Не сумуйте, полонини!

Засихайте, сльози!

Зацвітайте, черемшини!

Смійтесь, верболози.

Марко Бараболя

У народі 18 квітня називали Євтихія Тихого, оскільки погода у цей день частіше за все бувала саме такою. Коли день і справді видавався тихим, то селяни знали: «Це – до врожаю ранніх хлібів».

До цього часу в садах починали цвісти яблуні, а їх зазвичай порівнювали з дівочою красою, невинністю. Дівчата іноді ворожили на судженого, стежили за прикметами, багато з них займалися підготовкою приданого, готувалися до весілля.

За церковним календарем 19 квітня вшановують пам’ять святителя Євтихія, архієпископа Константинопольського; святителя Мефодія, архієпископа. Моравського; преподобну Платониду Сирську; мучеників 120 перських; мучеників Єремія та Ахилія, ієрея.

Іменинники 19 квітня:
Євтихій, Платонида, Ярема, Мефодій.

19 квітня народились:

1897 – Мар’ян Крушельницький – режисер, актор, народний артист СРСР, професор. Один із фундаторів українського театру.

1910 – Марко Бараболя (Рознійчук Іван Федорович) – український письменник-сатирик. Сучасники називали його «королем закарпатського гумору».

Події 19 квітня:

1563 – у Москві почала працювати друкарня Івана Федорова.

1783 – указом Катерини II Крим приєднаний до Росії. Указ став підсумком тривалого суперництва Російської та Османської імперій за володіння і контроль над стратегічним плацдармом на півночі Чорного моря. Заручившись у 1782 році підтримкою Австрії, наступного року Росія окупувала Крим, і маніфест Катерини II лише закріпив фактичний перехід півострова під владу російської корони.

1850 – Англія і США підписали договір про спільне будівництво Панамського каналу (пізніше США вирішили будувати канал самотужки).

1925 – утворена Казахська автономна республіка в складі Росії.

1943 – Указом Президії Верховної Ради СРСР уведені каторжні роботи для «помічників окупантів».

1971 – СРСР запустив першу у світі космічну станцію «Салют–1».

2000 – у Центральній Румунії відкрите найбільше в Європі родовище золота.

2005 – Бенедикт XVI став 265-м Папою Римським.

Чи знаєте ви, що:

В історію красного письменства Закарпаття Марко Бараболя увійшов як видатний письменник-сатирик. Його літературний дебют припав на кінець 1928 року. В молодіжному просвітянському журналі «Пчілка» під рубрикою «З-під їдкого пера Марка Бараболі» було опубліковано серію його гуморесок та фейлетонів, в яких з великою поетичною майстерністю висміював недоліки громадського та культурного життя Закарпаття.

Твори Марка Бараболі охоче друкували і у «Українському слові», «Літературній неділі», «Свободі» та празькому журналі «Сір».

Уже ранні твори сатирика викликали захоплення як у читачів, так і в літературної критики. Письменник, педагог і літературний критик Володимир Бірчак, на очах якого творилася нова закарпатська література першої половини ХХ століття, називав Марка Бараболю видатним і «тонким гумористом», незнаним поза межами Підкарпатської Русі. Він вважав, що «в’їдливі сатири закарпатського письменника можуть цілком певно витримати порівняння з сатирами Володимира Cамійленка, а гумористичні оповідання дорівнюють, якщо не перевищують, такі популярні «Усмішки» Остапа Вишні... хоч кількісно продукція Бараболі порівнююче дуже невелика».

За життя Марко Бараболя встиг побачити всього одну збірку своїх творів «З-під їдкого пера», яку в 1941 році в Празі у видавництві «Пробоєм» видрукував Степан Росоха.

У 1970 році літературознавець М.Мольнар упорядкував і видав у Пряшеві збірочку творів письменника-сатирика «Тутешняцька губернія».

Найповніше видання творів Марка Бараболі «Проект автономії» побачило світ лише у 1991 році, це через 46 років після його смерті. Твори самобутнього закарпатського письменника-сатирика представлені також у збірнику «На Верховині».

Твори Марка Бараболі цікаві не лише їхнім змістом, а й формою та мовою, якою він блискуче володів і якій приділяв особливу увагу. І за словами дослідника спадщини поета-сатирика М.Мольнара з Братислави «...належать до кращих зразків української літератури на Закарпатті дорадянського періоду і мають право вважатись одним з надбань загальноукраїнської сатири».

«Проект автономії» Марка Бараболі можна почитати тут. 

«Рідна країна»