«Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні.»
Григорій Сковорода

У народі 25 січня вітають жінок на ім’я Тетяна. Існує кілька версій походження цього свята. Однією з них є історія про мученицю, на честь якої й відзначається Тетянин день.

Ім’я Тетяна має давньогрецьке походження й означає «упорядниця, засновниця». Тож, відповідаючи своєму імені, Тетяни здебільшого є людьми цілеспрямованими, справедливими та вірними своєму слову.

За народним повір’ям, якщо у Тетянин день вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а якщо сніжно, то дощитиме влітку. Якщо буде морозно і ясно – літо буде теплим, а рік – врожайним. А тепла заметіль на Тетяну і «гнилий (південний) вітер» були небажаними явищами у цей день, оскільки вказували на неврожай і посуху.

За церковним календарем 25 січня вшановують мученицю Тетяну і тих з нею, що в Римі були замучені; святителя Саву, архієпископа Сербського4 преподобного Мартиніана Білоозерського; мученика Мертія; мученика Петра Авесаломіта; преподобну Євпраксію, діву Тавенську, та ікони Божої Матері «Акафістна» і «Молокоживителька».

Іменинники 25 січня:
Тетяна, Галактіон, Евпраксія, Мартиніан, Мертій, Петро, Сава.

25 січня народились:

1872 – Микола Скрипник – радянський партійний і державний діяч. Академік АН УРСР. У 1927–1933 рр. – нарком (міністр) освіти. Активний провідник українізації. Під його керівництвом була завершена українізація преси, початкового і середнього шкільництва, діловодства в державних установах, значною мірою було українізоване викладання у вишах. Під час Голодомору 1933 р. наклав на себе руки.

«...Щоб український селянин пішов за донбасівським пролетарем... треба, щоб донбасівський пролетар став на бік українського селянина в національному змісті.» (Микола Скрипник)

1903 – Ольга (Леся) Даценко – українська актриса. Артистичну кар’єру розпочала в театрі «Березіль». Зазнала політичних репресій і заслання. Працювала в театрах України та Карело-Фінської РСР.

Події 25 січня:

1491 – відбулася битва під Заславом з татарами.

1831 – Сейм Королівства Польського проголосив усунення від влади в Польщі російського царя Миколи I. Польща на короткий час повернула собі фактичну незалежність.

1858 – марш Мендельсона пролунав на весіллі англійської принцеси Вікторії з кронпринцем Пруссії Фрідріхом, після чого став популярним як весільний марш.

1916 – імператорською владою заборонено діяльність Катеринославської «Просвіти», її керівників арештували та вислали в Іркутську губернію.

1965 – Йосипа Сліпого, що відсидів 18 років у радянських таборах, висвячено у Ватикані кардиналом і призначено головою УГКЦ.

1992 – Україна встановила дипломатичні відносини з Єгипетом.

Чи знаєте ви, що:

Харківський правопис, або «скрипниківка», «клясичний правопис» – правопис української мови, ухвалений і затверджений упродовж 1927–1929 рр. Затвердив його тодішній народній комісар освіти Микола Скрипник.

Характерно, що його було схвалено демократичним шляхом, після попереднього обговорення в колі українських науковців з різних регіонів, щоби насамперед дотриматися двох найвагоміших писемних традицій – наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).

Згодом скрипниківка була оголошена «націоналістичною», і сталінський уряд «реформував» наш правопис, наблизивши його до російського. Затим відбулося ще кілька московських реформ. Тому в сучасному варіанті українського правопису ми маємо лише деякі фрагменти скрипниківки (наприклад, літеру «ґ»).

Загалом, відмінностей між сучасним та харківським правописами небагато, та вони стосуються здебільшого слів іншомовного походження. Так:

• скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах іншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
• у словах грецького походження класичний правопис радить передавати літеру θ завжди через «т». Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофантощо.
• зберігання літери «е» в словах іншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопіятощо.
• пом’якшення літери «л». Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток становили грецизми та передача буквосполучення «le».
• дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шовтощо.
• передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександертощо.
• відмінювання слів іншомовного походження на -о. Наприклад: пальто – пальта, метро – метра.
• збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму цьке-, -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море – Озівське море, Каховка – Кахівка.
• англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через «в», а не через «у», як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уайльд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уелс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстер, ват, кіловат та інше.

«Рідна країна»