chrome firefox opera safari iexplorer

11 липня українському поетові-шістдесятнику Борисові Нечерді виповнилося би 70 років

11 липня 2020 о 06:36
uk.wikipedia.org

Критика била його заледве не з перших віршів. Бо ще  замолоду написав:

А десь, в окремо
взятій,

одній шостій,

од супісків
казахських до колим

згулажиться умом
і кістю зжовкне,

і віру строщить
низка

поколінь.

Народився у с. Ярешки Анрушівського району на Житомирщині в сім’ї залізничника. 

Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту,
працював у редакції обласної «молодіжки», на одеській кіностудії,
відповідальним секретарем обласної  письменницької
організації. 

Перша збірка поезій Б.Нечерди – «Материк» — побачила світ
1963 р. у видавництві
«Маяк». Вірші були співзвучними часові «шістдесятництва» і знайшли своїх прихильників.
І, зрозуміло – недругів з середовища ідеологічних цензорів – тож не дивно, що
вже набраний рукопис «розсипали» у видавництві, у пресі з’являлися  звинувачення 
в «епатажності», «богемщині» й таке інше.

Борис Нечерда – майстер поеми. Друга збірка «Лада» (1965 р.) складається з трьох поем.  

Потім були збірки «Барельєфи», «Літак у краплі бурштину»,
«Танець під дощем»,«Вежа» та ще кілька… Роман «Смерть кур’єра»… Не так і
багато, порівняно з іншими авторами.  

Тривали нагінки – за публікації в західноєвропейських,
американських, канадських антологіях, за підтримку шістдесятників…

Потім критики залишили його  в спокої, та й зовсім забули – теж один з
радянських способів знищення творчої особистості.

Настали часи поневірянь,самотності,зневіри. У віршах під
машкарою стриманості – погано прихований відчай і передчуття останньої межі… 

Переслідує
назирці хорт.

Тож і ви
покладіться на чудо.

І чиніть, хто до
чого охоч, —

хоч під ліжком у
мене ночуйте.

Тільки спершу —
для блага свого ж —

мені душу знечульте…

2004 р. в тому ж таки «Маяку» вийшло друком «Вибране»
Б.Нечерди. До збірки увійшли кращі поезії, поеми, сонети та повість «Вересень,
жовтень, листопад». Відомий критик і літературознавець Михайло Слабошпицький у
передмові до видання зазначив: «Вже від
перших літературних кроків Нечерда показав себе як поет, у котрого важко
рубрикувати твори на так звану громадянську, інтимну й пейзажну лірику. В
нього, здається, все дуже особисте: природа, соціальний клімат, інтимні почуття
тісно пов’язані, переплетені між собою, і виокремити з
його віршів «чисті» тема
тичні
острови буває просто неможливо…»  

Перед тим, у 2000 р., збірка творів Бориса Нечерди
«Остання книга» була відзначена Шевченківською премією. Сама книга вийшла
друком у 1998 р., вже по смерті свого автора. Гранично відверта, сповнена
самотності, трагічна… 

Серед зими
дістати лижі,

морок позбутись
взагалі

і натщесерце
слухать в лісі

високу мову
снігурів,

і вже не
згадувать обідні

бучних чиїхось
роковин,

аби лише дерева
білі

сміялись в білі рукави,

аби лише не
знаком дурня

різнилась тиша
лісова,

і стовпчик
світла на котурнах

стояв і лісом
ласував!

І наодинці, по
метілі,

зайтись
нестидними слізьми

над півдитячим
примітивом

малюнків матінки
зими…

Дійти узлісся,
як порога

у людний світ
добра і зла,

і в глупім полі
ненароком

вгадати контури
села

і хутко братися
за розум:

своє “добридень
і щасти!”,

як оберемок дров
з морозу,

до хати крайньої
внести,

глядіти в стелю
— в небо хати,

а бачить інші
небеса,

коли  й лишилось небагато:

сміятись, плакать і писать…

Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути