«Там, де виховують рятуватись, не перемагають.»
Олександр Довженко
За церковним календарем 18 січня відзначають Надвечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір) та вшановують священномученика Феопемпта, єпископа Нікомидійського, і мученицю Феону, волхва; преподобну Синклитикію Олександрійську; пророка Михея; преподобну Аполлінарію; преподобних Фостирія та Міну і преподобного Григорія Акритського.
Це одне з 12 найбільших свят православної церкви, що завершує, так звані, різдвяно-новорічні святки. Засноване на згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан, де Він оголосив Себе Месією і Спасителем світу.
18 січня, як і у Різдвяний переддень, віруючі весь день дотримуються суворого посту, а вечеряти сідають лише коли з’явиться на небі перша вечірня зірка. Цього вечора готують третю і останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодною».
На вечерю подають лише пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері діти колись проганяли кутю. Вибігали з хати, били палками по причілку і примовляли:
Тікай кутя з покутя,
А узвар – іди на базар,
Паляниці, лишайтесь на полиці.
У Надвечір’я Богоявлення у церкві святять воду. Вона називається богоявленською. До богоявленської води християни віддавна мали особливе благоговіння. Вважалося, що освячена цього дня вода ще святіша, ніж з Водохреща. Нею окроплюють храми і оселі, призначають її пити тим, хто не допускається до святого причастя. Також нею окроплюють людей, житло та худобу, «щоб Бог милував від злої напасті».
Іменинниками 18 січня є:
Григорій, Роман, Аполлінарія і Феона.
18 січня народились:
1864 – Іван Їжакевич – український живописець, іконописець, письменник, графік. Автор картин «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Тарас Шевченко – пастух», «Битва козаків зі шляхтою», «Гайдамаки під Уманню», «Повстання селян у Галичині», «Перебендя» та ін.
1894 – Василь Батюшков – український живописець. Оформлювач павільйонів ВДНГ УРСР, музеїв Лесі Українки, М. Заньковецької в Києві, Т. Шевченка в Каневі.
1899 – Ліна По (Поліна Горенштейн) – український скульптор. Творила, навіть втративши зір. Найбільшої майстерності досягла в жанрі портрета.
1936 – Степан Жупанин – український поет, педагог. Автор численних збірок для дітей.
18 січня відзначають:
- Надвечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір).
Події 18 січня:
1654 – Переяславська Рада ухвалила рішення щодо приєднання України до Росії,
1944 – на Волині відбулися перші серйозні сутички Української повстанської армії з військами НКВС.
Чи знаєте ви, що:
Обдарування Поліни Горенштейн яскраво виявились з дитинства – вона захоплювалась музикою й танцями, писала вірші, малювала, ліпила. У 1913 році в Катеринославі чотирнадцятилітня Поліна одночасно із заняттями в хореографічній студії бере уроки в скульптора-професіонала. З берега Дніпра приносить додому глину, ліпить різні фігурки. Та в душі все сильніше звучить музика, а перед очима танцює Айседора Дункан. Вона вчиться в школі балерини Тальори, а потім у школі хореографії К. Воронкова. І от у 1919 році народжується балерина – Ліна По.
Якийсь час вона виступає в театрах Києва та Харкова, працює постановником танців у Маріуполі. А в 1921 році її відряджають на навчання до Москви. З 1921 року вона в Москві. Виступи молодої балерини, її хореографічні вистави публіка сприймала з великим ентузіазмом, але вона не заспокоювалась, постійно працювала над вдосконаленням свого таланту. Щоденні репетиції змінювались відтворенням на папері цікавих танцювальних поз. Заняття скульптурою і малюванням допомогли їй в оволодінні мистецтвом танцю:
«Я брала олівець і змальовувала особливо цікаві для мене рухи балерин, пози. Я обожнюю людське тіло... Я усмоктувала скульптурну гармонію тих рухів, які може відтворити людина».
«Рідна країна»
