «Домінанта» та Шевченківський національний заповідник.</li>
</ol>
І, звичайно, важливою подією в 2025 році став мій ВИГРАШ в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Томенко проти України». Нагадаю також, що кошти які були тримані мною, як компенсація за НЕЗАКОННЕ позбавлення депутатського мандату, були ПЕРЕДАНІ МНОЮ для наших волонтерських проектів на підтримку військових та ЗСУ.

Працюємо далі для нашої рідної країни!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
<p style="text-align: right;"><strong><em>Микола Томенко</em></strong></p>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>&#171;7 чудес України&#187; без бюджетних грошей. Про успішний проєкт і &#171;крадіжку&#187; ідей</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/09/7-chudes-ukrainy-bez-biudzhetnykh-hroshey-pro-uspishnyy-proiekt-i-kradizhku-idey/</link>
		<description>Днями прочитав про онлайн-презентацію очільників Міністерства культури і стратегічних комунікацій про&#160;те, як вони планують витратити МІЛЬЯРДИ бюджетних гривень на фільми про нашу героїчну історію, унікальну культуру, неповторну природу й невмирущі народні&#160;традиції. І вирішив нагадати, як наша команда Фонду «Рідна країна» робила це протягом останніх майже 20 років БЕЗ ЖОДНОЇ ГРИВНІ бюджетних грошей і без ЖОДНОЇ [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Sun, 28 Sep 2025 20:36:39 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Днями прочитав про онлайн-презентацію очільників Міністерства культури і стратегічних комунікацій про те, як вони планують витратити МІЛЬЯРДИ бюджетних гривень на фільми про нашу героїчну історію, унікальну культуру, неповторну природу й невмирущі народні традиції.

І вирішив нагадати, як наша команда Фонду «Рідна країна» робила це протягом останніх майже 20 років БЕЗ ЖОДНОЇ ГРИВНІ бюджетних грошей і без ЖОДНОЇ ПІДТРИМКИ урядових структур.

Отож ми придумали проект «7 ЧУДЕС УКРАЇНИ», як механізм презентації￼ для українців та світу нашого історико-архітектурного, культурного, природного, а отже і туристичного потенціалу ще в 2007 році.

За цей період було проведено такі етапи нашої загальнонаціональної акції:

«7 ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ» (2007);

«7 ПРИРОДНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ» (2008);

«7 ЧУДЕС УКРАЇНИ: ЗАМКИ, ФОРТЕЦІ, ПАЛАЦИ» (2010);

«7 ЧУДЕС КИЄВА» (2013);

«7 ЧУДЕС УКРАЇНИ: ІСТОРИЧНІ МІСТА та МІСТЕЧКА» (2016).

За результати презентацій обʼєктів та голосування всіх охочих і 100 експертів були визначені переможці та спецномінанти, про яких було відзнято 50 ФІЛЬМІВ.

Ці 50 фільмів показали ДЕСЯТКИ загальнонаціональних та регіональних каналів України. Щоправда є один нюанс - так звані олігархічні канали та їх круті менеджери, які тоді запрошували на свої теле-шоу переважно московських «зірок», демонстрували наші фільми або в нічний або в супер-ранковий час, бо глядачам це … «не дуже цікаво».

(Принагідно зауважу, що право показу наших 50 фільмів ми надавало ВСІМ без винятку каналам БЕЗОПЛАТНО).

По факту, після конкурсу та показу фільмів, відвідуваність наших переможців зросла в ГЕОМЕТРИЧНІЙ ПРОГРЕСІЇ. Ба більше, зʼявилася ціла індустрія довкола «7 ЧУДЕС УКРАЇНИ»: проводилася місцеві конкурси та знімалися фільми під нашим брендом, випускалася сувенірна продукція, зʼявилися туристичні маршрути, шкільні та бібліотечні презентації й уроки, спеціальні монети …

Щоправда про це у НАС - ВЛАСНИКІВ БРЕНДУ і АВТОРСЬКОГО ПРАВА ніхто не запитував і нічого не погоджував. Цікаво, що наш бренд «7 ЧУДЕС УКРАЇНИ» КРАЛИ навіть міністри, які на бюджетні кошти видавали сувенірну друковану продукцію зі своїми передмовами та фото.

Але ми не подали до суду ЖОДНОГО РАЗУ, бо тішилися, що хай і так , але ж…ПОПУЛЯРИЗУЄМО нашу рідну УКРАЇНУ.

Проте, відзначу канал ICTV, який незмінно і послідовно підтримував увесь час наш проект і УКРПОШТУ, яка ще в досмілянський період, погодила з нами і випустила поштові марки та конверти із циклу «7 чудес України».

До речі.

В 2007-2011 році відбувався ВСЕСВІТНІЙ конкурс «7 нових ЧУДЕС ПРИРОДИ» і ми запропонували Уряду взяти участь у ньому. Після традиційної відмови наша команда ЗАПЛАТИЛА внесок та організувала за власні кошти промоцію для біосферного заповідника «АСКАНІЯ-НОВА», в результаті якої він із 450 учасників потрапив до 77 кращих обʼєктів світової природної спадщини.

І трішки про сьогоднішній стан речей.

Під час війни колишні та нинішні чиновники щоденно твердять, що вони від дня свого народження вболівали за українську історію, культуру і мову. Особлива любов до України у них прокидається після появи бюджетних грошей на пропагування та підтримку цінностей Українського світу. Біда, щоб не сказати трагедія, в тому, що нині освоюють ці бюджетні гроші ті, хто вчора розповідав та знімав фільми про… «придуркуватих і кумедних українців-малоросів».

А ми вже котрий рік безуспішно пропонуємо підтримати зйомки нашого чергового циклу фільмів «7 ЧУДЕС УКРАЇНИ: малі батьківщини великих українців».

<em><strong>Микола Томенко</strong></em>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Червоно-чорний як символ національно-визвольної боротьби за Україну</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/08/chervono-chornyy-iak-symvol-natsionalno-vyzvolnoi-borotby-za-ukrainu/</link>
		<description>З огляду на ініціативу президента Польщі Кароля Навроцького заборонити «бандерівську символіку» на законодавчому рівні, подаю короткий екскурс в історію нашого символу національно-визвольної боротьби за&#160;Україну. Історики переконують, що таку символіку використовували ще українські козаки під час воєнних походів. Як приклад наводять древка з такими кольорами на знаменитій картині Іллі Рєпіна/Ріпина «Козаки пишуть листа турецькому&#160;султану». Вперше червона-чорна [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Tue, 26 Aug 2025 08:31:55 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[З огляду на ініціативу президента Польщі Кароля Навроцького заборонити «бандерівську символіку» на законодавчому рівні, подаю короткий екскурс в історію нашого символу національно-визвольної боротьби за Україну.

Історики переконують, що таку символіку використовували ще українські козаки під час воєнних походів. Як приклад наводять древка з такими кольорами на знаменитій картині Іллі Рєпіна/Ріпина «Козаки пишуть листа турецькому султану».

Вперше червона-чорна символіка зʼявилася на кокарді членів ордену «Лицарство Залізної Остроги» легіону Українських січових стрільців у 1916 році. Вважається, що командир сотні кіннотників Лев Лепкий запропонував створити орден - «лицарський стан» задля «насталювання характерів і плекання товариської культури», а члени цього ордену носили відзнаку (кокарду) - червоно-чорну повʼязку із зображенням шпори.

У міжвоєнний період цю ідею підтримали українські пластуни й у 1927 році створили курінь пластунів «Орден Залізної Остроги» (ОЗОН), який продовжив ідеї стрілецького лицарства і традицію використання червоно-чорного прапора. Про використання червоно-чорного прапора пластовим куренем «Лісові чорти» знаємо з пісні Тараса Крушельницького:

«Прапор червоно-чорний - це наше знамено,

Червоне -це кохання, а чорне - пекла дно…

Усі дівчата знають пекельні барви ці,

Забути їх не можуть …Чорти ми лісові!»

Нового подиху щодо популяризації червоно-чорної символіки надав український письменник, громадський і політичний діяч Василь Стефаник у своїй новелі «Сини», написаній у 1922 році.

«Україна - це земля, наша родюча, чорна, найбагатший у світі чорнозем, за який проливали кров найкращі сини Украни».

«Українська земля - чорного кольору, а кров борців, що йшла «відбирати її у ворога» - червона. А хіба ж поєднання цих кольорів - червоного і чорного - не символічне визначення України, що бореться?» Це популярне пояснення значення червоно-чорної символіки від Василя Стефаника часто використовували діячі українського національно-визвольного руху.

Нагадаю, що Організація українських націоналістів (ОУН) із моменту створення, тобто від 1929 року, використовувала синьо-жовту символіку. А після розколу ОУН керівництво ОУН(бандерівська) узялося за розробку нової символіки, яку затвердили на II Великому зборі ОУН в 1941 році. Так новий прапор і відзнака ОУН(б) стали червоно-чорними. Значення кольорів - «земля і кров» - спиралося на пояснення із новели «Сини» Василя Стефаника.

У своїй діяльності ОУН під час війни тав повоєнний період використовувала як синьо-жовту, так і червоно-чорну символіку. У багатьох тогочасних українських підпільних виданнях було таке обґрунтування використання символіки:

«Прапор українського народу є синьо-жовтого кольору. Синій колір відображає голубе українське небо, а жовтий колір - золоте гаряче українське сонце. Ці кольори віддають ясний, життєрадісний, волелюбний зміст духовности українського народу.

Прапор української національно-визвольної боротьби є червоно-чорний. Червоний означає героїзм, посвяту і бойовість, це символ гарячої української крови, а чорний колір - працьовитість і наполегливість, це символ труда і землі українського народу. Червоно-чорний революційний прапор - це символ безупинної і героїчної боротьби за українську землю».

Українська повстанська армія (УПА) використовувала національну символіку - тризуб і синьо-жовтий прапор, а час від часу, зокрема під час урочистих заходів, разом із синьо-жовтим піднімався і червоно-чорний прапор.

Червоно-чорний орнамент і відповідні кольори є важливою складовою української народної культури. Їх часто можна побачити на писанках та одязі. Показово, що важливе значення червоно-чорного орнаменту в народних традиціях надавалося у різних регіонах України. Так відомий український поет-шістдесятник Микола Сом із Київщини нагадаючи про відомий народний звичай, за яким дівчина після заручин вишивала сорочку для молодого, яку він повинен був одягнути на весілля, написав свою знамениту «Вишиванку». У творі, музику до якого написав киянин Оскар Сандлер і який згодом став майже народною піснею, є такі рядки:

«З вечора тривожного аж до ранку

вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну та червоную нитку клала.

Ой, та чорна ниточка - то страждання,

А червона ниточка - то кохання,

Тому чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась…»

Традицію вишивання мамою рушника в дорогу синові червоними та чорними нитками зпопуляризувала пісня «Два кольори», яку написали знані український поет Дмитро Павличко з Прикарпаття та композитор Олександр Білаш з Полтавщини у 1964 році:

«Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, давні кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне - то любов, а чорне - то журба…»

Нині, коли Україна знову виборює свою НЕЗАЛЕЖНІСТЬ і СВОБОДУ, історично справедливо й органічно поєднується наші традиційні кольори:

- синьо-жовтий, як національний і державний символ;

- червоно-чорний, як символ національно-визвольної боротьби.

Тому доречно було б узаконити статус і значення вищезгаданих обох прапорів. Це, принагідно нагадаю, стосується і нашого гасла «Слава Україні! - Героям слава!», яке варто офіційно визначити як національний девіз України. Тим паче, що передбачений Конституцією України Закон «Про державні символи України» досі не ухвалено.

П.С. Детальніше про символи України у моїй книжці «АБЕТКА ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ». Київ. НА СБУ. 2024. 236 с.

&nbsp;]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Українській державності нині щонайменше 1 165 років: про засновника і першосвятителя Київської держави князя Аскольда</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/06/ukrainskiy-derzhavnosti-nyni-shchonaymenshe-1-165-rokiv-pro-zasnovnyka-i-pershosviatytelia-kyivskoi-derzhavy-kniazia-askolda/</link>
		<description>Перша згадка про могутню КИЇВСЬКУ ДЕРЖАВУ міститься у &#171;Брюсельській хроніці&#187;, опублікованій в&#160;1894 році бельгійським археологом та істориком Францом Кюмоном. В ній зокрема, читаємо, що надвечір 18 червня 860 року біля 200 руських суден, на яких було за різними даними від 5 до 8 тисяч осіб, на чолі з князем Аскольдом прийшли з Києва до берегів [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Wed, 18 Jun 2025 20:06:43 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Перша згадка про могутню КИЇВСЬКУ ДЕРЖАВУ міститься у "Брюсельській хроніці", опублікованій в 1894 році бельгійським археологом та істориком Францом Кюмоном. В ній зокрема, читаємо, що надвечір 18 червня 860 року біля 200 руських суден, на яких було за різними даними від 5 до 8 тисяч осіб, на чолі з князем Аскольдом прийшли з Києва до берегів Босфора. Про цю подію наш визначний історик Михайло Грушевський писав так:

"Похід стався літом 860 р.; в недавно віднайденій візантійській хроніці він датований 18 червня. Русь встигла пограбувати околиці Царгорода, зруйнувала передмістя і нагнала великого страху на саме місто…"

Значення подій 860 року підкреслює ще один знаний історик Михайло Брайчевський, який твердить, що офіційно першим прийняв християнство та хрестив Русь саме Аскольд того-таки 860 року. Він переконує, що похід київського князя Аскольда 860 року є своєрідним "тріумфом Русі", бо Візантія, уклавши мирний договір, відтоді мусила рахуватися з молодою Київською державою. Тож навернення Русі до християнства відбулося задовго до князя Володимира, а в 988 році воно отримало статус державної релігії.

Літописець Нестор також уважає, що експедиція Аскольда до Царгорода є початком давньоукраїнської історії:

"Ось чому з цієї пори почнемо (розповідь) і число (лік рокам) покладемо".

Нагадаю також, що Помісний собор Украінської православної церкви Київського патріархату 27 червня 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення Руси~України канонізував і приєднав до лику святих князя Аскольда-Миколая як благовірного князя та мученика. Більш за те, проголосив його Першомучеником.

Саме тому є всі підстави вважати, що князь Аскольд був засновником та першосвятителем Київської держави, яка започаткувала історію державотворення України. А відтак перша згадка про неї щодо подій 18 червня 860 року і узаконює нинішній вік України в, щонайменше, 1 165 років.

З огляду на це, варто й дату початку історії нашої державності офіційно визначати 860, а не 988 роком.

Памʼятаємо нашу історію!

П.С.

Детальніше про історію створення Київської держави та князя Аскольда в моїй книзі "Абетка громадянина України".

&nbsp;]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Історія злочинів, варварства і мародерства московитів-росіян проти України: з нагоди 250-роковин руйнування Запорізької Січі</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/06/istoriia-zlochyniv-varvarstva-i-maroderstva-moskovytiv-rosiian-proty-ukrainy-z-nahody-250-rokovyn-ruynuvannia-zaporizkoi-sichi/</link>
		<description>250 років тому, 16 червня 1775 року, за наказом Катерини II було зруйновано Запорізьку Січ, а 14 серпня цього&#160;ж року було видано Маніфест &#171;Об истреблении Запорожской&#160;Сечи&#187;. Ця  сумна і трагічна історія не лише типова для українсько-російських відносин, але й дуже повчальна. Отож, все по&#160;порядку. Як відомо, Російська імперія всіляко прагнула залучити мужнє і героїчне козацтво [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Sun, 15 Jun 2025 17:02:18 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[250 років тому, 16 червня 1775 року, за наказом Катерини II було зруйновано Запорізьку Січ, а 14 серпня цього ж року було видано Маніфест "Об истреблении Запорожской Сечи".

Ця  сумна і трагічна історія не лише типова для українсько-російських відносин, але й дуже повчальна. Отож, все по порядку.

Як відомо, Російська імперія всіляко прагнула залучити мужнє і героїчне козацтво на свій бік у часи російсько-турецьких воєн. Так,  для прикладу, напередодні чергових військових дій проти Туреччини у 1769 році Катерина II пише Кошовому отаману Петрові Калнишевському:

"Ми почитаємо (запорожців)…і при першій нагоді Височайшу нашу милость всьому нашому вірному Війську Запорожському Низовому вчинемо".

За час успішних військових дій запорожців у 1771 році було підкорено весь Крим, а протягом 1772-73 років козаки переможно воюють на Дніпрі та Дунаї. Катерина II знову нахвалює Військо Запорозьке, а Потьомкін називав Калнишевського батьком і просив записати себе козаком до Кущевського куреня. Щирі й довірливі козаки записали Потьомкіна в січовики й дали прізвисько - Грицько Нечоса за пишний парик на голові.

Після важких і кровопролитних боїв Російська імперія підписала з Туреччиною Кучук-Кайнарджийський мир 1774 року, за яким козацтво лишилося частини своїх земель та однієї паланки, які відійшли відповідно Кримському ханству та Росії.

А вже в 1775 році російська імператриця  видала наказ зруйнувати Січ та ліквідувати військо Запорозьке назавжди.

Отож, щоб підкорити Січ під орудою Текелія було зібрано більш як 70 тисяч російського війська  і ще не менш як 20 тисяч направлено на лівобережні козацькі паланки. Як діяти за таких обставин - думки на Січі розділилися: більшість була за те, щоб захищати свою волю і Січ; меншість на чолі з Калнишевським  - за те, щоб домовлятися з росіянами. Однак попри застереження меншості січовиків про те, що "у нас є батьки і діти, м@скаль їх виріже", більшість після промови архімандрита Володимира, який теж закликав не проливати братської крові, вирішила не чинити спротиву. Калнишевський з хлібом-сіллю пішов на зустріч московського війська, які нещадно були союзниками козаків.

А московити у відповідь - зруйнували Січ, пограбували і забрали всі церковні святині, цінності та архіви, а Калнишевського у кайданах відправили в Москву.

Щоправда, частина козаків, які відмовилася здаватися, рушила на Дунай.

14 серпня 1775 року Катерина II оголошує Маніфест "Об истреблении Запорожской Сечи", за яким навіть слова "запорізькі козаки" не повинно вживатися і згадуватися. Останнього Кошового отамана Петра Калнишевського вислано в Соловецький монастир, де його у вологому та холодному льоху протримали…25 років.

Після помилування 1801 року, від залишився у Соловках та проживав ще 3 роки і помер, за описами істориків, до 113 років.

Ось така повчальна історія СПІВПРАЦІ та ДОМОВЛЕНОСТЕЙ з російською ордою, яка постійно повторюється і, на жаль, нічому не вчить українців. Доведено Іловайською трагедією 2014 року.

Вивчаємо нашу історію!

Не повторюємо історичних помилок минулого!

П.С. І, насамкінець, трішки позитиву.

Я пишаюся тим, що був одним з ініціаторів та активним співучасником відродження історико-культурного комплексу "Запорізька Січ" на території Національного заповідника "Хортиця". Нині це місце, де всі відвідувачі мають можливість відчути дух козацтва, ознайомитися з його історією та традиціями й надихнутися героїчною спадщиною минулого.

&nbsp;

<em><strong>Микола Томенко</strong></em>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Про чергову аферу телепнів та грантожерів з МОН</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/06/pro-cherhovu-aferu-telepniv-ta-hrantozheriv-z-mon/</link>
		<description>Щойно по приїзду на&#160;наш історико-просвітницький захід в Камʼянець-Подільський дізнався про чергову аферу телепнів та грантожерів із Міністерства еміграції молоді з України, які чомусь досі називають себе Міністерством освіти і&#160;науки: фактичну ЛІКВІДАЦІЮ Камʼянець-Подільського НАЦІОНАЛЬНОГО університету імені Івана ОГІЄНКА шляхом приєднання до Подільського державного університету. Про це йдеться в підготовленому чиновниками МОН проекті розпорядження КМУ про &#171;Реорганізіцію [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Sun, 01 Jun 2025 21:48:00 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Щойно по приїзду на наш історико-просвітницький захід в Камʼянець-Подільський дізнався про чергову аферу телепнів та грантожерів із Міністерства еміграції молоді з України, які чомусь досі називають себе Міністерством освіти і науки:

фактичну ЛІКВІДАЦІЮ Камʼянець-Подільського НАЦІОНАЛЬНОГО університету імені Івана ОГІЄНКА шляхом приєднання до Подільського державного університету. Про це йдеться в підготовленому чиновниками МОН проекті розпорядження КМУ про "Реорганізіцію Камʼянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка".

Цей заклад є символом історії УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ, з якою щоденно бореться російська орда, бо для них "Україну створив Ленін".

Як співавтор книги "Міфи і таємниці останнього гетьмана України" нагадаю, що створення УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ в Камʼянці було важливою складовою гуманітарної політики та політики українізації за часів Української держави Гетьмана Павла СКОРОПАДСЬКОГО.

Саме тому 1 липня 1918 року було ухвалено Закон про заснування Камʼянець-Подільського державного університету, який підписав Гетьман Павло Скоропадський 17 серпня 1918 року.

ПЕРШИМ ректором цього університету став визначний український науковець та державний і громадський діяч Іван ОГІЄНКО, згодом відомий як Митрополит або Святитель ІЛАРІОН.

Зміна влади та прихід Директорії УНР не зупинив, а навпаки посилив освітню та наукову діяльність Університету. А після звільнення Камʼянця від російських більшовиків 3 червня 1919 року сюди переноситься й столиця Української Народної Республіки, на жаль, відома в історії як ОСТАННЯ СТОЛИЦЯ УНР. З усіх тимчасових столиць Камʼянець пробув у цьому статусі найдовше з 3 червня до 17 листопада 1919 року. В цей період в місті виходили три українські часописи, працювали міністерства, дипломатичні посольства, державний банк, друкарні…, а одним із центрів освітнього, культурного та наукового життя тодішньої столиці був Університет на чолі з Іваном Огієнком. Більш за те, Очільник Директорії УНР Симон Петлюра прагнув залучати викладачів та науковців Камʼянець-Подільського університету до активної зовнішньополітичної діяльності Держави, про що, зокрема, свідчить і нещодавно оприлюднений лист Симона Петлюри до ректора Камʼянець-Подільського університету Івана Огієнка від 26 грудня 1919 року.

Не буду вдаватися у науково-освітні аргументи ПРОТИ знищення цього історичного вишу, хоча вони теж є:

– КПНУ посідає перше місце по акредитації освітніх програм в Хмельницькій області та 89 місце в "Top Universities in Ukraine" за 2025 рік (Подільський держаний університет (ПДУ), до якого хочуть приєднати КПНУ відповідно – останнє місце в області та 166 в загальноукраїнському рейтингу вишів).

Переконаний, що тут суттєвіші світоглядні аргументи поваги до нашої ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ, яку не знають НЕВІГЛАСИ та ПОДВІЙНІ ГРОМАДЯНИ з МОН. Для них освоєння грантових мільйонів доларів на власно придуманий проект про скорочення українських вишів до 100 є більш важливим завданням.

Бо далі за планом – узаконення ПРИВАТИЗАЦІЇ приміщень національних та державних Університетів, які були ліквідовані або приєднані й підтримка приватних вузів, які вони або їхні друзі створили. Про збільшення кількості всіляких НМТ, ЄДКІ та підняття оплати за навчання майже ВДВІЧІ сказано й написано вже багато:

але реакції влади НУЛЬ, зате реакція батьків і старшокласників очевидна – все більше і більше української молоді обирає навчання за кордоном.

Ну як тут не згадати сумний вислів Симона ПЕТЛЮРИ:

"Нам не страшні московські воші. Нам старші українські гниди".

&nbsp;

<em><strong>Микола Томенко</strong></em>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Не лише зброя: Микола Томенко закликає до ідеологічної перемоги через українське слово</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/05/ne-lyshe-zbroia-mykola-tomenko-zaklykaie-do-ideolohichnoi-peremohy-cherez-ukrainske-slovo/</link>
		<description>У столиці презентували серію унікальних видань, покликаних нести українцям знання про свою державу, культуру і&#160;героїв. У Києві в атмосферній кав’ярні TOM’S відбулася презентація нових світоглядних проєктів від Фонду Миколи Томенка «Рідна країна». До заходу долучився і ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. Головна мета — не просто надрукувати книжки, а допомогти українцям краще [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Fri, 23 May 2025 10:04:43 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[<div class="article-lead"><em><strong>У столиці презентували серію унікальних видань, покликаних нести українцям знання про свою державу, культуру і героїв.</strong></em></div>
<h3></h3>
<div>У Києві в атмосферній кав’ярні TOM’S відбулася презентація нових світоглядних проєктів від Фонду Миколи Томенка «Рідна країна». До заходу долучився і ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. Головна мета — не просто надрукувати книжки, а допомогти українцям краще зрозуміти себе, свою державу й історію.

«Ми творимо український світоглядний фронт. Бо тільки з сильною національною ідентичністю можна перемогти не лише фізичного ворога, а й ідеологічного», — пояснив Микола Томенко.</div>
<div></div>
<div>

На презентації показали одразу кілька ключових проєктів, які вже втілені або ще готуються до ширшого поширення:
<ul>
 	<li>Оновлений “Сковородинівський щорічник”</li>
 	<li>10 тисяч примірників “Воюючого Шевченка” — книга для фронту з найбільш забороненими та замовчуваними творами поета</li>
 	<li>“Абетка громадянина України”</li>
 	<li>“Міфи й таємниці останнього Гетьмана України”</li>
 	<li>“Шевченківський щорічник”</li>
 	<li>“Україна: історія Конституції”</li>
</ul>
«Ці книжки — це не про нудну історію. Це про те, хто ми є, за що боремось і чому переможемо», — сказав Томенко.

Команда Фонду «Рідна країна» та Університету Григорія Сковороди вже готують спільні ініціативи, спрямовані на укріплення громадянської свідомості, знання історії та національної культури серед молоді.

«Наша світоглядна перемога — це передумова великої Перемоги на фронті», — наголосив Томенко.

На думку організаторів, сьогодні, як ніколи, потрібні проєкти, які не просто розповідають про минуле, а формують майбутнє — із твердими переконаннями, знанням своїх прав і шануванням історичних героїв. І це — частина опору, яка не менш значуща, ніж армія.

</div>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Поки одні воюють зброєю, інші — словом. Команда Фонду «Рідна країна» на чолі з Миколою Томенком разом із партнерами передають на фронт ще 10 тисяч примірників унікального видання — «Воюючий Шевченко</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/05/poky-odni-voiuiut-zbroieiu-inshi-slovom-komanda-fondu-ridna-kraina-na-choli-z-mykoloiu-tomenkom-razom-iz-partneramy-peredaiut-na-front-shche-10-tysiach-prymirnykiv-unikalnoho-vydannia-voiuiuchyy-shev/</link>
		<description>Поки одні воюють зброєю, інші — словом. Команда Фонду «Рідна країна» на чолі з Миколою Томенком разом із партнерами передають на фронт ще 10 тисяч примірників унікального видання — «Воюючий&#160;Шевченко. Мала світоглядна книжка українського воїна». У ній — сила слова, забороненого ворогами, але безсмертного для&#160;українців. Коли слово — теж&#160;зброя «Борітеся — поборете!», — ці рядки [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Mon, 19 May 2025 22:10:33 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[<strong><em>Поки одні воюють зброєю, інші — словом. Команда Фонду «Рідна країна» на чолі з Миколою Томенком разом із партнерами передають на фронт ще 10 тисяч примірників унікального видання — «Воюючий Шевченко.</em></strong>
<p dir="auto">Мала світоглядна книжка українського воїна». У ній — сила слова, забороненого ворогами, але безсмертного для українців.</p>

<h3 dir="auto">Коли слово — теж зброя</h3>
<p dir="auto">«Борітеся — поборете!», — ці рядки з «Кавказу» Шевченка нині лунають із бліндажів, військових машин та польових медпунктів. Саме такі слова надихають і дають сили. Тому, за словами Миколи Томенка, команда Фонду «Рідна країна» вирішила не зупинятися на першому накладі світоглядної книжки і друкує ще 10 тисяч примірників «Воюючого Шевченка».</p>
<p dir="auto">«Наші поїздки на фронт показали, що підтримка буває різною. І духовна — не менш важлива, ніж броня чи дрон», — розповідає Томенко.</p>

<h3 dir="auto">Хто долучився до ініціативи</h3>
<p dir="auto">Нове видання стало можливим завдяки підтримці Всеукраїнської аграрної ради — зокрема Андрія Дикуна та Руслана Голуба. Також до справи долучився Черкаський державний технологічний університет (Олег Григор, Валентин Лазуренко), а організаційний бік взяла на себе видавчиня Юля Чабаненко.</p>
<p dir="auto">«Це не просто книжка. Це — спільна відповідь Шевченка й сучасної України на всі імперські зазіхання», — підкреслює команда Фонду.</p>

<h3 dir="auto">Що всередині «Воюючого Шевченка»</h3>
<p dir="auto">У книжку увійшли саме ті твори Кобзаря, які були під суворою цензурою в Російській імперії та за радянських часів. Їх забороняли за надто гострі слова про свободу, націю, гідність. І саме ці тексти сьогодні особливо актуальні.</p>
<p dir="auto">Книжку безкоштовно передають на передову українським воїнам, а також рятувальникам, медикам, волонтерам — усім, хто боронить країну.</p>

<h3 dir="auto">Культурний фронт триває</h3>
<p dir="auto">«Ми продовжимо передавати “Воюючого Шевченка” туди, де триває боротьба. Бо там потрібне не лише пальне й амуніція, а й сила духу», — зазначає Томенко.</p>
<p dir="auto">В умовах повномасштабної війни цей проєкт — нагадування, що культура теж може бити точно в ціль. Особливо коли вона — українська, правдива і вчасна.</p>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Без України і США не було б перемоги, без Росії не було б війни</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/05/bez-ukrainy-i-ssha-ne-bulo-b-peremohy-bez-rosii-ne-bulo-b-viyny/</link>
		<description>З нагоди 80-річчя Перемоги над нацизмом у&#160;Європі. Сьогодні, як ніколи, варто повернути світу історичну правду про причини, перебіг і наслідки Другої світової війни та зупинити поширення лицемірної пропаганди сталіна-путіна про виключну роль і місце росії у&#160;цій війні. Важливо наголосити, що брехливий міф про “російську перемогу в Отечественной войне” почали створювати ще за Сталіна. Саме тому [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Thu, 08 May 2025 10:07:07 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[З нагоди 80-річчя Перемоги над нацизмом у Європі.

Сьогодні, як ніколи, варто повернути світу історичну правду про причини, перебіг і наслідки Другої світової війни та зупинити поширення лицемірної пропаганди сталіна-путіна про виключну роль і місце росії у цій війні. Важливо наголосити, що брехливий міф про “російську перемогу в Отечественной войне” почали створювати ще за Сталіна. Саме тому твір Олександра Довженка “Україна у вогні” був заборонений, а його автор звинувачений у націоналізмі. Недаремно ж наш геніальний режисер у своєму щоденнику занотує пророчі думки про майбутнє підле і брехливе переписування історії війни без українців.

“Якщо вся доблесть синів України у Вітчизняній війні, всі жертви і страждання народа і вся переможна сила після війни хитроумними руками і перами відповідних молодців оформиться в єдиний Побідний советський котел, а нарахунок українців ціми ж таки руками випреться штучно утворена гитлерівська петлюрівщина і антисемітизм з усіма наслідками мʼясорубок – краще б мені вмерти і не знати більше людської підлості, і бездонної ненависті, і бездонної вічної брехні, якою оплутані ми…”

Згадую лише про втрати України в Другій світовій війні.

Історики твердять, що за час війни було більш як 5,5 мільйонів цивільних жертв і щонайменше 2,5 мільйони загиблих українців на фронті.

8 мільйонів українців (інші історики називають цифру в 9 мільйонів) – це майже 45 відсотків від загальних втрат СРСР у війні та майже 20 відсотків від усього населення України.

Загальні ж демографічні втрати ще більш шокуючі. За радянською статистикою в 1941 році в УРСР проживало 41,9 мільйона осіб, а в 1945 році залишилося 27,4! Тобто загальні демографічні втрати українців становлять 14,5 мільйонів (убиті, померлі від хвороб і голоду, депортовані, евакуйовані, емігранти…)

Економічні збитки України, через всю територію якої двічі пройшла війна, склали 42% від всього СРСР. А це:

– зруйновано (ч/п) 714 міст і містечок та 28 тисяч сіл;

– зруйновано (ч/п) 33 тисячі навчальних закладів;

– зруйновано (ч/п) 18 тисяч медичних закладів;

– зруйновано (ч/п більш як 16 тисяч промислових підприємств…

Героїзм, відвага і мужність українців у складі багатьох країн антигітлерівської коаліції теж загально визнані у світі. Лише одна цифра – 2,5 мільйони українців нагороджені орденами та медалями!

Цікаво також, що викреслення внеску США із історії Другоіі світової війни, на відміну від України, відбулося набагато пізніше. Бо в газеті “Правда” за 9 травня 1950 року особисто сталін у своїй передовиці написав таке:

“Если б США нам не помогли, то мы бы проиграли войну. У нас не было взрывчатки, пороха. Не было чем снаряжать винтовочные патроны. Американцы по настоящему выручили нас с порохом, взрывчаткой. Именно союзники спасли СССР от розгрома”. Але й це визнання сталіна не повне. США в рамках ленд-лізу з 1942 до 1945 року забезпечили поставки до СРСР:

– 14 795 літаків;

– 7 056 танків;

– 375 883 вантажівок;

– 51 503 джипів;

– 131 633 автоматів…

і навіть 15 417 000 армійських черевиків та 257 723 498 ґудзиків.

Але важливіше інше. США спочатку відмовилися поширювати дію закону про ленд-ліз на СРСР, бо після пакту Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939 року Радянський Союз був союзником Гітлера і до літа 1941 року проводив з ним спільні паради та допомагав поставками Німеччині.

Ще однією “бездонною підлістю і вічною брехню” росії стало залучення до нинішніх союзників по антигітлерівській коаліції вірних друзів тодішньої нацистської Німеччини. Диким цинізмом є сама участь у так званому “параді перемоги” премʼєр-міністра Словаччини Фіцо, в той час коли президент Словацької Республіки в 1939-1945 рр. Йозеф Тисо, один із творців авторитарного режиму в країні, протягом всієї війни був надійним союзником Гітлера, а по закінченню війни засуджений до страти за воєнні злочини та повішений в Братиславі в 1947 році. Ще один фанат путіна і “побєдобєсія” Орбан повинен памʼятати, що саме угорська жандармерія вчинила страшний злочин 1-2 березня 1943 року в Корюківці, що на Чернігівщині. Угорські окупанти з 105-ї дивізії генерал-лейтенанта Золтана Йогана Алдя-Папа вирізали і вбили все населення містечка. В українській Корюківці загинуло 6 700 мешканців, а для порівняння у білоруській Хатині – 149 жителів.

Перелік російської брехні та лицемірства про війну можна продовжувати безкінечно.

Але нині варто згадати всіх тих, хто боровся за Україну тоді та пошанувати тих, хто воюює за неї сьогодні.

І не забувати правдиву історію, бо без України, США і країн антигітлерівської коаліції не було б ПЕРЕМОГИ у війни, а без співпраці диктаторів Гітлера і Сталіна не було б і самої війни.

&nbsp;

<strong><em>Микола Томенко</em></strong>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Київ чи Москва: цивілізаційний вибір людства 21 століття напередодні 80-річчя завершення Другої світової війни</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/04/kyiv-chy-moskva-tsyvilizatsiynyy-vybir-liudstva-21-stolittia-naperedodni-80-richchia-zavershennia-druhoi-svitovoi-viyny/</link>
		<description>Триває світоглядний вибір країн світу щодо шляхів вшанування памʼяті жертв нацизму та 80-річчя завершення Другої світової&#160;війни. Держава-терорист на чолі з міжнародним вбивцею-злочинцем Путіним включила всі можливі й неофіційні методи щодо залучення керівників держав світу на&#160;так званий парад перемоги в Москві 9 травня 2025 року. Щоб зрозуміти, який неймовірних фінансових та дипломатичних зусиль докладає путінська росія [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Thu, 17 Apr 2025 21:19:39 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Триває світоглядний вибір країн світу щодо шляхів вшанування памʼяті жертв нацизму та 80-річчя завершення Другої світової війни.

Держава-терорист на чолі з міжнародним вбивцею-злочинцем Путіним включила всі можливі й неофіційні методи щодо залучення керівників держав світу на так званий парад перемоги в Москві 9 травня 2025 року. Щоб зрозуміти, який неймовірних фінансових та дипломатичних зусиль докладає путінська росія до організації цього дійства, варто нагадати, що з 2010 року путін ососбисто обгрунтовує доктрину "победы россии у Великой Отечественной войне БЕЗ УКРАИНЫ". А переписування історії Другої світової світової в інтересах партійних вождів Росії розпочав ще Сталін в 1944 році, коли показово заборонив знаменитий твір Олександра Довженка "Україна у вогні".

Ось як на цю заборону відреагував автор:

"УКРАЇНА ПОРУЙНОВАНА, ЯК НІ ОДНА КРАЇНА в СВІТІ. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, на бібліотек. Загинули наші історичні архіви, загинуло малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости, шляхи,розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю. У нам нема майже вчених, обмаль майстрів. І коли я чую ОБВИНУВАЧЕННЯ за "Україну в огні" в НАЦІОНАЛІЗМІ, як же гірко, як тоскно мені робиться на душі…"

Як бачимо, Путін продовжив справу Сталіна щодо переписування історії війни та викреслення з неї визначальної ролі України й союзників по антигітлерівській коаліції.

Яким ж циніками і фальсифікаторами треба бути, щоб заборонити навіть згадку про УКРАЇНСЬКІ ВТРАТИ і ВНЕСОК у Другій світовій війні.

Звернемося знову до "Щоденникових записів" фронтовика Олександра Довженка:

"Україна втратила під час війни тринадцять мільйонів людей. І се ще, так би мовити, з оптимістичною неточністю… Себто, коли ми додамо мільйонів два-три, то навряд чи помилимося. До Сибіру вислали ж перед війною півтора мільйона з Захілноі України, та й зараз висилають немало. А народження ввійде в норму хіба лише в 1950 році.

Відомий історик Володимир Косик у своєму дослідженні "Україна і Німеччина у Другій світовій війні" посилаючись на радянські джерела зазначає:

"У січні 1941 р. в Українській РСР проживало 41,9 мільйона осіб, з них 14 мільйонів у містах. У 1945 році на Україні проживало лише 27, 4 мільйонів, з них 7,6 мільйонів у містах.

Отже, загальні демографічні втрати становлять приблизно 14,5 мільйонів (убиті, умерлі від хвороб і голоду, евакуйовані, депортовані, мобілізовані, емігранти, втрати у природному прирості)."

Якщо ж брати до уваги прямі втрати, а це більш як 5,5 мільйонів цивільних жертв і 2,5 мільйона загиблих на фронті, то ці 8 мільйонів загиблих, тобто 19 % від усього населення  і 40 - 44% від загальних втрат у війні всього СРСР.

Інший вимір "Української" Другої світовій війни - це вклад українського народу в перемогу над нацизмом:

- понад 2,5 мільйона українців нагороджені орденами і медалями;

- 2 020 тримали звання Героїв, 32 - двічі Героїв, льотчик Іван Кожедуб - тричі Герой;

- в 4 Українських фронтах, які звільняли Європу від Гітлера українці були найчисельнішими, а в складі 1 Українському фронті воювали більш як 50 % українців;

- українці воювали проти нацистської Німеччини в складі інших армій￼.

В канадській - близько  45 тисяч, в США - біля 80 ти￼сяч, польській - біля 120 тисяч, Франції - 5 тисяч, Чехословацькій бригаді Л. Свободи - більш як 50% складу…

Отож, роль тодішної  БЕЗДЕРЖАВНОЇ УКРАЇНИ, яка опинилася між двома тоталітарними режимами Гітлера і Сталіна, стала, без сумніву , ВИРІШАЛЬНОЮ в часи Другій світовій війні.

А нині, коли НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА захищає не лише свою ВОЛЮ і СВОБОДУ, а й знову захищає всю демократичну ЄВРОПУ, світ мусить чітко визначитися:

- їх місце на "параді в Москві" разом із друзями терориста путіна чи

в Києві разом із українським народом, який боронить свою свободу і незалежність.

Переконаний, що Україна повинна зібрати в Києві всіх своїх ДРУЗІВ і СОЮЗНИКІВ 8 травня 2025 року в День ПАМʼЯТІ та продемонструвати ЄДНІСТЬ ЦИВІЛІЗОВАНОГО СВІТУ в боротьбі з країною-терористом.

І нашим спільним гаслом мають стати слова:

"ПЕРЕМОГЛИ нацизм Гітлера - ЗДОЛАЄМО і рашизм путіна".

&nbsp;

<strong><em>Микола Томенко</em></strong>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &#171;русского міра&#187; на Росію</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/04/koly-vlada-pochne-realnu-borotbu-z-kolaborantamy-abo-pro-polityku-povernennia-fanativ-russkoho-mira-na-rosiiu/</link>
		<description>Коли ВЛАДА почне реальну боротьбу з КОЛАБОРАНТАМИ та&#160;УКРАЇНОЖЕРАМИ? або Про політику повернення фанатів “русского міра” на&#160;росію. От спостерігаю нині дивну, щоб не сказати дику, ситуацію в нашому українському соціально-медійному просторі. Рівень протистояння ЗЕботів і порохоботів так загострився, що в нинішній дискусії між ними вже забули про російських вбивць і головного світового терориста путіна. А тим [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		<category><![CDATA[Некатегоризовано]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Thu, 10 Apr 2025 17:02:00 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Коли ВЛАДА почне реальну боротьбу з КОЛАБОРАНТАМИ та УКРАЇНОЖЕРАМИ?

або Про політику повернення фанатів “русского міра” на росію.

От спостерігаю нині дивну, щоб не сказати дику, ситуацію в нашому українському соціально-медійному просторі. Рівень протистояння ЗЕботів і порохоботів так загострився, що в нинішній дискусії між ними вже забули про російських вбивць і головного світового терориста путіна. А тим часом українські ватники й почекуни разом із корисними патріотичними ідіотами щоденно поширюють наративи російської пропаганди про “злочинну владу України, яка ГІРША за путіна”. На цьому тлі активізувалися колаборанти й україножери, які почали публічно і відкрито пропагувати “великую российскую культуру”, “єдину канонічну московську церкву” та збирати масовки малоросів і ватників на всілякі флешмоби.

При цьому наша поліція, яка не навчена воювати, та численні загони муніципальних варт спокійно реагують на ці прояви публічного та агресивного українофобства.
<div class="newsFull_embed newsFull_imageWrap" data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"><i></i><img class="newsFull_image lazy loaded" src="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/31.jpg" srcset="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/31.jpg" alt="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію" width="644" height="709" data-src="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/31.jpg" data-srcset="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/31.jpg" data-was-processed="true" /></div>
<div data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"></div>
<h1 data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"></h1>
В чергове нагадаю ВЛАДЦЯМ, які ПРИСЯГАЛИ “вірно служити Українському народові” та отримають чималенькі кошти за свою службу, що досі:

– ВІДСУТНЄ в національному законодавстві, бодай адміністративне покарання за прояви УКРАЇНОФОБІЇ;

– залишаються МАЛО ДІЄВИМИ норми про кримінальну відповідальність за КОЛАБОРАЦІЮ;

– НЕ РОЗРОБЛЕНІ підзаконні акти щодо відповідальності та припинення діяльності організації, зокрема у сфері релігії, за публічну пропаганду “ідеології русского міра”.
<div class="newsFull_embed newsFull_imageWrap" data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"><i></i><img class="newsFull_image lazy loaded" src="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/21.jpg" srcset="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/21.jpg" alt="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію" width="644" height="392" data-src="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/21.jpg" data-srcset="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/21.jpg" data-was-processed="true" /></div>
<h1 data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"></h1>
Натомість, ортодоксальні ліберали та вічні грантожери-космополіти в уряді та парламенті продовжують БОРОТЬБУ проти належного місця в освітньому процесі ІСТОРІЇ УКРАЇНИ та інших СВТОГЛЯДНИХ предметів.

Подвійні громадяни та плагіатори з МОН та освітнього Комітету ВРУ зменшують ВДВІЧІ кількість годин на вивчення історії України у 8-9 класах, намагаються розмити національну історію обʼєднуючи її зі світовою, не здатні вчасно підготувати та забезпечити школи якісними підручниками з історії України…

Не менш цинічною в умовах ВІЙНИ є ідея всіляко збільшити години на такі предмети як “громадянська освіта”, “фінансова грамотність” тощо за рахунок історії України!

Я вже мовчу про зміст підручників з цих предметів.
<div class="newsFull_embed newsFull_imageWrap" data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"><i></i><img class="newsFull_image lazy loaded" src="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/41.jpg" srcset="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/41.jpg" alt="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію" width="644" height="599" data-src="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/41.jpg" data-srcset="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/41.jpg" data-was-processed="true" /></div>
<h1 data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"></h1>
От до прикладу підручник з “громадянської освіти” пропагує нашу “багатонаціоналість” та “багатокультурність” і вчить, що Булгаков (який ненавидів все українське і був типовим українофобом) “здобув визнання в Україні”. Одним словом, війна війною, а грантові заробітчани продовжують досі за бюджетні кошти штампувати російські наративи і тремтіти від слів “українська нація” та “національна культура”.

І поки чиновники продовжують за наші та грантові гроші опікуватися російською та іншими меншинами, до очищення воюючої України від слуг слуг путіна-кіріла – ще ой як далеко

Але нам своє робити…!

П.С. Принагідно щиро пропагую дуже корисний проект рф щодо повернення “соотечественников” з України та інших країн Європи на свою “історіческую родіну”.
<div class="recommendation --type-2"></div>
<div class="newsFull_embed newsFull_imageWrap" data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"><i></i><img class="newsFull_image lazy loaded" src="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/14.jpg" srcset="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/14.jpg" alt="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію" width="645" height="916" data-src="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/14.jpg" data-srcset="https://i.obozrevatel.com/gallery/2025/4/9/14.jpg" data-was-processed="true" /></div>
<div data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"></div>
<div data-descr="Коли влада почне реальну боротьбу з колаборантами? або Про політику повернення фанатів &quot;русского міра&quot; на Росію. Джерело: Скриншот"><strong><em>Микола Томенко</em></strong></div>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Зупинити депутатів-ліквідаторів національної освіти та українського села!</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/04/zupynyty-deputativ-likvidatoriv-natsionalnoi-osvity-ta-ukrainskoho-sela/</link>
		<description>Чому ДЕПУТАТИ повинні нині працювати на ГРОМАДСЬКИХ&#160;ЗАСАДАХ?! На тлі геополітичних дискусій та очікування змін на фронті, депутати, які вже 5 років і 8 місяців безбідно засідають у ВРУ, зареєстрували черговий скандальний законопроект&#160;13120. Автори законопроекту&#160;&#8212; депутати від Слуги народу" та &#171;Голосу&#187; і примкнувший до&#160;них сумновідомий Тищенко вирішили остаточно зачистити села і містечка від шкіл, вчителів та [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Wed, 02 Apr 2025 10:32:37 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Чому ДЕПУТАТИ повинні нині працювати на ГРОМАДСЬКИХ ЗАСАДАХ?!

На тлі геополітичних дискусій та очікування змін на фронті, депутати, які вже 5 років і 8 місяців безбідно засідають у ВРУ, зареєстрували черговий скандальний законопроект 13120.

Автори законопроекту - депутати від Слуги народу" та "Голосу" і примкнувший до них сумновідомий Тищенко вирішили остаточно зачистити села і містечка від шкіл, вчителів та школярів і спровокувати нову хвилю виїзду дітей та батьків закордон.

Відповідно до приписів законопроекту 13120 передбачається:

- до 1 вересня 2025 року громади повинні створити мережу ліцеїв, інакше таке рішення ухвалюватиме КМУ;

- з 2027 року 10-12 класи поділятимуть на групи, а яких мінімальна кількість учнів має бути 24 в класі, а щонайменше 288 в ліцеї;

- початкову школу відокремлять від ліцеїв.

Депутати вирішили ще й нанести удар по прифронтових та прикордонних школах, бо визначають, що у класах з дистанційною освітою повинно бути не менш як 20 дітей, в той час як нині не менше 5.

Окрім того залишається чинною Постанова КМУ про ЗАБОРОНУ здійснювати фінансування закладів загальної середньої освіти за рахунок освітньої субвенції, кількість учнів у яких становить з 1 вересня 2025 р. - менше 45 осіб, з 1 вересня 2026 - не менше 60 осіб.

Якщо такий Закон буде ухвалено, то це призведе до ПОВНОГО ЗНИЩЕННЯ шкіл у селах та містечках України. Адже ліквідація 10-11 класів у нинішніх гімназіях залишатиме лише один варіант для батьків - возити старшокласників до великих міст, де в ліцеї зможуть набрати не менше як 12 груп на паралелі і не менше як 288 учнів 10-12 класів.

Звісно депутатів, серед яких і далекі від освіти особи й знані плагіатори, не цікавить, як будуть добиратися, харчуватися і проживати неповнолітні дівчата і хлопці, яким вони забороняють навчатися у 10-12 класах по місцю проживання чи навіть у сусідніх селах або містечках.

Треба взяти до уваги ще й той факт, що сучасні архітектурні ансамблі шкіл не передбачають можливості забезпечити навчання 12 паралелей.

А про нахабне і цинічне ПОРУШЕННЯ вимог КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ (стаття 53) щодо гарантування ДОСТУПНОСТІ та БЕЗОПЛАТНОСТІ повної середньої освіти вже годі й говорити!

Варто також нагадати, що такі радикальні реформи під час війни та в умовах тотального несприйняття нинішнього дерпутатського корпусу (нагадаю, що ВРУ НЕ ДОВІРЯЮТЬ 77 відсотків громадян, при тому, що повна довіра складає лише 1,9%) є ШКІДНИЦТВОМ і сумним прикладом АНТИДЕРЖАВНИЦЬКОЇ ПОЛІТИКИ.

Радує при цьому лише той факт, що НЕ МОВЧАТЬ батьки та вчителі, особливо міста Києва. Бо тільки солідарна позиція освітянської спільноти може зупинити чергові експерименти над школярами та студентами невігласів,подвійних громадян та грантожерів із ВРУ та МОН.

І ще одна важлива пропозиція.

Оскільки нинішній склад Верховної Ради вже давно втратив СУСПІЛЬНУ легітимність і 8 місяців працює більше свого конституційно визначеного терміну (адже вибори неможливі в умовах воєнного стану), пропоную:

- ввести МОРАТОРІЙ на розгляд у ВРУ на час воєнного стану законопроектів, які передбачають радикальні суспільні зміни усталених норм та приписів функціонування системи освіти, охорони здоровʼя, культури тощо;

- перевести депутатів Верховної Ради та їх помічників із бюджетного утримання у статус діяльності на громадських засадах (оскільки їх 5-річний термін вже давно завершився);

- на пленарних засіданнях розглядати ЛИШЕ ті законопроекти та рішення, які стосуються забезпечення ЗСУ та життєдіяльності України в умовах воєнного стану.

Адже цілком очевидно, що останній період депутати фактично використовують парламент лише для своєї партійної пропаганди та політичної реклами. Тут вкотре ВИМАГАЮ скасувати майже МІЛЬЯРДНЕ бюджетне фінансування парламентських партій!

Тож перефразовуючи класику: чим менше працюватимуть у пленарному режимі ці, прости Господи, народні депутати, тим краще для українського народу!]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>«Абетка громадянина України»: в Академії СБУ пройшла презентація нової книги Миколи Томенка</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/03/abetka-hromadianyna-ukrainy-v-akademii-sbu-proyshla-prezentatsiia-novoi-knyhy-mykoly-tomenka/</link>
		<description>Символічно у День Державного Герба України Микола Томенко, професор кафедри теорії та історії держави і права НА СБУ, представив свою нову книгу, яка охоплює ключові аспекти історії та конституційного ладу України, знайомить читача із видатними українцями, культурними символами нашого народу та об’єктами національної спадщини, що входять до списку об’єктів Світової спадщини&#160;ЮНЕСКО. «Нині надзвичайно важливо виховувати [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Mon, 03 Mar 2025 17:59:13 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Символічно у День Державного Герба України <a href="https://www.facebook.com/m.tomenko?__cft__%5b0%5d=AZUV8dgIaa_5VhEYnTnXo_SBDVBx1DyiGewoXLnEVmfu_TJ0HtZ5VS8-Ste9SLRx0TLurSMuIqJZeb2brhmIMFCpOEQIIAVibdZUkhsPkJKr2mETBKvTfI67ta6lc6r7TM2OvaVXzvTeCWFHsGW_N80Okm2Dy7XF2dn6xN7amJrruVWPDMsqt2jm341OgnIxw60&amp;__tn__=-%5dK-R"><strong>Микола Томенко</strong></a>, професор кафедри теорії та історії держави і права НА СБУ, представив свою нову книгу, яка охоплює ключові аспекти історії та конституційного ладу України, знайомить читача із видатними українцями, культурними символами нашого народу та об’єктами національної спадщини, що входять до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

«Нині надзвичайно важливо виховувати освіченого, відповідального та патріотично налаштованого громадянина, адже саме так ми будуємо сильну державу. У цій книзі зібрано базові поняття, якими має володіти кожен українець. Щиро вдячний Академії за підтримку цієї ініціативи та сприяння у виданні книги», – зазначив автор.

До презентації долучились генерал-майор СБУ Валерій Картавцев, який виконував обов’язки ректора НА СБУ у 2003-2004 рр., Юрій Савчук, генеральний директор <a href="https://www.facebook.com/warmuseum.kyiv.ua?__cft__%5b0%5d=AZUV8dgIaa_5VhEYnTnXo_SBDVBx1DyiGewoXLnEVmfu_TJ0HtZ5VS8-Ste9SLRx0TLurSMuIqJZeb2brhmIMFCpOEQIIAVibdZUkhsPkJKr2mETBKvTfI67ta6lc6r7TM2OvaVXzvTeCWFHsGW_N80Okm2Dy7XF2dn6xN7amJrruVWPDMsqt2jm341OgnIxw60&amp;__tn__=-%5dK-R"><strong>Національний музей історії України у Другій світовій війні. Офіційна стор.</strong></a> та Віталій Коцур, ректор <a href="https://www.facebook.com/pereiaslavuniversity?__cft__%5b0%5d=AZUV8dgIaa_5VhEYnTnXo_SBDVBx1DyiGewoXLnEVmfu_TJ0HtZ5VS8-Ste9SLRx0TLurSMuIqJZeb2brhmIMFCpOEQIIAVibdZUkhsPkJKr2mETBKvTfI67ta6lc6r7TM2OvaVXzvTeCWFHsGW_N80Okm2Dy7XF2dn6xN7amJrruVWPDMsqt2jm341OgnIxw60&amp;__tn__=-%5dK-R"><strong>Університет Григорія Сковороди в Переяславі</strong></a>.

Ректор Академії Андрій Черняк підкреслив унікальність праці та зазначив, що факти, наведені у книзі, повинен знати кожен свідомий громадянин, адже «Абетка громадянина України» також розвінчує нав’язані міфи та псевдоісторичні теорії щодо нашої держави, і допомагає сформувати патріотичний світогляд.

«Дуже знаково, що презентація видання відбулась саме у День Державного Герба України тут, в Академії СБУ, у стінах якої безумовно відчувається панування атмосфери патріотизму та національної свідомості», – додав історик Юрій Савчук.

«Рекомендую цю книгу до прочитання всім громадянам України. Вона не лише формує патріотичний світогляд, а й розширює знання про нашу державу. Особливо приємно бачити, що в Академії таке велике значення приділяється вихованню молоді», – наголосив Віталій Коцур.

Наприкінці заходу Микола Томенко подарував підписані примірники «Абетки громадянина України» курсантам НА СБУ, які зайняли призові місця у конкурсах та олімпіадах з української мови та історії]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Як у Переяславі святкували колодій-масницю та зустрічали весну</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/03/yak-u-pereiaslavi-sviatkuvaly-kolodiy-masnytsiu-ta-zustrichaly-vesnu/</link>
		<description>Попри воєнний стан та геополітичну турбулентність, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (генеральний директор&#160;&#8212; Олексій Лукашевич) Olexa Lukasevich незмінно пошановує українські національні традицї та народні звичаї. Тож і наша команда Фонду «Рідна країна» радо відгукнулася на запрошення колективу Заповідника та вже традиційно підготувала подарунки для найбільш кмітливих учасників цього народного дійства. Спортивний інвентар, рюкзаки, «Воюючий Шевченко» та [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Sun, 02 Mar 2025 22:20:08 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Попри воєнний стан та геополітичну турбулентність, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (генеральний директор - Олексій Лукашевич) Olexa Lukasevich незмінно пошановує українські національні традицї та народні звичаї. Тож і наша команда Фонду «Рідна країна» радо відгукнулася на запрошення колективу Заповідника та вже традиційно підготувала подарунки для найбільш кмітливих учасників цього народного дійства. Спортивний інвентар, рюкзаки, «Воюючий Шевченко» та українська дитяча книга від нашої команди повинні заохотити молоде покоління до активного і спортивного способу життя та читання української книги.

Серед численних фольклорних колективів, що стали учасниками Колодія-Масниці-2025, найбільшу підтримку глядачів отримав народний фольклорний ансамбль «Громиця», який представляв українську столицю.

Варто також відзначити активну громадянську позицію ГО «Нескорені», які провели під час заходу свою чергову благодійну акцію для підтримку ЗСУ.

Закінчилося це народне свято спаленням опудала Мари. Можливо, з огляду на поточні події у світі, організаторам варто було б підготувати нову версію сучасного опудала чоловічого роду.

Водночас всі учасники дійства були переконані в тому, що ВЕСНА і УКРАЇНА - ПЕРЕМОЖЕ!

&nbsp;
<blockquote><strong><em>Микола Томенко</em></strong></blockquote>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Про велику українку і європейку Лесю Українку</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/02/pro-velyku-ukrainku-i-ievropeyku-lesiu-ukrainku/</link>
		<description>Про ВЕЛИКУ українку і європейку Лесю&#160;УКРАЇНКУ: &#171;Та й осоружна ся мені&#160;Москва&#187;. Сьогодні, в день народження Лесі УКРАЇНКИ, подаю статтю про&#160;неї із моєї нової книжки &#171;АБЕТКА ГРОМАДЯНИНА&#160;УКРАЇНИ&#187;. Леся Українка, як і Тарас Шевченко, стала мішенню для російсько-радянської пропаганди більшовицько-комуністичної ідеології. Особливо активно почали переписувати її життя і творчість під &#171;пролетарську діячку&#187; з 1939 року. Саме тоді [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Tue, 25 Feb 2025 21:06:05 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[Про ВЕЛИКУ українку і європейку Лесю УКРАЇНКУ:

"Та й осоружна ся мені Москва".

Сьогодні, в день народження Лесі УКРАЇНКИ, подаю статтю про неї із моєї нової книжки "АБЕТКА ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ".

Леся Українка, як і Тарас Шевченко, стала мішенню для російсько-радянської пропаганди більшовицько-комуністичної ідеології. Особливо активно почали переписувати її життя і творчість під "пролетарську діячку" з 1939 року. Саме тоді на могилі Лесі на Байковому цвинтарі в Києві встановили надгробний бронзовий пам’ятник на гранітному постаменті, де розмістили напис із газети "Правда":

"Леся Украинка, стоя близко к освободительному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное".

А в 1941 році Театру російської драми в Києві присвоїли ім’я Лесі Українки, яка за життя написала 22 драматичні твори й жодного російською мовою!

Пропагандистська робота з перетворення Лесі Українки на прихильницю російської літератури та комуністичної ідеології була настільки потужною та результативною, що лише після бомбардування Києва путінською росією 24 лютого 2022 року з назви театру її імені в центрі української столиці прибрали словосполучення "російської драми".

Натомість Леся Українка все своє життя прагнула довести, що Україна та росія лише географічні сусіди й мусять жити окремо. Кожне своє повернення з Європи в російську імперію вона сприймала як приїзд у "тюремне життя". Ба більше, навіть прагнула зректися російського громадянства:

"Готова б хоча в абіссінське (Ефіопія) горожанство перейти, аби не бути російською підданою, бо підданства того зовсім не вважаю ні за яку національну ознаку (скоріше за національне нещастя)".

Російська імперська політика супроти України теж не шанувала погляди та творчість Лесі Українки. Так, у січні 1907 року Лесю, її сестру Ольгу й інших українських діячів арештували. Вона із сестрою провели ніч у камері, де, до речі, свого часу сидів і Борис Грінченко. Показовою в реальному ставленні російської імперії та СРСР до Лесі Українки є доля її відомої п’єси "Бояриня". Цей твір написаний у 1910 році під час лікування в Єгипті, а опублікований уже після смерті авторки в 1914 році. Цікаво, що вперше театральна постановка "Боярині" у виконанні трупи Миколи Садовського відбулася в Кам’янець-Подільському під час перебування там Уряду Директорії УНР. На прем’єрі в 1919 році було все керівництво тодішньої України на чолі із Симоном Петлюрою. Натомість як у російській імперії, так і в Радянському Союзі цей твір Лесі Українки заборонили. Коротко кажучи, заборонена "Бояриня" Лесі Українки – це оповідь про принципову відмінність у культурі, ментальності й побуті двох різних народів – українського та російського. Зауважимо лише, що, якби "Бояриню" нині прочитав путін та його "московські посіпаки" (так Леся Українка називає у своїй пʼєсі тих, хто перекинувся на службу російській імперії), вони теж спробували б її заборонити. Бо головна героїня твору чітко й однозначно висловлює своє світоглядне кредо: "Та й осоружна ся мені Москва". І осоружна вона їй у всьому, бо "в Україні й місяць ясніше світить, ніж сонце у Росії". Цією українською культурною інакшістю та унікальністю переймалася велика українка й на фольклорній і етнографічній ниві.

Заслуговує на повагу спільна праця Лесі з її чоловіком Климентом Квіткою над пошуком і записом українських кобзарів. Леся Українка анонімно стала одним із головних меценатів експедиції для записів на фонограф народних пісень у виконанні українських кобзарів, для чого виділила 300 рублів. Остаточно цей проєкт був зреалізований під керівництвом відомого композитора й етнографа Філарета Колесси.

Але найголовнішою творчою місією "великої європеянки української літератури", як назвав Лесю Українку Михайло Драй-Хмара, було завдання ознайомити українську громаду із класикою світової літератури. Вона ж, як відомо, крім рідної української знала понад десяток мов. Як згадує її сестра Ольга Косач-Кривинюк: "Леся мала прекрасні здібності до мов і сама про себе говорила, що, мабуть, нема такого звуку, якого вона не могла б виговорити. Вона писала свої твори українською, російською, французькою та німецькою мовами, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов. Вона добре знала латинську мову, а під час перебування в Єгипті почала вивчати іспанську мову".

Свою перекладацьку діяльність 13-річна Леся розпочала із своїм братом Михайлом перекладом на українську "Вечорниць на хуторі під Диканькою" Миколи Гоголя. Першим друкованим поетичним перекладом уже 16-річної Лесі Українки став фрагмент поеми Адама Міцкевича "Конрад Валленрод". Згодом переклала Гомера із старогрецької, "Каїна" Байрона та "Макбета" Шекспіра. Загалом перекладацький доробок письменниці сягнув понад 1 100 сторінок 8-го тому повного академічного зібрання творів у 14 томах. Він містив уривки з "Рігведи" та Біблії, творів Гомера, Данте й Шекспіра, поезію Байрона, Гейне та Гюго, оповідання Гоголя, драми Метерлінка і Гауптмана, наукові й публіцистичні статті Драгоманова, Верна… Власне в більшості випадків мова йде саме про ті твори, які молода Леся Українка, співпрацюючи з гуртком "Плеяда", склала як першочерговий список перекладів класики світової літератури задля утвердження рівноправності української літератури. Нагадаємо, що в цей список вона внесла твори Байрона, Петрарки, Гете, Гюго, Шекспіра, Флобера, Шиллера, Сервантеса, Скотта… Вона виходила з амбітної мети – необхідності "модернізувати українську літературу" та витягти її за межі "літератури для хатнього вжитку".

Як учениця свого знаменитого дядька Михайла Драгоманова, вона активно працювала на ниві європеїзації української молоді й інформувала його в листах, що "серед киян молодих остатнього часу починає ширитись європеїзм: вони починають учити європейські мови і інтересуватись європейською літературою". Ба більше, вона вважала, що вже минув час для романтичного періоду українофільства та народництва й настав час нової модерної української літератури.

Проте згадана вище європейська місія Лесі Українки не заважала їй бути патріоткою свого народу та свого краю. Чого лишень вартий знаменитий, повчальний і вкрай актуальний твір великої українки "І ти колись боролась, мов Ізраїль…", написаний в 1904 році.

"І ти колись боролась, мов Ізраїль,

Україно моя! Сам Бог поставив

супроти тебе силу невблаганну

сліпої долі. Оточив тебе

народами, що мов леви в пустині,

рикали, прагнучи твоєї крові,

послав на тебе тьму таку, що в ній

брати братів не пізнавали рідних,

і в тьмі з’явився хтось непоборимий,

якийсь дух часу, що волав ворожо:

"Смерть Україні"…

Але тепер? як маємо шукати

свому народу землю? хто розбив нам

скрижалі серця, духу заповіт?

Коли скінчиться той полон великий,

що нас зайняв в землі обітованій?І

І доки рідний край Єгиптом буде?

&nbsp;

<em><strong>Микола Томенко</strong></em>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	
	<item>
		<title>Чому у воюючій Україні влада призупинили боротьбу проти &#171;ідеології русского міра&#187;?</title>
		<link>https://ridna.ua/2025/02/chomu-u-voiuiuchiy-ukraini-vlada-pryzupynyly-borotbu-proty-ideolohii-russkoho-mira/</link>
		<description>НАМ НЕ ВСЕ ОДНО, або Чому у воюючій Україні влада ПРИЗУПИНИЛА боротьбу проти &#171;ідеології РУССКОГО&#160;МІРА&#187;? Сьогодні, в День ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, хотів повернутися до теми ЦІННОСТЕЙ нашої боротьби за ВОЛЮ та НЕЗАЛЕЖНІСТЬ&#160;УКРАЇНИ. Водночас символічно те, що саме сьогодні вшановуємо 120-річчя знаного українського письменника та громадського діяча, який ще в&#160;1941 році у своїй статті &#171;Нарід чи [&#8230;]</description>
				<category><![CDATA[Громадська думка]]></category>
		<category><![CDATA[Громадянська]]></category>
		
		
		<yandex:genre>article</yandex:genre>
		<pubDate>Thu, 20 Feb 2025 16:44:46 +0200</pubDate> 
		<yandex:full-text><![CDATA[НАМ НЕ ВСЕ ОДНО, або Чому у воюючій Україні влада ПРИЗУПИНИЛА боротьбу проти "ідеології РУССКОГО МІРА"?

Сьогодні, в День ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, хотів повернутися до теми ЦІННОСТЕЙ нашої боротьби за ВОЛЮ та НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ.

Водночас символічно те, що саме сьогодні вшановуємо 120-річчя знаного українського письменника та громадського діяча, який ще в 1941 році у своїй статті "Нарід чи чернь" переконливо обґрунтував визначальну роль СВІТОГЛЯДНОЇ БОРОТЬБИ за УКРАЇНУ.
<blockquote>Нагадаю слова Уласа САМЧУКА:

"…НЕ ВСЕ ОДНО, ХТО ЯК ГОВОРИТЬ,

ЯКИМ БОГАМ МОЛИТЬСЯ,

ЯКІ КНИЖКИ ЧИТАЄ.

НЕ ВСЕ ОДНО, якими ІМЕНАМИ НАЗВАНІ ВУЛИЦІ наших міст,

НЕ ВСЕ ОДНО, чи домінуючим для нас є ШЕВЧЕНКО, чи ПУШКІН.

НЕ ВСЕ ОДНО, як це часто доводиться чути, КОГО МИ ВЧИМО в ШКОЛІ,

НЕ ВСЕ ОДНО, яке наше відношення до РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

НІ! ЦЕ НЕ ВСЕ ОДНО…"</blockquote>
Так от нині спостерігаю, якщо не відкат, то, щонайменше призупинення владної боротьби проти "ідеології русского міра" в нашій воюючій Україні.

Почнемо з головного форпосту "русского міра" в Україні – московської церкви (про це нам щоденно нагадують путіни-лаврови-кіріли).

Якщо проаналізувати динаміку переходів з УПЦ МП до ПЦУ, то можемо констатувати, що нині вони майже припинилися.

Чому?

Бо інструменти реалізації розпіареного Закону "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій" урядовці досі не ухвалили?

Бо мільйонери-судді тотально блокують розгляд питань щодо повернення сакральних релігійних обʼєктів та памʼяток національної історико-архітектурної спадщини у власність Держави.

Для прикладу,

-– в Апеляційному суді вже БІЛЬШЕ РОКУ розглядається питання щодо правомірності повернення у державну власність біля 80 споруд Києво-Печерської лаври ( на хвилиночку, обʼєкту світової культурної спадщини ЮНЕСКО);

– виконавча служба разом із поліцією, яку не навчили воювати за Україну, місяцями не може виконати рішення Суду про повернення Заповіднику "Переяслав" знаменитої Михайлівської церкви, змальованої у свій час Тарасом Шевченком; (нагадаю, що за януковича-табачника-кулиняка московські попи викинули на вулицю експонати Музею етнографії і оголосили Михайлівську церкву своєю власністю);

– київські чиновники і толерантна столична громада щоденно під обстрілами російської орди путіна-кіріла мужньо захищають більш як 250 церков, монастирів та інших релігійних громад московського патріархату путіна-кіріла?!..

Бо урядовці та дрібніші чиновники роками не можуть знайти патріотичних та професійних керівників національних музеїв, інститутів та заповідників у сфері культури (бо може не там шукають).

Для прикладу:

– вже кілька років генеральний директор Національного музею історії України, громадянин Швеції, не може повернутися із закордонного відрядження, а нового очільника головного історичного музею так і не призначено,

– досі не має генерального директора Шевченківського національного заповідника, а працює т.во;

– з грудня 2024 року не має директора Інституту національної памʼяті…

А колись призначена владою "ватна культурна еліта", яка під час війни нібито українізувалася і патріотизувалася, знову взялася обґрунтовувати "святе право" на "творчество на своем родном языке"!

І ви хочете просвітити й переконати Америку Трампа у нашому праві на ВІЛЬНУ, НЕЗАЛЕЖНУ і СОБОРНУ УКРАЇНУ і при цьому нездатні очистити власну країну від слуг путіна і "русского міра", які це право у нас прагнуть забрати!

Тож ВИМАГАЄМО від влади і самі активно ДІЄМО задля утвердження УКРАЇНСЬКОГО СВІТУ та очищення нашої Держави від затятих колаборантів та слуг путіна й "русского міра".

<strong><em>Микола Томенко</em></strong>]]></yandex:full-text>
	 

	</item>
	 

</channel>
</rss>