Днями український народ відзначатиме 1033-ю річницю Хрещення Руси-України. Ця подія фактично стала моментом духовного народження нашої держави. Неможливо применшити заслуги святого князя Володимира Великого, завдяки якому християнство стало загальнодержавною релігією, стимулювавши стрімкий розвиток духовного життя, культурних і торговельних шляхів, освіти, науки, письменства, сприяючи розбудові дипломатичних контактів з усім християнським світом.
Можна говорити про те, що після Хрещення Руси-України 988 року була остаточно заснована Київська Митрополія, але сама наша Українська Православна Церква, її коріння й витоки направду сягають набагато глибше, аж до часів проповіді на українських землях святого апостола Андрія Первозванного.
Святий Володимир Великий став ніби хрещеним батьком Руси-України, але не він був першим, хто приніс християнство на українські землі, зауважують у Православній церкві України. За кілька десятиліть до нього – а точніше, 955 року – хрещення прийняла його бабуся, свята рівноапостольна княгиня Ольга. Задовго до Хрещення Русі за її велінням по всій тоді ще язичницькій Київській державі зводилися храми, а сама вона, як ревна християнка, поширювала Боже слово серед народу.
Та й вона не була першою вірянкою серед київських правителів. Століттям раніше християнську віру прийняв святий благовірний князь Оскольд, і за неї постраждав, ставши одним з перших київських мучеників. У тому ж таки ІХ столітті на Закарпатті проповідували святі рівноапостольні просвітителі Кирило і Мефодій, і під час подорожі до Херсонеса ще у 861 році святий Кирило на власні очі бачив Псалтир і Євангеліє, написані «руськими письменами».
Тож насправді християнство було поширене в Київській державі задовго до 988 р., Хрещення Руси-України стало підсумком тривалого процесу зростання Церкви серед наших предків і позначило новий етап її буття та розбудови.
