3 квітня 1903 року народилася письменниця Леся Верховинка

meest-online.com

Яку я долю матиму, не знаю:

Чи житиму я довго, а чи мало.

Трудитись хочу я для свого краю,

І все, що маю, я б йому віддала.

Леся Верховинка

Поетеса, авторка прозових та драматичних творів Леся Верховинка (Ярослава Лагодинська-Кучковська) народилася в містечку Делятині, яке називають північними воротами Гуцульщини, в родині доктора права, адвоката Миколи Лагодинського.

Батько майбутньої літераторки був відомим у краї політичним і громадським діячем. Входив до складу УНРади, очолював Українську радикальну партію, був депутатом Віденського парламенту та Галицького Крайового Сейму.

У травні 1919 р., трагічно сприйнявши поразку Української Революції, доктор Лагодиннський раптово помер від серцевого нападу, залишивши дружину і чотирьох доньок.

Наймолодша, Ярослава, виростала під впливом українського культурного середовища, книг з батькової бібілотеки, народних пісень, казок та оповідок. Світогляд дівчини формувався завдяки спілкуванню з Іваном Семенюком (Марком Черемшиною), який працював у батьковій канцелярії; Василем Стефаником та іншими відомими людьми, котрі не раз бували у домі Лагодинських. І, звичайно, під впливом батька, який для дівчини був прикладом любові до України і служіння рідному краю.

1913 р. Ярослава вступила до приватної жіночої гімназії сестер Василіянок у Львові. Згодом відвідувала українські гімназійні курси у Відні, навчалася в цісарській українській гімназії у Станіславові. 1921 р. закінчила навчання, одержавши «Свідоцтво зрілості» з відзнакою – воно давало право вступати до університету.

Вірші та оповідання Ярослава почала писати з 15 років. Перший її вірш мав назву «Любов до Вітчизни» й був присвячений Україні. Від 1921 р. Я.Лагодинська співпрацює з львівським видавництвом «Світ дитини», де вийшли друком книжки її п’єс «Іменини Влодка» та «Стріча в лісі».

Не без творчого впливу Марка Черемшини письменниця поступово віддає перевагу прозовим творам.

1923 р. Ярослава переїхала до Відня, вступила на відділення германістики Віденського університету. Активно працювала в «Жіночому Союзі», виступала з доповідями. І не полишала літературної діяльності – свої оповідання переважно присвячувала життю гуцульських родин, зокрема за часів Першої світової війни. Чимало написала Леся Верховинка і для дітей: «Портрет татуся»,«Велика п»ятниця на Гуцульщині», «На цукорки» та інші оповідання.

У листах до сестри Галини, з якою була особливо близькою, Леся Верховинка писала, що друкується у часописі «Український скиталець», спілкується з доктором філології Остапом Грицаєм, котрий не лише допомагає порадами щодо творчості, а й відчуває до молодої письменниці щире кохання…

Тут-таки, у Відні, Ярослава зустрілася з лікарем Теофілом Кучковським. У листі до сестри про нього написала: «Щодо світогляду, то можу сказати, що має власний, твердий, ніяким впливам не підвладний… Вразливий на поезію, на музику, на красу природи… Добрий психолог і вміє побачити душу наскрізь…»

Матеріальне становище Ярослави, яка почала працювати над докторською дисертацією, на той час було нелегким. Родина не мала як допомагати. Роботи не було. Замислилася, чи не повернутися додому.

Якийся час Ярослава і Теофіл мешкають у Делятині. 1929 р. вона захищає докторську. Влітку 1929 р. молоді люди побралися, а наступного року подружжя придбало власну невелику оселю, де Теофіл відкрив свій медичний кабінет. Виходить друком оповідання Лесі Верховинки «На полонині», героєм якого є опришок Олекса. Оповідання має успіх.

Та щастя виявилося нетривалим. У жовтні 1935р. Теофіл помирає від невиліковної хвороби. Життя,здається, втратило сенс. Якби не донечка і не література…

Щоб забрати доньку, що перебувала у батьків, Ярослава поїхала до Делятина. Застудившись, захворіла на запалення легень. 21 лютого 1936 р. Ярослава Лагодинська – Кучковська померла.

Леся Верховинка прожила коротке життя – лише 33 роки. Тривалий час про її творчість мало хто згадував. Лише 2013р. зусиллями меценатів вийшла друком збірка «До Делятина на крилах мрій», до якої увійшли вірші, оповідання, драматичні твори, есе, листування письменниці. Ще одна збірка побачила світ у Івано-Франківську. До неї увійшли п'єси для дітей.