chrome firefox opera safari iexplorer

9 cічня – 95 років від дня народження Сергія Параджанова

09 січня 2019 о 09:45
kino-poisk.ru

«Мною ціле життя рухає заздрість.

Я заздрив гарним – і став чарівним.

Я заздрив розумним – і став несподіваним.

Заздрив талановитим – і став геніальним».

Сергій Параджанов 

 

 Геніальний  кінорежисер  і сценарист  Саркіс  Говселі Параджанян,  відомий  як Сергій Параджанов,  створив шедевр світового рівня, чим уславив Україну як батьківщину поетичного кіно.

У жовтні 1964р. на кіностудії імені О.Довженка була завершена робота над фільмом, який, без перебільшення, сколихнув цілий світ. Відомий режисер Емір Кустуріца назвав картину найкращою з-поміж усіх будь-коли створених у світі. 

Картина мала назву  «Тіні забутих предків» і  була знята за однойменною повістю М.Коцюбинського. Автори сценарію — Іван Чендей і Сергій Параджанов. Художник-постановник -   Георгій Якутович. У головних ролях: Іван – І.Миколайчук, Марічкa – Л.Кадочникова. Про Івана Миколайчука режисер пізніше  скаже: «Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпувалися з нього…»  

Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (з них – 24 гран-прі) у 21 країні світу.    Метри кіномистецтва Ф.Фелліні, А.Куросава, М.Антоніоні, А.Вайда у своїх захоплених відгуках  називали картину геніальною.  Під час однієї з церемоній Анджей Вайда піднявся на сцену, шанобливо став на коліна і поцілував Параджанову руку.

С.Параджанов знімав «Тіні забутих предків»  у с.Жаб’є та в околицях с.Криворівня  Верховинського району на Івано-Франківщині. Саме тут відбувалися події повісті Коцюбинського.  Прагнучи передати атмосферу світу, в якому тривала трагічна історія великого кохання Івана і Марічки, режисер мешкав у гуцульській хаті, спілкувався з місцевими людьми, до тонкощів вивчав їхні побут, говірку, звичаї, а головне – їхні неповторні світобачення і світосприйняття, відтворені у переказах, легендах, самому способі життя.

Розповідають, що Параджанов навчав  місцевих готувати долму – голубці з виноградного листя, а вони його – варити бануш, робити бринзу. Аби подякувати старій гуцулці за розповідь про те, як вона збирала гриби з Іваном Франком, привіз їй французькі парфуми, чим подивував  не лише стареньку, а й мало не цілий край.

Згодом, ділячись спогадами про перебіг зйомок, Параджанов скаже: «Все, що бачите на екрані, було насправді. Так, як плачуть гуцули, ніхто не може плакати. Це був рік життя, прожитий біля вогнища, біля джерела натхнення. Це незвичайний край, який треба пізнавати й вивчати у всій його чарівності».  

До речі, про чари: консультував режисера стосовно історії та звичаїв краю останній великий мольфар (цілитель, ясновидець) Михайло Нечай з Верхнього Ясенова.

Написати музику до фільму зголосилися М.Колесса, А.Кос-Анатольський, М.Скорик. Сергій Параджанов обрав Мирослава Скорика. Адже, на переконання режисера, саме він, композитор-«західняк», зможе найяскравіше передати карпатський колорит, створити «геніальну музику» до фільму. Скорик особисто шукав у Карпатах музик, а для належної якості запису десятьох трембітярів разом з їхніми інструментами літаком возили до Києва.

Робота над картиною  тривала від 30 травня 1963 р. до 15 жовтня 1964-го. Протягом 1965р. — першого року прокату – стрічку побачили 8 500 000 глядачів. А потім показ «націоналістичної» стрічки заборонили…

Унікальний фільм став  поштовхом для  піднесення руху дисидентів-шістдесятників. Під час прем'єри в київському кінотеатрі «Україна»  4 вересня1965р. письменник  Іван Дзюба, журналіст Вячеслав Чорновіл і аспірант  Василь Стус  закликали присутніх підвестися на знак протесту проти масових арештів української інтелігенції, що розпочалися за тиждень до прем’єри фільму – 16-28 серпня. Під протестним листом підписалося 140 присутніх. Ініціатори акції зазнали жорстоких переслідувань: Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь», Чорновола – з редакції газети «Молода гвардія», Стуса —  з аспірантури Інституту літератури АН УРСР. Сам Параджанов був заарештований (одне зі звинувачень – «український буржуазний націоналізм»). Після звільнення йому заборонили мешкати в Україні.

«Тіні забутих предків» у СРСР було знято з прокату і заборонено для показу.

Шедевр Параджанова – під назвою «Вогняні коні» -  тріумфально крокував світом.

В незалежній Україні геніальна картина повернулася до своїх глядачів.

У селищі Верховина є музей  фільму.

 

Олена Бондаренко

8 листопада

Інші дати
Народився Дмитро Байда-Суховій
(1882, с. Нагірне, Полтавська область – 1974) – український актор, режисер, бандурист, збирач і пропагандист українських народних пісень, один із засновників українського кіно. На початку 1910-х років одним з перших в Україні почав фільмувати театральні постановки, створивши популярні на той час фільми "Кума Хвеська" (1910), "Жидівка-вихрестка" (1911), "Змія підколодна" (1911), "Сватання на вечорницях" (1911), "Три кохання в мішках" (1911), "Навкруги зрада" (1912), "Шельменко-денщик", "Запорізький скарб" (1912), "Спіть, орли бойові" (1914). Німі картини озвучувалися прямо під час показу глядачам – музикою, шумами й акторами, які за екраном дублювали самі себе. Крім того, Дмитро Байда-Суховій акомпанував своїм стрічкам грою на бандурі.
Розгорнути
Народився Африкан Криштофович
(1885, с. Криштоповка, Харківська область – 1953) – вчений геолог, палеоботанік, засновник радянської палеоботанічної школи.
Розгорнути
Народився Олесь Досвітній
(Олександр Скрипаль-Міщенко) (1891, м. Вовчанськ, Харківська область - 1934) - українського письменника. Один з організаторів Ялтинської і Одеської кінофабрик. Автор оповідань та повістей: «Алай», «Гюлле», «Нотатки мандрівника», «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко», «На той бік», «Новели»; романів «Американці», «Хто», «Нас було троє», «Кварцит».
Розгорнути