chrome firefox opera safari iexplorer

Микола Амосов: росіянин, який став «великим українцем усіх часів»

06 грудня 2017 о 07:30
segodnya.ua

Бог  щедро обдаровує кожну людину, важливо тільки вчасно дослухатися до Його волі, аби виявити і реалізувати своє обдарування.

6 грудня 1913 року Господь, напевне, був у особливому настрої: він відважив  новонародженому  хлопчикові  стільки талантів і чеснот, як мало кому на світі.  З-поміж найцінніших дарунків – талант рятувати людське серце.

Село Ольхово неподалік  Череповця (Вологодська губернія), де народився майбутній Лікар, у квітні 1941-го було затоплене: зводилася Рибінська ГЕС. Під водою лишилися могили пращурів, церковця і запилюжені стежки, що пам’ятали Миколчине босоноге дитинство.

Миколиною родиною була, власне, мама Єлизавета Кирилівна – сільська повитуха. Батько повернувся з німецького полону в 1919р. і невдовзі пішов  будувати іншу сім’ю, чого син йому так і не пробачив.

Мати привела сина до книг, і вони  залишилися його великою любов’ю до кінця життя.

Закінчив школу, лісомеханічний технікум у Череповці, працював механіком на електростанції при лісопильному заводі. Вступив до Всесоюзного заочного індустріального існтитуту.

Проте мрія стати лікарем не полишала, відчував — ось воно, його покликання. 1935р. мрія почала втілюватися: Амосов вступив до Архангельського медичного інституту, який  закінчив 1939-го з «червоним» дипломом.

Хотів вступати до аспірантури на кафедрі фізіології, проте місць там не було, довелося обрати військово-польову хірургію.  За якийся час Амосов залишив аспірантуру, повернувся до Череповця, працював у хірургічному відділенні районної лікарні.

Потім була війна. Польові пересувні шпиталі, операції, операції, операції – нерідко до 400 на добу… У Маньчжурії лікував хворих на тиф японських віськовополонених. З великим складнощами перевівся до Москви, завідував операційним відділенням у «Скліфі» — інституті ім.М.Скліфосовського. Втім оперувати не давали, заздрісники дошкуляли, атмосфера гнітила. Вирішив шукати  застосування своїм здібностям у інших місцях.  Допомогли фронтові товариські стосунки: був запрошений працювати головним хірургом Брянської області та завідувачем хірургією обласної лікарні. Розробив власну методику оперування легень хворим на рак і сухоти. Відсоток успішних операцій мав приголомшливий.  Швидко зажив слави «хірурга від Бога», став відомим на весь тодішній Союз.

Листопад 1952р. став для Амосова доленосним: його запросили до Києва, керувати щойно створеною клінікою торакальної хірургії. Було всього: тісна однокімнатка, бідна клініка, непрості стосунки в колективі…Часом літав до Брянська оперувати, а насправді – відчути себе «вдома».

Та, на щастя, все зрештою склалося. 1955р. очолив першу і єдину кафедру грудної хірургії. 1956р. – народилася донечка. 1957-го – створив унікальний апарат штучного кровобігу «серце-легені».

1963р. М.М.Амосов першим у Союзі протезував мітральний клапан серця. Через два роки – першим у світі – запровадив антитромбічні протези серцевих клапанів.

У 1983-му на базі клініки серцево-судинної хірургії  Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії був створений НДІ серцево-судинної хірургії. Директором інституту став М.М.Амосов.  За шість років тут було зроблено 95 тисяч операцій на серці, в тому числі 36 тисяч — із використанням апарату штучного кровобігу.

Окремам мова – про творчу спадщину видатного кардіохірурга. 1962р.Микола Амосов почав писати книги. До цього спонукала необхідність вилити на папері біль душі: під час операції померла хвора на серце дівчинка. Оповідь була надрукована.  Люди читали, перечитували, передавали одне одному…

Затим на цілий світ  пролунали «Думки і серце» — книга гранично щира, людяна і мудра. З’явилися друком «Записки з майбутнього»,  «Книга про щастя та нещастя», «Голоси часів», «Роздуми про здоров’я»… До речі, «Роздуми…» були видані колосальним накладом – 7 мільйонів примірників.  А за його «системою обмежень і навантажень», описаній у книзі, почали займатися своїм здоров’ям чи не десятки мільйонів людей.

За цією системою, звичайно, займався і сам Амосов. Поступово збільшував навантаження, довівши до 100 разів повторення розроблених ним десяти вправ для вдосконалення і підтримки організму.

А це – «рецепти здоров’я» від Амосова. Наведемо лише три з дев’яти, але й вони дадуть повноцінне уявлення про ті принципи, за якими Лікар будував своє здоров’я і радив це робити іншим. Отже (переклад наш, — О.Б.):

  1. В більшості хвороб винні не природа і не суспільство, а лише сама людина. Найчастіше вона хворіє від лінощів і жадібності, але іноді й від нерозумності 
  2. Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою… Більше того, бійтеся потрапити в полон до лікарів! Часом вони схильні перебільшувати слабкості людини і могутність своєї науки, створюють у людей уявні хвороби і видають векселі, котрі не можуть оплатити... 

 5.Для здоров’я однаково необхідні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартовування і вміння відпочивати. І ще пята – щасливе життя! На жаль, без перших чотирьох вона здоровя не забезпечує…  

Микола Амосов писав російською, називав себе «росіянином до мозку кісток» — і всім серцем любив свою другу батьківщину, пізнавав її історію, вболівав за її  майбутнє. Прикметні міркування Миколи Михайловича над долею України і Росії, висловлені 2001р. в публікації «Росія: погляд збоку» (мовою оригіналу):  «Любой союз Украины с Россией нецелесообразен и особенно убийственный в экономическом плане. Технологически мы останемся позади всего мира. Нам надо включаться в мировые рынки. Нам нужны знания, чтобы развивать технологии которые есть на западе, но никак не в России. Вот я, россиянин до мозга костей, но я вам говорю: ничего хорошего Украину не ждет, если она пойдет в Россию».

У 1989р. М.М.Амосов залишив посаду директора Інституту, однак оперував — раз на тиждень. 1992-го остаточно припинив оперувати.

Взимку 1998-го стан здоров’я Миколи Михайловича значно погіршився.  У травні в Німеччині йому провели шунтування та вшили штучний клапан, подовживши життя на чотири роки.

12 грудня 2002р. Лікар Людських Сердець помер від інфаркту міокарда.

Один із найвідоміших у світі кардіохірургів  залишив по собі цілу школу  своїх послідовників. Він першим у тодішньому СРСР почав кібернетичні дослідження, працював над створенням «штучного інтелекту» і моделі «оптимального суспільства». Йому належить 20 монографій і понад 400 наукових праць.

На честь Амосова названі Національний інститут судинної хірургії, вулиці в Києві та інших містах, астероїд.  ЮНЕСКО оголосила 2013-й Роком Амосова. Його ім’я – в переліку ста найвидатніших медиків усіх часів людства. Про нього знімають фільми і пишуть книжки.

Він залишився у серцях (і в прямому сенсі теж) багатьох людей, які вдячно згадують його у своїх молитвах. Адже доктор Амосов завжди приходив на допомогу. Навіть коли смерть, скзати б, уже стояла над пацієнтом, він виходив на герць зі смертю і перемагав.

Варто згадати і про Амосова — політика, чий багатолітній досвід роботи у вищому законодавчому органі, постійні роздуми і професійний аналіз поточних справ у державі та міркування над різними шляхами її розвитку залишаються  прикладом для політиків сучасних, принаймні тих, які охоче вчаться у гідних попередників.

2001р. М.М.Амосов оприлюднив розлогу аналітичну статю під назвою «Про Україну» (в оригіналі – «Об Украине»). Історія «перебудови», тодішні події в Україні, конкретні пропозиції щодо виходу з кризи, прогнозування майбутнього нашої (і його, Амосова) країни… Багато чого ніби написано вчора: «…трудно рассчитывать на парламент, способный сформировать ответственное правительство…»  « Харизматический лидер многое может сделать своим авторитетом, обращаясь непосредственно к народу, (вспомним Де-Голля). Но где его взять?..»

Народ? «Плохо работает. Инициативы не проявляет. Бедствует. Ничего не знает. Никому не верит. Ропщет — но тихо: изверились и боятся. Голосует по спискам — не за программы, а «по технологиям»: за посулы, за подачки, из страха, «за портрет». Что еще? Смотрит сериалы. Пьет.» 

 Громадськість? «Ее тоже нет. Так, чтобы как на Западе: сообщества граждан — по профессиям, интересам, убеждениям, увлечениям, религиям, территориям. Граждан: независимых, свободных, защищенных Законом, но в то же время законопослушных, дисциплинированных. Имеющих медицинскую страховку и даже счет в банке…»

Так – без реверансів, ба навіть різко – міг сказати лише мудрець, який не шукає тимчасових дивідендів, не боїться «втратити популярність» і переконаний,  що його слово буде почуте і матиме вагу для тих, кому адресоване.

Амосов бачив три варіанти розвитку України: повернення до влади комуністів; «номенклатурний капіталізм» і  «зріле суспільство Західної Європи». Але всі, на його думку, були мало реалістичними. В тому числі й останній – оскільки «не дозріли».

Що ж буде? «Будет – самоорганизация», — сказав у 2001р. провидець Амосов.

Ми самоорганізувалися  у 2004 і 2014-му. Революцією Гідності довели, що дозріли й до європейського шляху.

Не завжди провина народу, що влада в Україні так і не дозріла, втім… і народу – теж.

Прогнозуючи прийдешнє, великий Амосов з полегкістю зазначив:«Трагических вариантов развития не предвидится».

На жаль, у цьому передбаченні він помилився…

Олена Бондаренко

26 лютого

Інші дати
Народився Георгій Нарбут
(1886, с.Нарбутівка Сумська область - 1920) – визначний український художник-графік. Автор славнозвісної ілюстрації до «Енеїди», графічної серії «Українська абетка», ескізів українських грошових знаків, цінних паперів, поштових марок, військових мундирів Української армії, нової української геральдики.
«Цю романтичну любов до українського минулого було ясно помітно і у Георгія Івановича: нею віяло і від усієї його лагідної постаті в українськім жупані, підперезанім слуцьким поясом, і від його творів, як, наприклад, прекрасний «Еней», як проекти форми одежі для урядовців, оздоби книжок і т. ін.» (Данило Щербаківський)
Розгорнути
Народився Микола Тимків
(1909, м. Косів - 1985), народний майстер. Автор понад 1200 творів декоративно-прикладного мистецтва, серед яких декоративні тарілки, скриньки, меблі тощо, зроблені плоскорізьбою, інкрустацією й інтарсією.
Розгорнути