chrome firefox opera safari iexplorer

На думку істориків, День прапора потрібно відзначати не 23 серпня

23 серпня 2016 о 16:41

Святкування Дня державного прапора України саме 23 серпня є помилковим, оскільки ця дата є абсолютно випадковою й історично необгрунтованою.

Про це у своєму блозі на «Обозревателе» написав глава Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

«23 серпня — дата абсолютно випадкова і необгрунтована з історичної точки зору. Колись її запропонував президент Леонід Кучма і, на жаль, вона не має жодного історичного навантаження», — зазначив він.

Історик нагадав, вважається, що 23 серпня 1991 року, після провалу путчу в Москві, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради.

«Втім, мало хто знає, що офіційне внесення прапора відбулося 24 серпня о 21:00», — пояснив він.

В'ятрович також вказав, що дата 24 липня має вагоміше історичне значення, оскільки саме в цей день у 1990 році в Києві «вперше за 70 років» було піднято синьо-жовтий прапор.

«Але в Україні святкування 23 серпня вже прижилося. Цікаво, що у світі в цей день уся Європа відзначає день пам'яті жертв сталінізму і нацизму. Крім того, цього дня в 1939 році відбулося підписання угоди про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом (так званий Пакт Молотова — Ріббентропа)», — зазначив глава Інституту нацпам'яті.

Позицію В'ятровича підтримують і інші історики, а також безпосередні учасники подій 1990-91 років.

Як пише «Радіо Свобода», про те, що державний прапор потрапив у зал Верховної Ради саме 24 серпня 1991 року, відразу після проголошення Акту незалежності України, свідчать стенограма засідання і спогади тодішніх депутатів.

«Шановні колеги! Я хочу запропонувати невелике доповнення. Мені сказали, що на вулиці той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради України. Я прошу, щоб саме він був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, як ухвалимо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш стяг був піднятий над куполом Верховної Ради. Дякую за увагу», — заявив тоді В'ячеслав Чорновіл.

«І тоді ми взяли цей прапор, внесли його у Верховну Раду. Мене тоді переповнювала гордість за наш народ, за те, що українці не стратили можливість створити свою державу, адже це найбільша перемога для нації», — ділиться спогадами інший тодішній нардеп Іван Заєць.

Єдиним, хто зумів зафіксувати той момент, виявився відомий український фотограф Associated Press Єфрем Лукацький. Згодом його фото опублікував американський журнал Time.

Публікація у журналі «Time» про проголошення незалежності України. Фото: Єфрем Лукацький

Публікація у журналі «Time» про проголошення незалежності України. Фото: Єфрем Лукацький

Зазначається, що при цьому 24 серпня 1991 року прапор у парламенті опинився вдруге — вперше в сесійний зал прапор внесли 1 жовтня 1990 року. Тоді під час відкриття осінньої сесії представники страйкового комітету, Комітету захисту національних символів України та деякі народні депутати передали стяг тодішньому заступнику голови ВРУ Івану Плющу.

Крім того, за словами колишнього депутата Львівської облради Костянтина Назаренка, першим містом, в якому 14 березня 1990 року офіційно підняли національну символіку над міськрадою, став Стрий. При цьому першим офіційним державним органом, над яким майорів український прапор, була сільрада села Жулин на Львівщині.

Що ж до столиці, то на щоглу перед київською мерією український прапор потрапив 24 липня 1990 року. Відтак, за деякими відомостями, Київ став дев’ятим містом (серед обласних центрів), у якому було офіційно піднято прапор.

Урочисте підняття першого синьо-жовтого прапора над Києвом

Урочисте підняття першого синьо-жовтого прапора над Києвом

«У приміщенні Київради політичні події того історичного дня відбувалися так. Зранку зал президії був майже повний, де обговорювалися питання страйку водіїв трамвайно-тролейбусного підприємства. Щоб зірвати обговорення питання про символіку, членам президії було запропоновано піти на страйкуюче підприємство, а через відсутність кворуму перенести засідання президії і, таким чином, зірвати політичну акцію. Питання про символіку також постійно переносилося на пізніший час, а розглядалися дріб’язкові питання порядку денного... Ситуація різко змінилася, коли на підтримку політичної акції підняття українського прапора на Софійський майдан вийшло майже сто тисяч громадян України. На чолі гурту громадян України синьо-жовтий прапор, освячений українськими єпископами Українських греко-католицької і православної церков, поплив по Хрещатику. Попереду йшли хлопці-кияни в гарних козацьких строях із шаблями і самопалами. Авангард колони разом з прапором охороняли галицькі січові стрільці. Рух Хрещатиком зупинили, і ми підійшли до Київради. Наші люди організовано розступилися, і ми без проблем підійшли до флагштока і міцно прив'язали освячений прапор до металевої линви. Рівно о 19:00 під спів гімну «Ще не вмерла України…» вже 200-тисячного гурту громадян України, що прийшли на Хрещатик, ми врочисто підняли перший синьо-жовтий прапор над Києвом. На висоті прапор розгорнувся під чистим синім небом Києва, символізуючи могутній поступ молодої держави України», – згадує у своїй книзі «Прапори над Україною» Олег Карелін, який не лише брав особисту участь в організації та піднятті державного прапора України над Києвом, але й вносив перший державний прапор України у приміщення Верховної Ради України.

На думку історика Сергія Громенка, датою для святкування Дня державного прапора має стати 24 липня. Саме в цей день у 1990 році синьо-жовтий стяг було піднято на флагштоку перед київською мерією.

«24 липня — прекрасна альтернатива для святкування: якраз відразу після чергової річниці Декларації про державний суверенітет України, а головне — в цей день відбулася реально значуща подія — підняття національного прапора над українською столицею», — пояснив учений.

Як відомо, 23 серпня в Україні відзначається День Державного Прапора, святкування якого засновано указом президента Леоніда Кучми в 2004 році.

Розділи: Аналітика

26 грудня

Інші дати
Народився Євген Плужник
(1898, с.Кантемирівка, нині - Росія – 1936) – український письменник, поет, драматург, перекладач. Автор поетичних збірок «Дні», «Рання осінь», «Рівновага», роману «Недуга», п»єс «Просефор Сухораб», «У дворі на передмісті»
«Але ж пливуть, минають літа... Час і горами двига. ...І сум не такий, і радість не та... І тільки незмінна книга!» (Євген Плужник)
Розгорнути
Народився Володимир Владко
(1900, м. Санкт-Петербург - 1974) - український письменник-фантаст, автор повістей "Чудесний генератор", "Позичений час", "Фіолетова загибель", збірки "12 оповідань", "Сивий капітан", "Залізний бунт" та ін.
Розгорнути