chrome firefox opera safari iexplorer

Пам’яті видатного українця Бориса Возницького присвячується…

24 травня 2012 о 12:32
ridna.ua

Вчора Україну сколихнула страшна новина — за трагічних обставин пішов з життя директор Львівської національної галереї мистецтв, ідеолог відновлення культурної спадщини України Борис Возницький. 

Лише місяць тому він відсвяткував свій  86-й День народження…

Незважаючи на досить поважний вік, він завжди вів активний спосіб життя, багато часу проводив у замках Львівської області, подорожував Україною та поповнював свою унікальну колекцію. Власне, саме у Золочівський замок Борис Возницький їхав і 23 травня зранку…

Усе своє життя мистецтвознавець провів у постійному пошуку нових ідей, нових експонатів та нових знань. Борис Возницький був академіком Української академії мистецтв, Героєм України, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, президентом Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв, але колеги та однодумці знали його як добру та чуйну людину, небайдужу до долі України та майбутнього українців. Його по праву називали «янголом-охоронцем» українських музеїв, замків та пам’яток культури.

Народився Борис Григорович 16 квітня 1926 року на Волині. Під час Другої світової війни служив у штрафній роті радянської армії, був зв’язковим УПА. Закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури, львівське училище прикладного мистецтва. З 1960 року працював у Львівському музеї. Цього року мало виповнитись рівно 50 років, відколи він став незмінним директором Львівської національної галереї мистецтв…

На думку багатьох експертів, Борис Возницький був чи не єдиним мистецтвознавцем в Україні, який настільки багато знав про історію замків Галичини і загалом України. Протягом більше ніж півстоліття він зібрав сотні унікальних експонатів для музейних колекцій. Відомий Культуролог Тарас Возняк говорить, що зі смертю Бориса Возницького у Львові зміниться загальна атмосфера міста.

Свого часу він став одним із керівників оргкомітету всеукраїнської акції «7 чудес України», яку заснував Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», усіма силами підтримував розвиток туристичної галузі держави, виступав консультантом  у підготовці телевізійного проекту «7 чудес України: замки, палаци, фортеці».

Як чудового фахівця, непересічну особистість, унікальну людину та хорошого друга знав Бориса Возницького Микола Томенко...

«Для нього не існувало іншого життя…»

«Борис Возницький – поодинокий герой України, який заслужив це звання, не дивлячись на те, що  воно давно дискредитовано різними президентами, чиновниками, головами обласних  адміністрацій, які «розраховувалися» ним перед своїми друзями та спонсорами. Знаючи, що він справжній народний герой України, Возницький завжди носив Зірку Героя, бо не боявся, що хтось засумнівається в тому, що вона належить йому по праву.

Свого часу Іван Франко сказав, що патріотів багато, а робітників мало. Возницький був справжнім робітником на ниві української культури і в нього не існувало іншого життя. Робота стала для нього головною мрією та головним захопленням.

Коли я згадував Львів або збирався туди, то він завжди асоціювався в мене виключно з Борисом Григоровичем. Тому кожного разу, мандруючи Львівщиною, я намагався з ним зустрітися та поговорити, дізнатися, що нового із проектів, які десятками роїлися в його голові і, що найважливіше, які йому завжди вдавалося реалізовувати. Фактично, він показав нам шлях, яким потрібно рухатися у напрямку відновлення унікальної української історико-архітектурної спадщини.

Зараз неможливо збагнути, як Возницький зміг відновити та повернути людям Олеський замок за радянської доби.  Так само своєрідним подвигом є реалізація його наступного проекту – відновлення Золочівського замку, який приймає сьогодні десятки тисяч відвідувачів з усього світу.

Для більшості проектів, які втілював Возницький, вдавалося знайти кошти, бо йому вірили, були впевнені, що саме він — це та людина, яка знає як пропагувати та рятувати українську культуру.

Саме Борис Григорович створив перший прецедент за часів незалежності, коли Україна отримала право представити в Луврі першу виставку робіт Пінзеля. Останній є всесвітньовідомим скульптором, що жив та творив в Україні. Його руці в українському бароко і рококо належить більше 60-ти творів.  Возницький надзвичайно опікувався цією виставкою, бо то була важлива подія і для його життя, і для всієї України.

У мій останній приїзд до Львова Возницький показував хід реставрації багатьох робіт Пінзеля, які незабаром відбудуть до Парижа. Там відбудеться унікальна презентація цього геніального майстра, який свої останні та найвідоміші роботи створив в Україні. Виставка Пінзеля в Луврі відкриється 21 листопада 2012 року  і триватиме аж до кінця лютого 2013-го. 

Якщо проаналізувати історію відновлення та  реставрації історико-архітектурних пам’яток в Україні, то важко знайти хоча б одну, де не обійшлося без консультації Бориса Возницького. Він допомагав своєю порадою у період відродження палацу Кирила Розумовського в Батурині. Також він консультував роботи по відновленню резиденції Богдана Хмельницького у Чигирині. Фактично, без його участі не обходився жоден відомий проект відродження українських пам’яток…

Багато людей говорили, що Возницький є найбагатшим чоловіком України. Значною мірою це відповідає дійсності. Свого часу я мав можливість кілька разів обійти з ним  ці  запасники, які розмістилися у колишньому католицькому монастирі Ордену капуцинів. Сьогодні там зібрані десятки тисяч культових історико-архітектурних та культурних пам’яток.

Я вдячний долі, що під час зйомок програми «7 чудес України: замки, палаци, фортеці» про Олеський замок Борис Григорович погодився провести нам ексклюзивну телевізійну екскурсію (відео можна переглянути тут) і показати широкому загалу, які унікальні речі, зібрані фактично однією людиною, зберігаються в цьому сховищі. Ця колекція зібрана ним для української культури і вона перевищує запаси золотовалютного фонду, оскільки ці скарби є дійсно неоціненними.

Ця людина була своєрідною енциклопедією української історії та культури.  Я не пам’ятаю, щоб на моє питання про походження середньовічного портрету, скульптури чи будинку він не знав відповіді... Найцікавіше те, що йому завжди вдавалося знаходити і рятувати ці експонати, які були за радянських часів або знищені, або викинуті, або просто валялися як непотріб. Він пам’ятав не лише історію створення кожного із цих витворів мистецтва, а й завжди знав, що на ньому зображено, хто його автор, які поневіряння його спіткали.  А також розповідав як йому вдавалося їх знаходити, відвойовувати  та перевозити в безпечне місце.

В його планах було ще дуже багато проектів, які, на перший погляд, виглядають зовсім неймовірними. Це і знайти місце поховання гетьмана Івана Виговського, увіковічнити місце народження княгині Ольги на Львівщині, про що він часто розповідав та авторитетно доводив. Сьогодні у співпраці з польськими фахівцями реставрується велика кількість цікавих полотен світового рівня. Також Возницький розгорнув активну роботу по відродженню одного із найцікавіших замків України – Підгорецького.

На сьогодні головним є завдання як для української еліти загалом, так і львівської зокрема проаналізувати всі проекти, які розпочав  Борис Возницький, і спільними зусиллями їх завершити. Це буде найкращою пам’яттю цьому Великому Українцю…»

Довідково

Попрощатись із Героєм України, відомим мистецтвознавцем Борисом Возницьким можна буде в четвер у Палаці Потоцьких. Похоронять хранителя замків і старовини у п’ятницю, 25 травня, на Личаківському цвинтарі.

«Рідна країна»

25 липня

Інші дати
Народився Юліан Кулаковський
(1855, Литва – 1919) – історик, археолог, Фахівець з історії Північного Причорномор'я, Візантії, Стародавнього Риму. Проводив археологічні дослідження античних пам»яток півдня України (Ольвія, Пантікапей). Автор 3-томника «Історія Візантії».
І тільки Рим один до Риму міг рівнятись, І Риму одного міг тільки Рим жахатись. Було бо писано у книзі судьбовій, Щоб скрізь підносив він тріумфу горді брами, Законом для землі поставив присуд свій, А серця мужністю зрівнявся з небесами! (Микола Зеров)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі