Кожен, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець.
(з промови М.Драгоманова на похороні Т.Шевченка)
30 вересня відзначається день пам’яті святих Віри, Надії і Любові. Люди у цей день спостерігали за журавлями: якщо вони полетять, то на Покров (14 жовтня) буде мороз, а ні, то зима буде пізньою.
За церковним календарем 30 вересня православна церква вшановує мучениць Віру, Надію, Любов та матір їх Софію; а також мучениць Феодотію і Агафоклію; мучеників 156: Пелія і Ніла, єпископів Єгипетських, Зинона, пресвітера, Патермуфія, Іллі та інших.
В описі життя святих Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії є багато суперечливої інформації. Однак, з найпоширеніших свідчень відомо, що Софія з доньками жила у Римі у ІІ сторіччі. Доньок назвала на честь найголовніших християнських чеснот. Під час переслідування християн за правління імператора Адріана її разом з дітьми схопили і піддали жахливим тортурам, примушуючи зректись Христа. Однак доньки, яким було 12, 10 та 7 років, вибрали смерть від меча. Серце матері не витримало і за три дні вона також пішла у вічність за доньками. Мощі святих покояться у Римі.
Іменинники 30 вересня:
Софія, Віра, Надія, Любов.
Ім’я Софія має давньоєврейське походження і означає «мудрість». Софії всього у житті досягають самостійно. Зазвичай це добросовісні, делікатні, співчутливі та інколи екстравагантні жінки.
Ім’я Віра має дивовижну урівноваженість і спокій, воно неначе взагалі не припускає сильних емоцій і вже тим більше пристрастей. Її спокій навряд чи зробить число її подружок занадто грандіозним аж до того, що вона може навіть справляти враження дещо замкнутої людини. Проте це тільки враження – варто тільки трохи поговорити з Вірою, як від цієї ілюзії не залишиться і сліду, настільки вона доброзичлива в спілкуванні з людьми, просто ім’я не зве її опинитися в центрі уваги.
Ім’я Надія старослов’янське, давньоруська форма цього імені – Надежа. Вони енергійні, цілеспрямовані. Здатні на прояв сильних почуттів. У шлюбі стають стриманими, працелюбними, однак зазвичай командують своїми чоловіками.
Ім’я Любов має старослов’янське походження. Зазвичай саме ім’я вже викликає у людей гарне ставлення до Люби. Хоча й самі ці жінки уважні, людяні та відповідальні. Здебільшого дуже привабливі і мають шалений успіх у чоловіків.
30 вересня народились:
1841 – Михайло Драгоманов – український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один з організаторів «Старої громади» у Києві.
30 вересня відзначають:
- Всеукраїнський День бібліотек.
- День усиновлення.
- Міжнародний день перекладача.
Події 30 вересня:
1876 – журнал «Київська старовина» вперше опублікував біографію Григорія Сковороди.
1929 – англійська служба «Бі-бі-сі» уперше провела телетрансляцію.
1944 – засновано агентство Франс Пресс (АФП) – одне з провідних інформаційних агентств світу.
1967 – вперше у космосі відбулася автоматична стиковка кораблів: це були радянські «Космос–186» та «Космос–188».
1990 – на площі біля Республіканського стадіону в Києві відбувся майже 300-тисячний мітинг під гаслом «Ні – новому Союзному договору!», санкціонований президією Київської міської ради.
Чи знаєте ви, що:
«У нашій драгоманівській сім’ї збереглась пам’ять про те, що пращур нашого роду був заволока з Греччини, по національному походженню таки грек; служив він драгоманом при гетьманському уряді, за гетьмана Богдана Хмельницького, в Чигирині. Як звісно, слово «драгоман» і в нашій мові здавен мало значення назви загальної, а не імені власного; слово це по своєму первісному змісту означає – перекладач; можливо, що означало воно взагалі назву якогось урядовця при чужоземній державі, а як і український уряд мав різні взаємини з урядами чужоземними, то й при уряді гетьманському були драгомани – перекладачі або взагалі люди причетні до якоїсь місії, посольства, урядовці для справ дипломатичних. З часом назва ця могла стати й іменем власним, як сталося з прізвищем роду драгоманівського, на зразок Коваль, Коваленко, Ковальчук, Кобзар, Кобзаренко тощо. Прадід наш Стефан Драгоман вже й не був драгоманом, а однак мав це прізвище. Треба зауважити, що цей Стефан Драгоман (як свідчить один актовий документ) підписував своє ймення й прізвище не «Степан Драгомановъ», а «Стефанос Драгоман» і до того – буквами грецькими, лишивши, таким чином, слід своєї родової культури грецької.» (Зі спогадів сестри М.Драгоманова Олени Пчілки)
«Рідна країна»
