«Ах, які зірки в Україні. От майже сім років живу в Москві, а все ж таки тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд… і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на світі, ніж Київ».
Михайло Булгаков

У народі 15-того травня вшановували молодших синів великого князя київського Володимира Святославовича, вбитих після його смерті у 1015 році за наказом їхнього старшого брата Святополка і пізніше канонізованих. На їх честь у Києві у 17 сторіччі було побудовано на Подолі Борисоглібську церкву. Сам храм не зберігся, однак вулиця у Подільському районі й дотепер носить назву Борисоглібська.

Борис і Гліб були настільки популярними серед населення, що Борисів день навіть пов’язували з початком співу солов’я. Підмічали: «Якщо соловей заспіває цього дня вперше – до тривалого похолодання. Якщо ж він цієї ночі співав до ранку, то наступний день мав бути гарним і сонячним».

За церковним календарем, 15 травня вшановують перенесення мощей благовірних князів Бориса і Гліба; святого Афанасія, патр. Царгородського, Лубенського, чудотворця; мучеників Єспера і Зої та дітей їх Киріака і Феодула; благовірного і рівноапостольного царя Бориса у святому хрещенні Михаїла, який прийняв хрещення зі своїм народом у ІХ ст. (Болг.); Путивльську ікону Божої Матері.

Іменинниками 15 травня є:
Борис, Гліб, Зоя, Панас, Роман, Марфа, Іванна.

15 травня святкують:

• Міжнародний день сім’ї.
• Міжнародний день захисту клімату.

15 травня народились:

1845 – Ілля Мечников – український науковець, один з основоположників еволюційної ембріології, порівняльної патології, імунології і мікробіології. Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології 1908 року «За вивчення імунної системи».

1857 – Микола Соловцов (Федоров) – театральний діяч, драматичний актор, режисер; фундатор першого стаціонарного театру у Києві (1891 р., тепер Національний академічний театр руської драми імені Лесі Українки).

1869 – Микола Країнський – український психіатр і психолог. Відомий працями з патології епілепсії. Першим висунув гіпотезу про захисний характер епілептичного припадку, під час якого в організмі руйнуються накопичені отруйні речовини.

1873 – Павло Скоропадський – український громадсько-політичний і військовий діяч. Гетьман Української Держави в 1918 р.

1891 – Михайло Булгаков – письменник, драматург. Автор романів «Біла гвардія», «Майстер і Маргарита», повісті «Собаче серце».

Події 15 травня в Україні:

1115 – у Київській Русі оголошено перше православне свято – День пам’яті князів Бориса і Гліба.

Чи знаєте ви, що:

Останній український Гетьман – Павло Скоропадський – був умілим військовим командиром та адміністратором, але він ніколи не обіймав цивільних адміністративних чи державних посад, тим більше – не набув досвіду керування цілою державою.

Народився у 1873 році в місті Вісбаден, Німеччина. Походить із старовинного роду українських козаків шляхетського роду Скоропадських. В родині шанували українські звичаї і дотримувались українських традицій.

Закінчив Пажеський корпус в Санкт-Петербурзі – заклад для дітей із вищих аристократичних кіл. У 1895 році за сумлінну службу Павла Скоропадського нагороджують орденом Австрійського Кавалерського хреста Франца-Йосифа 3-го ступеня.

Відвідував Англію, Голландію, Бельгію, Швейцарію, Німеччину, Францію, пильно приглядався до тамтешнього життя, і нарешті потрапляє в Париж і залишається там надовго, бо він полонив серце Павла Петровича.

У січні 1897 р. Павло Скоропадський одружується з Олександрою Дурново, дочкою генерал-ад’ютанта царя Петра Павловича Дурново і його дружини князівни Марії Василівни Кочубей. До речі, обом молодятам довелося докласти багато зусиль, щоб нарешті одружитися. Батько нареченої, довго не погоджувався на шлюб. Але кохання перемогло. Ця жінка стане найщирішим другом свого чоловіка, чудовою матір’ю їхніх шістьох дітей. Скромна, чуйна, чарівна і найвищою мірою природна вона успадкувала кращі риси своєї матері, доброту якої знала петербурзька біднота. А від батька вона взяла сильний характер.

За участь у російсько-японській отримав звання полковника та флігель-ад’ютанта, а також отримав золоту шаблю за хоробрість у 1905 році. Беручи участь у Першій світовій війні, Скоропадський отримав Георгіївський хрест IV ступеня.

Після Лютневої революції 1917 року Секретаріат військових справ Центральної Ради призначив Скоропадського командуючим усіма українськими частинами на Правобережжі. Вже 29 квітня 1918 році його благословили на гетьманство, а на Софіївському майдані було проведено молебень.

Під час його гетьманування було створено Українську Академію наук, засновані два державні українські університети – в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека. Скасовано закони про конфіскацію великих маєтків.

Після захоплення Києва більшовиками Павло Скоропадський таємно виїхав до Німеччини. Протягом наступних двох років проживав у Швейцарії. Згодом переїхав у м. Ванзеє біля Берліна. Був співорганізатором багатьох філій гетьманських осередків у світі. За сприяння Скоропадського у 1926 році було створено Український науковий інститут при Берлінському університеті. Помер квітні 1945 року у Баварії, похований у місті Меттен. Загинув він випадковою і безглуздою смертю. У квітні 1945 р., їдучи машиною, потрапив під бомбардування авіацією союзників. Був поранений і через кілька днів помер. (Джерело: http://dovidka.biz.ua/pavlo-skoropadskiy-tsikavi-fakti/)

«Рідна країна»