Жодних законодавчих змін щодо порядку реєстрації факту народження дитини не відбулося. Про це повідомляє Міністерство юстиції у зв'язку з появою інформації про те, що в Україні не реєструватимуть дітей, які народились поза закладами охорони здоров'я.
Як зазначається, порядок визначення походження дитини врегульований главою 12 розділу ІІІ Сімейного кодексу України.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (стаття 122 Сімейного кодексу України).
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини (стаття 125 Сімейного кодексу України).
Як випливає із змісту вказаних статей, документом, що підтверджує народження дитини від даної матері, є документ закладу охорони здоров'я.
У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я при реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану факт народження дитини підтверджується двома свідками та медичною довідкою про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Це визначено Інструкцією щодо заповнення та видачі медичного свідоцтва про народження (форма № 103/о), затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 8 серпня 2006 р. № 545.
Така норма необхідна з огляду на те, що заклади охорони здоров'я, виходячи із компетенції їх фахівців, на відміну від органів державної реєстрації актів цивільного стану, можуть встановити, чи народжувала дана жінка дитину.
У разі відсутності жодних документів про народження дитини державна реєстрація її народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження. Це визначено положеннями частини третьої та частини дев'ятої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження, що передбачено статтею 256 Цивільного процесуального кодексу.
За нормами Цивільного процесуального кодексу, відповідно до якого здійснюється цивільне судочинство, свідок є учасником цивільного процесу, яким може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Пояснення свідків є однією з підстав для встановлення судом наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Законодавчі норми з питання державної реєстрації народження дитини та визначення її походження, встановлені з урахуванням розмежування компетенції судової та виконавчої влади, органами якої є відділи державної реєстрації актів цивільного стану, та компетенції закладів охорони здоров'я, спрямовані на попередження шахрайства, уникнення можливої торгівлі дітьми та їх викрадення.
Протягом останніх трьох років органи державної реєстрації актів цивільного стану щорічно реєструють в середньому понад 500 тис. народжень дітей, з яких біля 900 (0,18%) народжуються поза закладом охорони здоров'я та реєструються відповідно до законодавства.
