На свято Валентина в Івано-Франківську люди полюбляють збиратися біля «Дерева щастя». Це «дерево» подарували місту учасники міжнародного фестивалю ковалів. Кожен такий фестиваль залишає Івано-Франківську кований подарунок. Та не завжди городяни це цінують: зокрема, на «Каруселі» відламали авторські фрагменти, а «Дерево щастя» обростає колодками китайського виробництва і надписами.
На свято Валентина в Івано-Франківську чимало закоханих приходять до «Каменя любові» біля Лебединого озера в міському парку відпочинку та до кованого «Дерева щастя» на центральній пішохідній вулиці Незалежності. Та якщо біля каменя фотографуються, то дерево потерпає від надписів та навішування колодок, стрічок і навіть білизни. До такої «новомодної» традиції івано-франківці ставляться по-різному:
«– Окремі люди вважають, що це їхня сім’я закріпилася цим деревом.
– Вважаю, це нищення міського майна, яке подарували люди, що трудилися над цими виробами для того, щоб місто було красивішим.
– В принципі це справа кожної людини зокрема, але ми цього робити не будемо, тому що сімейне щастя і благополуччя не залежить від того, чи висить замочок на дереві щастя.
– Це витвір мистецтва, тим більше знаковий для нашого міста, і цими колодками не дуже можна прикрасити це дерево».
Авторські роботи втручання не потребують
Івано-Франківськ отримав «Дерево щастя» в дарунок у травні 2009 року. Це спільна робота ковалів, а його окремі елементи – це авторські ідеї, які несуть певний зміст. Ніхто не скаже точно, коли цей мистецький твір почав обростати колодками і стрічками, особливо в час весіль. Така популярність «Дерева щастя» і тішить, і засмучує, зізнається заступник голови Спілки майстрів ковальського мистецтва України Сергій Полуботько і ставиться до цього по-філософськи.
«Воно живе своїм життям. Тобто ми народили щось, і воно самостійно живе, люди працюють з ним, обписують, але ми не для цього робили його. В принципі, зрозуміла людська позиція – люди хочуть щастя. І в цьому сенсі популярність дерева тішить. Але функція естетики зараз втрачається, воно перестає бути прикрасою», – констатує Сергій Полуботько.
Усі ці зайві елементи псують вигляд «Дерева щастя», кажуть ковалі. І може настати час, коли колодки поховають роботу ковальського мистецтва. Сергій Полуботько каже, що у людей нема ще культури поціновування таких речей. Але від ідеї зрізати колодки і викинути їх відмовилися.
«Не хочемо нікому зашкодити, і тому думаємо над якимось проектом, який, можливо, буде реалізований на святі ковалів або між святами. Або ці колодки зрізати з дерева і зробити з них окрему цікаву композицію, або створити окремий місток – традиційний міст кохання, на якому ці колодки будуть закріплюватися і надалі», – розповідає заступник голови Спілки майстрів ковальського мистецтва України.
Перемагає несмак?
Туристичної принади місту спотворена зайвими елементами скульптура не додає, це свідчить швидше про брак смаку і вплив чужих традицій, стверджує голова обласної організації «Молода Просвіта» Євгенія Бардяк. Вона каже, що не останню роль відіграє комерційний інтерес певних структур – і щодо таких традицій, і щодо самих свят.
«Ми не можемо заперечувати те, що розважає молодь і забирає її, можливо, від поганих звичок, з вулиці. Наприклад, таке свято як день Валентина. Це свято не є українське, воно запозичене із Заходу. З іншого боку, ми маємо багато своїх чудових свят, які варто святкувати не тільки на Західній Україні, але і у всіх регіонах».
Для колодок, які б «запечатували щастя», в Івано-Франківську шукатимуть інше місце.
