chrome firefox opera safari iexplorer

23 січня 1949 року народився поет Григорій Чубай

23 січня 2018 о 06:00

Скрипучі двері пам'яті причинено
і згадкам всім підрубано крило.
Біління снігу — п'яне і причинне
тіла тверезих вулиць пройняло.

І над ажурні вишукані русла,
де вже давно не бігає вода,
скорботна пам'ять пам'яті зависла,
згубивши слід останнього гнізда.

...А те гніздо — то біле, то червоне
свою барвисту сутність обмина,
у ньому пам'ять білої ворони
і сніг, і наші білі імена

                                          

«Він був завжди такий упевнений в собі й дуже любив привертати увагу. Десь ми збиралися, і він тоді починав читати свої вірші, і всі ті панянки, розкривши очі, дивилися…»                                                   

 Віктор Морозов  у фільмі О.Фразе-Фразенка «Чубай»

Одразу прошу: будь ласка, перегляньте цей єдиний фільм про Грицька Чубая:                                                          Тут промовляють  прекрасні, талановиті, справжні люди. Такі, яким був і він сам…

 У Григорія Чубая було три поетичні збірки – «Говорити, мовчати і говорити знову», «Плач Єремії», «П’ятикнижжя». Всі три  вийшли друком по його смерті.

Ні, не так: 1968р. у Рівному з’явилася була самвидавна збірка «Постать голосу» —  25 віршів. Того ж таки року Самвидавом розійшлася поема «Вертеп» — і перед очима невсипущих гебістів постав новий антирадянщик.

Ні, знову не так: перед очима невсипущих гебістів антирадящик Чубай постав 1966-го, коли виступив біля пам’ятника Шевченкові  на роковини його перепоховання. Промова «потягла» на виключення з Шевченківського університету.

Спілкувався з Калинцями, Чорноволом, Стусом. Підготував – разом з Віктором Морозовим, Романом Кісем — самвидавний часопис «Скриня».

У 1972-му під час обшуку в Чубая знайшли книжку Донцова. Втрапив до слідчого ізолятору КДБ. Повернувся змучений, пригнічений.

Була якась «кепська» історія з судом над Калинцями, де він свідчив. Історія, що, за великим рахунком, ніц не вартувала, але наклала тяжкий відбиток на цілий його подальший стан.

Поневірявся, працював, щоб заробити на хліб: вантажником, художником на заводі, монтажником сцени в театрі… Раз по раз приходили з «контори», обшукували… Не писав нічого аж до 1975-го: поема «Говорити, мовчати і говорити знову».

1979р. друзі порадили їхати до Москви – подалі від невсипущого ока… Вступив до Літінституту. Там знайшлися з таким самим втікачем – луганським поетом Іваном Низовим – і здружилися на решту літ.

Решта виявилася мізерною. Літінститут Гриць Чубай покинув не третьому курсі, не довчившись, у травні 1982-го. Бо надав перевагу спілкуванню з Ісусом. Чи, скоріше – Ісус надав перевагу спілкуванню з Чубаєм…

Через 8 років по смерті Григорія  Чубая постав культовий український гурт «Плач Єремії» зі фронтменом Тарасом Чубаєм.

Ось уже 35 років як поета Чубая не побачити у Львові, в Україні й деінде на Землі. Чубай, безумовно, десь є  — але  далеко-далеко, куди живим сягнути зась.  А вірші – його й про нього – є. Вони тут, серед нас…

                                                Іван Низовий

                                   Згадую Григорія Чубая

Львів без нього неначе й не Львів…
Мож, даремно шукаю у Львові
Тих, осяяних Грицевим гумором, слів,
Отієї, Грицькової, щиролюбові?
Скільки сталося змін-перемін
Після того нестерпного серпня,
Як прощався я з Грицем востаннє,
І він
Дарував мені місто вертепне
Від серця!
Тож по Львову ходжу, наче сню
Десь на грані дитячого ляку:
Ось наважусь,
Летючий свій крок зупиню
Й заверну із Підвальної на Погулянку…
Погулянка ж – селянка, яка
Розгубилась в похмурості мурів
І чекає Грицька, виглядає Грицька
У травневомажорі,
Жовтнезажурі…
Щось не сходяться числа мої,
Не виходять мої розрахунки,
Ніби хтось мене
Зіллям лихим опоїв,
В одній чарі змішавши
Чарунки і трунки.
Таж немає на світі Грицька –
Десь бесідує, певне, з Ісусом,
І Грицькова душа,
Незалежна така,
Осміхається і розкошує під вусом!
Львів без нього і справді не Львів,
Себто Львів, але Львів поза Львовом,
Без вертепних,
Дотепних,
Живих щирослів
Під найпершим,
Отим,
Що від Господа,
Словом.

Іван Низовий

 

 

Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

16 листопада

Інші дати
День працівників радіо, телебачення та зв’язку України
встановлений Указом Президента 11.11.1994 № 667/94 на підтримку ініціативи працівників радіо, телебачення і телекомунікаційної галузі України.
Розгорнути
Народився Богдан Кістяківський
(1868, м. Київ – 1920) – український правознавець, філософ права, соціолог. Редагував твори М. Драгоманова, написавши до них вступну розвідку. Наукові праці присвячені теорії права та соціології («Соціальні теорії науки і право»).
Розгорнути
Народився Михайло Паращук
(1878, с. Варваринці Тернопільської обл. - 1963) скульптор. Автор пам'ятника А. Міцкевичу у Львові та на могилі М. Драгоманова в Софії, скульптур для військової академії, Народної бібліотеки, Софійського університету, Музичного театру в столиці Болгарії.
Розгорнути
Народився Ігор Турчин
(1936, с.Софіївка, Одеська область - 1993) — гандбольний тренер. Створив команду «Спартак» (Київ) — 20-разового чемпіона СРСР, 13-разового переможця Кубку Європейських чемпіонів. За видатні досягнення в спорті І.Турчин і його команда занесені в Книгу рекордів Гіннеса.
Розгорнути