Загальний склад Центральної виборчої комісії, що його подав на розгляд Верховної Ради Президент України, та принцип добору кандидатур, цілковито  суперечать очікуванням суспільства.

Сьогодні список виглядає таким чином:

6 кандидатів від Блоку Петра Порошенка;

3 кандидати від Народного Фронту;

2 кандидати від від «Волі народу» та «Відродження», котрі  постійно підтримують Порошенка і Гройсмана;

1 кандидат від Радикальної партії (системного союзника уряду Гройсмана);

1 кандидат від «Самопомочі»;

1 кандидат від «Батьківщини».

Оскільки законом квоти не передбачені, Президент, судячи з усього, склав список кандидатів на власний розсуд. Вочевидь, обираючи тих, хто його підтримує.

Обурення викликає не лише той факт, що від президентської фракції пропонується аж 6 кандидатів, а й те, що у списку фігурує 3 особи від Народного Фронту, якому нині довіряє лише 1-1,5 % українців.

Отже, напередодні президентських виборів  маємо  абсурдну картину: 13 членів Центрвиборчкому від  Порошенка-Яценюка-Гройсмана і 2 – від опозиції, за яких, до речі, можуть і не проголосувати. Адже двоє членів ЦВК мають  право працювати до 2021 року. Варто їх назвати: Катерина Махніцька, дружина екс-Генпрокурора Євгена Махніцького, та Олег Діденко від Блоку Петра Порошенка.   Якщо вони самі не напишуть заяви про складання повноважень, – не виключено, що за кандидатів від «Самопомочі» або  «Батьківщини»  просто «випадково» не проголосують. У цьому разі в Центральній виборчій комісії буде вже не 13, а 14 представників влади та  1 – опозиції.

Як можна забезпечити демократичні і чесні вибори за такого складу, я особисто не знаю.

В цьому контексті, перспективи опозиції виглядають цілком провально, позаяк  опозиційні фракції не домоглися повернення до тексту Регламенту норми про коаліцію та опозицію, й  тепер, фактично, важко сказати, хто є хто. Як наслідок, Президентові створено можливість маніпулювати поняттями коаліції та опозиції.

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»