Окрім сміття та зсувів жителям Києва доводитися рятуватися ще від іншого лиха, яке активізувалось із потеплінням, — пацюків, що бігають зграями на Батиєвій горі, — йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Це одна з найвідоміших гір у місті Києві. Водночас мешканці, яким пощастило тут жити, нині потерпають від ґрунтових зсувів, кучугур сміття і нашестя щурів. Хоча саме звідти відкривається один з найкрасивіших краєвидів столиці України. Останні капітальні протизсувні роботи на горі, яка входить у зону ризику, проводили кілька років тому.
У 2013 році на це коштів не виділяли взагалі. Тим часом прорвало навіть найновіші протизсувні укріплення. Глиняна маса ледь не засипала дорогу та погнула дерева. Поки немає дощу гора зупинилася, проте за першої зливи зсувів не оминути, попереджають фахівці. Жителі лише й встигають, що латати тріщини в будинках.
Проте кияни, які із зсувним ризиком жити звикли, ніяк не змиряться з іншим: Батиєву гору та прилеглу територію скоро перетворять у сміттєзвалище. Така місцина стала розплідником для щурів, які тут виростають до величезних розмірів і бігають уже зграями.
За легендою саме цю гору як мальовничу ще в ХІІІ ст. для свого табору обрав хан Батий. Тепер кияни зізнаються, що про історичне минуле Батиєвої гори і не згадують, бо тріщини, сміття та пацюки — це не найкращі принади історичного місця.
(1875 – 1944), український хоровий диригент, композитор, етнограф, письменник-мемуарист. За часів Директорії (1918) О.Кошиць став співорганізатором Української Республіканської Капели, з якою (за наказом С.Петлюри) з метою інформування світу про боротьбу українського народу за незалежність через засоби мистецтва протягом 1919-1923 рр. з величезним успіхом гастролював Західною Європою та Америкою.
«Єдина моя надія, що держить мене на землі і дає сили жити, — це бути перед смертю дома, побачити милих друзів, мій дорогий Київ, мою Україну». (з листів Кошиця О.)



