На думку вчених, процеси старіння в людському організмі запускаються з 25 років – з моменту, коли припиняється ріст людини. Але цей процес непомітний – молода енергійна людина у розквіті сил не скаржиться на болі у суглобах та серці, не лічить зморшок і не шукає місця на цвинтарі.
Д. м. н., завідувач лабораторії епігенетики Інституту геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова АМН України Олександр Вайсерман стверджує: процеси старіння стартують... у момент зачаття, але їх до певного часу пригнічують процеси розвитку. Людина починає швидко старіти, коли перестає розвиватися – фізично, духовно, розумово.
Європейці та американці у 60 років тільки починають жити для себе: їздять по закордонах, відвідують салони краси, вранці ходять на каву, ввечері – на танці.
“Українець “старіє” у віці 40-45 років. На роботу його вже не візьмуть. Сфера дозвілля розрахована на молодь. У Європі люди і у 70, і у 90 років мають чим зайнятися – відвідують клуби за інтересами, багато подорожують, – каже психотерапевт, член Київської асоціації практикуючих психологів і психотерапевтів, член Українського союзу психотерапевтів Валентина Волга. – Люди 40-60 років ще сповнені сил, енергії, мають великий життєвий і професійний досвід, а їх, фактично, викидають за борт. І якщо у великих містах ще можуть якось реалізувати свій потенціал, то у містечках та селах – приречені на ізоляцію. Бути “старим” в Україні означає бути “нікому не потрібним”.
Країни Європейського Союзу на соціальний захист своїх громадян виділяють 30% від ВВП. В Україні – лише 8%.
Особливо ця різниця помітна у сфері пенсійного забезпечення. У Німеччині мінімальна пенсія становить 350 євро (це – якщо людина жодного дня не працювала!). Середня пенсія – 800 євро на місяць. У Франції мінімальна пенсія становить 500 євро на місяць, у Великій Британії – 760 євро. В Україні середня пенсія становить 137 євро (1438 гривень). Мінімальна – 85 євро (894 гривні).
За ці гроші українець може дозволити собі хіба що “подорож” тролейбусом з одного ринку на інший. А європеєць може будь-якої миті поїхати до сусідньої держави за покупками, до лікаря чи “на стрижку”, бо там пропонують кращу якість за нижчу ціну – ні візи йому не треба, ні закордонного паспорта, лиш би здоров’я не підвело. А воно у жителів Заходу – на заздрість нашим пенсіонерам.
За усіма хворобами, починаючи від раку і закінчуючи серцево-судинними захворюваннями, Україна – лідирує у Європі. На медичне обслуговування свого громадянина у країнах ЄС виділяють (у середньому) 1200 євро. В Україні – 90. Не дивно, що до пенсії в Україні доживають не всі. За словами наукового співробітника відділу досліджень людського розвитку Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Лідії Ткаченко, лише 70% чоловіків та 85% жінок. Після виходу на пенсію середня тривалість життя чоловіків – 15,5 року, жінок – 20 років. Європейські пенсіонери живуть на 13 років довше.
“Жінки в Україні почуваються гірше, але живуть на 12 років довше за чоловіків, бо частіше звертаються до лікарів і не відмовляють собі у відпочинку, – каже Олександр Вайсерман. – Хоча представники обох статей списують себе уже в 40 років. В Україні звикли представлятися хворим, немічним, бідним та постійно скаржитися на життя. У суспільстві пропагується думка, що далі буде тільки гірше. Люди впадають у депресію. А стан пригніченості кепсько впливає на імунітет, від якого залежить, будемо хворіти чи ні”.
“Україна різко перейшла від соціалізму (колективних відносин) до капіталізму (конкуренції). Люди втратили почуття захищеності. Колись усе ділили порівну. Тепер одні отримують багато, інші – мало. Ті, що отримують мало, заздрять тим, хто отримує багато. Людина, яка програє конкурентам за усіма параметрами, перебуває у постійному стресі. Розради шукає у випивці, тютюні, солодощах, – пояснює експерт. – Західний світ століттями був запрограмований на конкуренцію. Релігійні течії, які там панували (зокрема протестантизм), виключали таке поняття, як заздрість. Людина була орієнтована на аскетизм. Люди у Європі живуть заможно, але поводяться скромно – не будують маєтків, не їздять на дорогих авто. Українці ж не відмовляють собі у задоволенні “помахати червоною ганчіркою” перед менш успішними співвітчизниками, провокуючи їх тим самим на злобу й агресію”.
