Як відомо, напередодні повномасштабного вторгнення російської орди в Україну, 12 липня 2021 року російський правитель путін у своїй сумно відомій статті «Про історичну єдність росіян та українців» фактично сформулював новітній маніфест УКРАІНОФОБСТВА.
Тут ще раз проголошені традиційні тези шовінізму-рашизму, про те що Україна — штучна країна, яка немає власної історії, мови і зобовʼязана підпорядковуватися московській церкві. Всі хто проти цього, ті — мазепинці-петлюрівці-бандерівці, точніше сучасні націоналісти-нацисти.
Українська влада лише 21 березня 2023 року у Законі «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики і деколонізацію топонімії» спромоглася відповісти путінській пропаганді та узаконила визначення УКРАЇНОФОБІЇ:
«українофобія — дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують субʼєктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру».
Однак досі, попри наші наполегливі вимоги, не встановлено ЖОДНОЇ, навіть адміністративної відповідальності, за прояви українофобії.
Ця псевдотолерантність, щоб не сказати малоросіянство, до україноненависництва стали очевидними на тлі підписання Президентом Закону про КРИМІНАЛЬНУ відповідальність за прояви антисемітизму. Натомість, офіс Президента, відмовив мені навіть у реєстрації Петиції щодо узаконення відповідальності за українофобію (рівну приписам щодо відповідальності за прояви антисемітизму).
А тим часом наші україножери продовжують записувати на ютуб-каналах свої традиційні ефіри про «штучну Україну», «придуману історію Українського народу та неканонічну українську мову і церкву".
В школах та вишах, щоденно, викривають так званих освітян — пропагандистів «ідеології русского міра», які абсолютно вільно, бо законодавство не передбачає за це навіть адміністративної відповідальності, роблять свою чорну антиукраїнську справу.
І тут у мене важливе запитання до армії державних службовців, науковців численних Академій та інститутів, героів і лауреатів, які отримають кошти від платників податків України, нагороди і премії від влади та на свята одягають вишиванки й виголошують патріотичні промови:
— може б у вас нарешті зʼявилася НАЦІОНАЛЬНА ГІДНІСТЬ, щоб бодай зробити заяви про потребу законодавчої ПОВАГИ та ЗАХИСТУ українців у воюючій Україні.
Микола Томенко
