chrome firefox opera safari iexplorer

11 вересня — Усікновення Голови Іоанна Предтечі

11 вересня 2017 о 10:09

Щороку 11 вересня християни вшановують день Усікновення Голови Іоанна Предтечі.

Церковний календар позначає цей день, як Усікновення Голови Святого Пророка Предтечі й Хреститетеля Господнього Івана.

Про нього Сам Христос говорив, що з усіх народжених на Землі він — найбільший. Суворий подвижник, життя якого суцільний подвиг. Він носив тільки необхідний одяг, покриваючи своє тіло шкірою верблюда й підперезуючись широким поясом. Жив у пустелі. Харчувався тільки диким медом і акридами, не пив вина. Усамітненням він готував себе для великої справи — приготувати серця й розум людей для прийняття Христа Спасителя.

В історії пов’язаній з днем Усікновення Голови Іоанна Предтечі говориться, що Пророк Божий відкрито викривав Ірода Антипу (сина того Ірода, що замордував віфлеємських дітей) за те, що, залишивши законну дружину, він беззаконно жив разом з Іродиадою, дружиною свого брата Пилипа. У Іродиади це викликало великий гнів і вона почала просити покарати Іоанна.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисяченачальникам. Дочка Іродиади Саломія танцювала перед гостями і догодила Іроду. У подяку дівчині він присягнувся дати все, хоч би про що вона попросила, навіть половину свого царства. Тоді танцівниця, порадившись зі своєю злобною матір'ю Іродиадою, попросила дати їй зараз же на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод засмутився. Він боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей і необережну клятву він повелів відрубати голову святому Іоанну і віддати її Саломії.

За переказами, вуста мертвого проповідника ще раз відкрилися і вимовили: «Ірод, не добре тобі мати дружину Пилипа, брата твого». За це Іродиада поколола його язик голкою та боячись, щоб він не воскрес, коли голова об’єднається з тілом, закопала голову у нечистому місці. Після цього голову Предтечі тричі знаходили і перезаховували. Втретє її перенесли до Контантинополя.

Усікновення голови Іоанна Хрестителя, за переказами, відбулося 32 року після Різдва Христового, та точна дата цієї події невідома. Відповідно до однієї з поширених версій 11 вересня (29 серпня за старим стилем) почали вперше поминати в Олександрійській Церкві на противагу святкуванню Олександрійського нового року, початок якого припадав на 11 вересня.

І у Вірменії також почали згадувати про Усікновення Голови Предтечі саме цього дня, оскільки там також він був першим днем новоліття. Таким чином, встановлюючи цього дня християнське свято, церква прагнула замінити язичницьке святкування нового року.

У народі цей день називають просто Головосіком. Люди вірять, що цього дня заборонено різати ножем чи іншим ріжучим предметом все те, що нагадує голову, зокрема, капусту, цибулю, гарбуза, мак.

Їсти цього дня з тарілки теж не дозволяється, бо відрізана голова Іоанна Предтечі покоїлася на тарелі. Кажуть, якщо на Головосіка різати капусту чи яблука, то замість соку з них потече кров.

Цей день — єдиний у році, коли не можна варити борщ, бо для його приготування треба різати буряк та капусту, а різати не можна навіть хліб. Картоплю варять в «мундирах», гарбузи печуть, хліб відламують руками. Їдять тільки пісні страви або й зовсім не їдять, бо цього дня встановлено суворий піст. Це свято відоме серед віруючих ще під назвою «Іван Пісний».

Чоловікам на Головосіка не можна ні голитися, ні навіть дивитися на себе в дзеркало, бо будуть хворіти. Зранку треба ретельно помити голову.

У цей час колись вже закінчували обмолот збіжжя: «На Головосіка – вже повні засіки!»

На Поліссі з Головосіка починали полювати на вовків.

Також існували прикмети, якщо цього дня у небі з’являться журавлі й полетять на південь – зима буде рання, коли ж чувся грім радісно зауважували: «Загримів Головосік – тепла прибавить рік!»

За метереологічними спостереженнями, 11 вересня востаннє може прогриміти грім.

Аліна Астахова, «Рідна країна» 

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі