У Жовкві, під час презентаційного етапу проекту “Сім чудес України”, кореспондент “ВЗ” за горнятком кави у місцевій кав’ярні поспілкувалась з відомим українським політиком, громадським діячем та любителем активного відпочинку Миколою Томенком. Поки говорили, до нас кілька разів підходили люди та дякували пану Миколі за його діяльність, принциповість, ставили купу запитань. Микола Володимирович нікого не “відшивав”, встигав приділити увагу всім. Чому пов’язує себе з Фомою невіруючим та чим дивував дівчат у студентських гуртожитках майбутній політик, читайте в ексклюзивному інтерв’ю “ВЗ”.
— Ви закінчили історичний факультет Київського університету, сьогодні активно займаєтесь вивченням історії та просвітницькими проектами. Звідки така любов до історії?
— Все моє життя – між історією і політикою. Вчив історію для себе, щоб на основі цих знань не повторювати помилок минулого. Якщо людина знає історію своєї країни, помічає, що деякі історичні процеси мають тенденцію повторюватись. Ці висновки можуть знадобитися політику для злагодженої роботи своєї команди, побудови стратегії. А політика – це історія сьогодення. І, власне, політики її значною мірою творять. На жаль, більшість тих, хто нині при владі, не знають своєї історії.
— Яким бачите ваше політичне майбутнє і чи буде воно політичним?
— Після різних випробувань влада ніби вибивається на вірний шлях, але згодом, керуючись власними інтересами, сходить з нього. Не хочу бути попутником людей, які обманюють власний народ. Тому краще постою в стороні, ніж буду обґрунтовувати злочинні дії можновладців. Звісно, залишаю у своєму теперішньому житті місце для політичної роботи. Мрію про українську партію або блок. У парламенті є проросійські, проамериканські партії, а ось потужної проукраїнської немає. І якби вдалося домовитись і створити такий блок, я б до нього з радістю долучився. За всієї поваги до грузинів та литовців, які на дозвіллі (або за гроші) допомагають нам будувати Україну, я прихильник того, що цим мають займатися українці.
— Після того, як вас позбавили депутатського мандата, ви помітно менш активно ангажуєтесь у політику, але за спиною довгий політичний шлях, під час якого у вас підростав син. Яким ви були батьком?
— Зізнаюся, був не ідеальним батьком. На перший день народження сина, побувши трохи з родиною, я пішов вести мітинг у студентське містечко. Родина завжди згадує цю ситуацію і каже, що суспільні та політичні заходи для мене важливіші, ніж сім’я. У той час, як я з головою поринув у політику, моя дружина виховувала сина. Але згодом я зрозумів, що це неправильно, і почав хоча б частково компенсувати синові відсутність батька. Почав і його залучати до гуманітарних проектів, брати з собою у робочі подорожі.
— А сьогодні вам вистачає часу на родину, на господарство, допомагаєте дружині, наприклад, на кухні?
— У цій сфері подружнього життя також виправляюся. Раніше був не дуже активним діячем на кухні або під час генерального прибирання (сміється). У студентські роки я був дуже крутим хлопцем у гуртожитку, єдиний, хто вмів варити вареники на парі. Це була моя фішка. Зараз намагаюся реабілітуватися перед дружиною: навчився варити борщі у печі на дачі.
— Де відпочиваєте, коли з’являється така можливість чи у вихідні?
— Місце фізичної та духовної підзарядки – мала батьківщина Черкащина.
У непрості періоди, коли треба припасти до землі, трошки відпочити, їду туди. Ми порадилися з родиною і збудували там дачу. Звісно, це далеченько від Києва, майже 200 км. Також люблю Прикарпаття і Закарпаття. Дуже люблю Львів, у творчому і духовному планах для мене дуже потрібне місце. Намагаюсь раз на місяць тут бувати.
— Ви прихильник активного відпочинку?
— Так, веду здоровий спосіб життя і займаюся спортом. Вважаю, що треба не тільки сидіти, пити пиво і дивитися на річку, а й спуститися по ній на човні (сміється). На жаль, часто маючи “під боком” такі унікальні природні або історичні місця, народ не використовує їх потенціал. Для мене риболовля або спортивні змагання – це зміна діяльності, яка допомагає “переключитись” після психологічно важкої політичної або громадської роботи. Люблю відвідувати історичні місця, завжди ретельно готуюся до подорожі, читаю купу інформації та літератури.
Люблю ранкову рибалку, встаю о четвертій ранку. Намагаюся скрізь порибалити: в Уганді, Норвегії. В Україні моїми “трофеями” стають щуки по три-чотири кілограми.
— А мисливство?
— Від мисливства задоволення не отримую. Навіть якщо кличуть на полювання, то мало стріляю, дихаю повітрям та насолоджуюсь природою.
Дар’я Бавзалук
