Питання націоналізації резиденції колишнього президента Віктора Януковича у селі Нові Петрівці було вирішено у лютому 2014 року. Тоді ж йшлося і про те, що після проведення слідчих робіт Межигір’я стане заповідною територію, але досі це питання не врегульовано, пише «День».
«Сьогодні статус Межигір’я — це речовий доказ, — розповідає міністр екології та природних ресурсів України Андрій Мохник. — Прокуратура передала його у відання Міністерства аграрної політики, оскільки воно має ресурси для утримання цих територій. Там наявні ферми, зоопарки, цілий природний комплекс».
За словами міністра, для присвоєння Межигір’ю статусу заповідника підстав немає. «Межигір’я відповідно до всіх висновків не є природною заповідною територією. Це висновки не колишньої адміністрації президента, а науковців, які працювали над питанням Межигір’я цього року.
Олексій ВАСИЛЮК, заступник голови Національного екологічного центру України:
— Є багато обставин, які спонукають чиновників не поспішати надавати Межигір’ю статус природоохоронної території, адже там крутяться чималі гроші. Але ми, екологи, теж не в захваті від ідеї заповідання Межигір’я. Люди дуже часто плутають поняття заповідник, національний парк із поняттям парк. Значна частина території — це справді непоганий парк, де можна погуляти, але це не є цінний природний об’єкт. Межигір’я — це просто величезна гарно доглянута територія навколо величезного маєтку. Звісно, є кілька десятків таких пам’яток по всій території України: «Софіївка» в Умані, «Олександрія» в Білій Церкві. Але ці пам’ятки було створено давно багатіями минулого. Це щось на зразок дендропарків, і здебільшого вони мають статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва та відповідну цінність. Межигір’я її не має, хоча в нього і вкладено багато грошей.
Є багато цінних природних територій, які варто було б заповісти, але цього не поспішають робити. Той же Дніпровсько-Тетерівський природний парк, де є мисливський будинок Януковича та будинок Пшонки. Ця територія ще з 1980-х років мала стати національним природним парком, але не стала, бо ще з часів Кучми наші можновладці влаштували собі там мисливські угіддя. Також існує проблема з парками Білоозерський і Залісся на Київщині та Синьогора у Карпатах. Вони юридично існують з 2009 року, але досі Управління справами при Президентові у природні парки їх не реорганізувало.
До нас неодноразово зверталися з тим, щоб ми написали обгрунтування, що Межигір’я варто заповісти, виступили експертами, щоб довести цінність цієї території. Але ми її такою не вважаємо. Там є старі дерева, але заповідати треба дійсно те, що потребує захисту. Межигір’я ніхто вирубувати не піде, а от Сухолуччя, до прикладу, реально можуть знищити.
Це може бути туристичний об’єкт, оскільки його розміщено на березі Київського водосховища. Але поки держава не вирішила долю майна, говорити про територію рано.
