dnipro.libr.dp.ua
Адріан (Андріан) Феофанович Кащенко народився у хуторі Веселому (нині містечко Веселе Запорізької області), в родині дрібномаєтних дворян козацького походження. Сім’я Кащенків була багатодітною: п’ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти зусиллями батьків отримали добру освіту. А брат Адріана, Микола Кащенко, став згодом відомим вченим-ботаніком, академіком, засновником і директором Київського ботанічного саду.
Після 3-го класу гімназії Адріан перейшов до юнкерського училища, по закінченні якого кілька років служив у війську.
Коли вийшов у відставку, працював контролером на залізниці — спочатку в Катеринославі, потім у Пермі, Санкт-Петербурзі,Туапсе, а від 1914р. – знову в Катеринославі. Одружився, купив невеличкий будиночок, потроху допомагав батькам, а коли мама померла, забрав до себе батька й доглядав до його останніх днів.
Співпрацював з «Просвітою», влаштовував вечори пам’яті Тараса Шевченка. Організував народний хор та бібліотеку.
Листувався з Оленою Пчілкою, Панасом Мирним.
Друкуватися Адріан Кащенко почав у 1883р.( підписувався власним прізвищем та псевдонімами — А.Тертишний, А.Будій, Микола Дніпровий). Особливо популярними були його твори на історичну тематику, про героїчні козацькі часи: оповідання «Запорозька слава», «На руїнах Січі», «Під Корсунем», «Над Кодацьким порогом (про гетьмана Івана Сулиму)», «Гетьман Сагайдачний», «Кость Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя», повість «Зруйноване гніздо». «Оповідання про славне військо запорозьке низове» стало справжнім, як тепер би сказали, бестселером.
От лише маленька цитата: «На прохання заходжалої людини записати її до Січі кошовий отаман питав:
— А в бога віруєш?
— Вірую! — відповідав гість.
— Перехрестись!
Коли той хрестився, то це було певним доказом, що він хрещений, і його брали на Січ. Те, хто він, навіть якої нації, нікого не цікавило. Розмова по-українському вважалася ознакою рідного народу, а до того, якого ти походження чи з якого громадського стану,ставилися байдуже, бо на Запорожжі всі були однакові й рівні».
Відомо, що якось Адріан Феофанович вирішив оселитися в Києві, ближче до культурного життя й до свого брата Миколи. Продав хату, гроші поклав у банк, а той «луснув» наступного ж дня. Довелося й далі тяжко працювати…
Востаннє Адріан Кащенко приїхав до Києва восени 1917 р. Хворий, після недавнього інсульту, — просити у влади на чолі з глибоко шанованими ним людьми, М.Грушевським та В.Винниченком – бодай якоїсь пенсії. Пенсії йому не дали…
У 1917р. в Катеринославі заснували Українське видавництво. Невдовзі воно стало видавництвом А.Кащенка, в якому письменник друкував також і власні твори. Через рік видавництво згоріло.Чи був це навмисний підпал,так і не встановили.
1919р. А.Ф.Кащенко знову тяжко захворів. Протягом півтора року був прикутий до ліжка. Помер 16 березня 1921р. в Катеринославі.
За радянської влади всі твори Адріана Кащенка були вилучені з бібліотек. Жоден не побачив світ аж до 1989р. – деякі перевидавались у Канаді, Чехословаччині, Німечччині.
Залишилася невідомою доля впорядкованого П.Єфремовим 6-томного зібрання творів письменника. Не збереглися ні архів, ні епістолярій. Зрештою, й могила Адріана Кащенка досі не знайдена…
