Михайло
Іванович Павлик народився в селі Монастирському (тепер належить до Косова, що на
Івано-Франківщині) у
селянській родині. Величезний вплив на виховання Михайла та його
сестер Анни й Параски мала мати Марія, що передала дітям свої доброту,
лагідність, любов до світу і людей.
Початкову
освіту Михайло здобув у народній школі в Косові. По закінченні гімназій у Коломиї та Львові
вступив на філософський факультет Львівського
університету. Долучився до діяльності українських гуртків, які
обговорювали можливості звільнення Галичини.
М.Павлик писав вірші й прозу, професійно займався журналістикою, етнографією
та фольклористикою, перекладацькою роботою, був редактором і видавцем.
Разом з Іваном Франком у 1890 р. Михайло
Павлик створив Русько-українську радикальну партію (РУРП),
осередки якої діяли мало не в усій Галичині.
Редагував або входив до складу редколегій таких відомих
видань, як часописи
«Друг», «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Народ»,
«Хлібороб», «Громадський голос».
М. Павлик був одним з перших редакторів в історії української
газетно-журнальної періодики. Відстоював реалізм і живу народну мову
літературних творів, формулював
завдання української інтелігенції
у гостропубліцистичних працях «Лихі люди. Один листочок з життя», «Миколай
Васильович Гоголь», «Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині» та
інших. Допомагав пересилати позацензурні видання, перекладав твори зарубіжних
філософів, економістів, соціологів.
Влада і поліція переслідували Павлика та його сестру. Кілька
разів він був заарештований.
1878 р. в часописі «Друг» була опублікована перша частина
повісті М.Павлика «Пропащий чоловік».
Перебуваючи у 1879 -81р.р. у Швейцарії та Франції,
М.Павлик, М. Драгоманов і С. Подолинський видавали журнал «Громада».
Надзвичайно актуальними були статті М. Павлика «Україна австрійська», «Новини з
Австрійської України».
З нагоди 25- річного
ювілею літературної творчості І.Франка М.Павлик уклав бібліографічний перелік його
творів 1874—1898 р.р...
Загалом, слід
зауважити, життя подвижника було далеко не безхмарним. По смерті (1895 р.) Михайла Драгоманова, який підтримував Павлика матеріально, в його
домівці запанували злидні. 1905 р. через хворобу та певні непорозуміння з
частиною керівництва НТШ його звільняють з посади
бібліотекаря. Відомий вчений-фізик і громадський діяч Іван Пулюй писав у листі
до Львівського відділу НТШ: « За тую
вірність і за його щирість до народнього діла, за його любов і до «найменьших»
братів, як і за безутомний і довголітній труд в Науковому Товариства ім. Т.Шевченка, належиться йому подяка і пошана і від нашого товариства.
Але одною тілько пошаною ще не
сповнило б товариство свого патріотичного обов'язку. Вважаючи на велику бідоту
та на слабке здоровля Павлика, мусить Товариство ще й про те дбати, щоб много
заслужений член його хоч останні роки життя свого прожив без голоду і холоду.
Чоловік, що жертвував ціле своє життя для добра свого народу, має повне право
на його вдячність…» Однак загальні збори НТШ не підтримали пропозицію
встановити М.Павликові пенсію за громадські заслуги та з огляду на стан
здоров’я.
Помер Михайло Іванович Павлик 26 січня 1915 р.,на 62-му році
життя. Попрощатися з письменником прийшла сила-силенна львів’ян.
«Рідна країна»
