Минув уже рік від створення перших добровольчих батальйонів, а питання визнання і захисту бійців так само на часі. Воїни-добровольці та родичі загиблих у боях досі чекають на гідне вшанування від держави, за яку вони та їхні рідні проливали кров. Допомогти законотворцям вирішили громадські активісти – вони підготували пакет рекомендацій, як порахувати всіх воїнів.

Закон, який має нарешті врегулювати процедуру отримання статусу учасника бойових дій та інші проблеми, зареєстрований під номером 1688, уже у Верховній Раді. 7 квітня він може бути винесений на голосування. Він дозволить воякам батальйонів, які не увійшли до складу Збройних сил, отримувати статус інвалідів війни, у разі загибелі їхні родини зможуть отримувати компенсації.

«Військові часто не розуміли, чому статус учасників бойових дій отримують цивільні спеціалісти, які на передовій не були, зброї не тримали» – розповіла активіст громадської організації «Юридична Сотня» Леся Василенко. Щоб врегулювати це питання, пропонують цим фахівцям давати статус учасників війни, а не учасників бойових дій, як воїнам. І лише у разі інвалідності чи загибелі усі отримають рівний статус.

Урядові структури мають іншу позицію. За словами заступника директора Департаменту соціального та фінансового забезпечення Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО Юрія Матвійка, вони пропонують цивільним фахівцям за час таких відряджень до зони бойових дій нараховувати лише підвищену зарплату зі спеціальними коефіцієнтами. І лише у випадку інвалідності чи загибелі прирівнювати їх до учасників бойових дій.

«Стосовно ж добровольців, позиція уряду полягає у тому, що статус учасників бойових дій бійцям, які брали участь в АТО, слід давати лише за умови їх підпорядкування силовим структурам. Тобто уряд пропонує батальйонам, які поки нікому не підпорядкуються, увійти до цих структур і таким чином допомогти своїм бійцям», – заявив Юрій Матвійко.

Однак навіть за умови вирішення цих суперечностей, закон – лише перший крок, адже покладає на Кабмін завдання за місяць розробити усі потрібні механізми. І основні труднощі – якраз у них. Тож до дня голосування ініціативна група хоче напрацювати усі рекомендації та передати їх Кабміну.

Добровольці є, статусу – немає

Власне, самого терміну «доброволець» у законодавстві немає, хоча його використовують навіть у нормативно-правових актах. Держава дозволила людям воювати. Та виявилося, що отримати офіційний статус від цієї ж держави – не так і легко.

Через це поза законом опинилися не тільки бійці батальйонів, які все ще не входять до силових структур (ДУК «Правого Сектору» та ОУН). Схожа доля у частини тих, хто воював навесні і влітку в різних з’єднаннях, але не зміг чи не встиг оформитися в частині. Навіть зараз у деяких батальйонах є незареєстровані бійці, кажуть у Товаристві ветеранів АТО.

«Людей можна приписати або по мобілізації у військкоматі, але це лише під час дії мобілізації, або як контрактників», – говорить голова Товариства ветеранів АТО Кирило Сергеєв. Часто солдатів просто оформлювали у найближчому до місця дислокації військкоматі. Але потім Міноборони через це могло відповісти: мовляв, не там «записаний». З оформленням контрактників також виникали юридичні труднощі.

Не меншою проблемою Сергеєв називає тривалість процесу оформлення. Через це немало людей поверталися додому – сім’ї годувати потрібно. Бувають через це і ще трагічніші випадки.

«Мій друг прийшов у батальйон на початку червня. Місяць він оббивав усі пороги, щоб отримати офіційний статус», – розповідає активіст. – «Не встиг. 21 липня він загинув у бою. Його дружина досі не отримала ні копійки – формально він не учасник бойових дій. Допомагають лише волонтери».

Вирішити ці проблеми громадські активісти пропонують за рахунок спрощення бюрократичної системи. На думку розробників рекомендацій, спеціальна комісія (її пропонують зробити міжвідомчою) має розглядати не стандартизовані довідки, а кожен пакет доказів індивідуально. Це можуть бути документи, фото, оформлені докази бійців, які мають офіційний статус. Якщо документів нема – слід дозволити воїнам самостійно звертатися до військових частин по підтвердження.

Однак надмірно спрощувати цей процес не будуть, каже Леся Василенко. Адже тоді з’явиться багато шахраїв. Єдиний виняток – статус родини загиблого в бою. «Вони не мають думати, скільки черг і скільки документів зібрати. Цей порядок має бути автоматизований і спрощений», – вважає правозахисник.

Бюрократія проти солдатів

Закон таки буде ухвалено, і тоді можна буде працювати вже над наступними питаннями, упевнена Леся Василенко. Юрій Матвійко згодом заявив: якщо закон №1688 ухвалять, уряд не буде висувати контрпропозиції.

Кирило Сергеєв наголошує: вся ця система настільки забюрократизована, що для її зміни можуть знадобитися й інші нормативні акти. Зараз до тисячі добровольців не можуть довести державі, що воювали. Для пораненого бійця сьогоднішній порядок особливо тяжкий.

«Я є інвалідом першої групи, однак мені медико-соціальна експертна комісія написала «загальне захворювання». Я сказав: назвіть мені таку хворобу, від якої у тілі лишаються осколки. Кажуть: розумієте, закону-то немає, мусимо так писати», – каже боєць-доброволець Олександр Кікін. – А щоб оформити статус учасника бойових дій, треба об’їхати стільки відомств, що на це не стане ні сил, ні грошей. Особливо враховуючи нашу «безбар’єрність» щодо інвалідів».

За словами добровольця, у такому разі людям радять їхати у військову частину і просити командира, щоб вписав їх заднім числом кудись. Або іти в суд. Тільки з ким судитися і що доводити – вже не знають. Тож закон – нагальний для захисників України.

За словами фахівців, ці зміни вирішать і складну нині справу лжедобровольців, які прикриваються іменами батальйонів для кримінальних розборок чи шахрайства. Адже їм вірять на слово, бо багато справжніх бійців не можуть отримати належний статус. А якщо кожен воїн матиме посвідчення, як це є у афганців, шахраї згодом щезнуть.

Автори рекомендацій анонсують: потім візьмуться і за проблеми волонтерів. Адже вони, ризикуючи життям заради армії, їздять під обстрілами, але вважаються просто цивільними і не мають жодних гарантій. Але і давати усім волонтерам «статус» ніхто не буде. Замість цього пропонують систему своєрідної акредитації у зоні АТО.