chrome firefox opera safari iexplorer

Відлуння пострілів Сандармоху 

03 листопада 2018 о 13:50
fakty.ua

«Пам’ять серця – о, вона жорстока,

Та без неї тяжче, як при  ній…» 

Максим Рильський

3 листопада 1937р. в лісовому урочищі Сандармох  (Медвеж’єгорський район, Республіка Карелія, РФ ) було розстріляно 134 «українських  буржуазних націоналісти».  Принаймні, така цифра вказана у «розстрільних списках».  

3 листопада 1937р. – одна з найтрагічніших дат в історії України. Адже в один день була знищена еліта української нації. Інтелігенти, ті, кого називають мислячою, прогресивною частиною суспільства. Молоді люди віком 30-50 років, які могли народити і виховати таких, якими були самі – українських патріотів. 

Засновник  модерного ураїнського театру, великий режисер Лесь Курбас; поет і перекладач, лідер і окраса «неокласиків» Микола Зеров; видатний драматург, журналіст, освітянин Микола Куліш; історик, академік ВУАН Матвій Яворський; політичний і релігійний діяч, голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР  Володимир Чехівський, під чиїм керівництвом  22 січня 1919р. був проголошений Акт злуки УНР і ЗУНР; видатні письменники, цвіт українських прози, поезії, драматургії, літературознавства  Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук, Олекса Слісаренко, Антін Крушельницький, Мирослав Ірчан, Григорій Епік, Павло Філіпович, Марко Вороний, Остап Крушельницький; професори – історик Сергій Грушевський, племінник М.Грушевського, та географ  Степан  Рудницький…   

Розстріли жовтня – листопада 1937р. були «приурочені» до 20-річчя більшовицького жовтневого перевороту – такі макабричні подарунки полюбляли робити «батькові народів» його соратники й учні…

Перший етап розстрілів тривав  від 27 жовтня  до 4 листопада. 

Найбільше людей було страчено 3 листопада – як ми вже говорили, переважно  «українські буржуазні націоналісти».  

 Місце мученицької загибелі українських геніїв виявили  по тривалих пошуках лише 1997р. 

Їхні життя – не лише на совісті виконавців. Вони  – на совісті тодішньої тоталітарної радянської влади, кривавого Сталіна, який особисто «винаходив» способи знищення   працьовитого й господарного українського селянства, талановитої, внутрішньо вільної творчої та наукової інтелігенції, всього, що асоціюється з сильною, непокірною Україною, яку більшовики намагалися приборкати, підкорити, зігнути за будь-яку ціну.

Серед страчених – переважно в’язні Соловецьких таборів і Біломорсько-Балтійського каналу,  спецпоселенці.

Пронизливу, неймовірно трагічну картину відтворив у одній зі своїх розповідей  на радіо «Свобода» майже сім років тому Лесь Танюк -  відомий  український режисер, багатолітній голова товариства «Меморіал», дослідник життя і творчості Леся Курбаса.

…У списку розстріляних у Сандармоху З листопада 1937р. – «…в ознаменование 20-летия Великого Октября» – Микола Куліш був під номером 177, а Лесь Курбас — під номером 178 . І в них була остання куля – одна на двох…

3-го  листопада того року стояли люті морози. Смертників везли у вантажівках, із ротами, заткнутими ганчір’ям, роздягнених і зв’язаних спина до спини по двоє. Так, зв’язаних спинами, капітан держбезпеки Михайло Матвєєв ставив їх біля рову й стріляв одному з них в обличчя. Куля навиліт поціляла в другого. На кожні  й «парі» економилася одна куля…

Якщо розстріляний ворушився, Матвєєв  трощив йому череп залізним ломиком. Коли захекувався, йому підсобляв  молодший лейтенант Георгій Алафер…

Микола Куліш був одним з найвидатніших тогочасних драматургів. Його п’єси йшли на сценах  Парижа і Лондона,   Нью-Йорка і Варшави, Москви і Харкова.  Драматург Ф.Вольф, який переклав  п’єсу німецькою, писав, що її можна порівняти лише з «Пер Гюнтом» Г.Ібсена та «Фаустом» В. фон Ґете…

Найпотужнішою спільною виставою драматурга Куліша та режисера Курбаса  став «Народний Малахій» з Мар’яном Крушельницьким та Йосипом Гірняком у головних ролях. 

Соловецький в’язень Семен Підгайний згадував:«Славного драматурга Миколу Куліша, зацькованого ще на волі і згодом засланого й посадженого до другого соловецького ізолятора у Кремлі, ніхто не бачив. Він був хворий на туберкульоз і, по суті, не жив, а поволі вмирав у казематі».

Проте  якийся «троцькіст» Штернберг, підсаджений до Куліша, у своєму доносі доповідав, що той від «націоналістичних» поглядів так і не відмовився…  

Про Курбаса на Соловках також відомо небагато.  У своїх мемуарах І.Гірняк записав: «На Попов-острові я зустрів земляка, якого на північній швидкій ріці перевозив поромник — Лесь Курбас....»  Проте це лише одна версія. Достеменно ж відомо, що Л.Курбас був засланий на Вянь-Губу неподалік  Віг-Озера — на суворий режим.

Й там, на суворій  Вянь-Губі, Курбас  створює…театр.  Ставить  «Смерть Тарелкіна» — гостру сатиру на російські поліцію та судочинство. («Актори» виступали у власному, тобто зеківському, вбранні, й це додавало сучасного й ризикованого змісту.) Загалом же Лесь Курбас поставив чимало спектаклів – від «Учня диявола» Б.Шоу  до «Демона» А.Рубінштейна. Ще – разом з М.Ірчаном та чеським композитором М.Урбанеком — Курбас написав і поставив  варьєте на табірну тему. Там є сцена, де старому блазневі (Л.Курбас),  щоб припинити його гру, заламують одну, другу руки, зав’язують очі, а він продовжує грати ногою, нарешті  його відкидають разом з кришкою фортепіано, у яку блазень судомно вчепився… і раптом він починає грати на цій кришці, мелодія відроджується! Мистецтво убити неможливо, — цю алегорію розуміють і політв’язні, й їхні кати…

З  управління таборами приїхала комісія, Курбасові ставити спектаклі заборонили, а його самого, Ірчана та Урбанека перевели до «Соловецького кремля». Доля Курбаса була вирішена…

Впродовж  п’ яти днів заступник начальника АГУ УНКВД у Ленінградській області капітан Михайло Родіонович Матвєєв власноруч розстріляв з револьвера 1111 людей з 1116, які фігурували у розпорядженні про розстріл ( один з п’яти рокованих помер не доїхавши, чотирьох доправили до Києва та Одеси). В одному зі списків, за яким пунктуально і методично працював капітан, якраз і значилися прізвища Куліша і Курбаса: №177 і №178…

Виконавши свою нелегку роботу, Михайло Родіонович, зрозуміло,  потребував релаксу. Йому видали путівку до санаторію на Чорному морі, а згодом нагородили орденом Леніна. Щоправда, у 1939-му заарештували і засудили — «за перевищення влади» — однак вже у 1941-му звільнили й повністю реабілітували. Тож капітан Михайло Матвєєв спокійно і забезпечено  дожив віку на персональну пенсію…

У Сандармоху на площі 10 гектарів виявлено 236 розстрільних ям. Тут було розстріляно понад 9500 людей 58 національностей. З них понад 1000 – українці.

 Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

19 листопада

Інші дати
День працівників гідрометеорологічної служби
Державна гідрометеорологічна служба, яка функціонує у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, відіграє ключову роль в отриманні даних про поточні та очікувані гідрометеорологічні умови, сучасний клімат, його можливі коливання та зміни в майбутньому, прогнозування та попередження стихійних гідрометеорологічних явищ.
Розгорнути
День скловиробника
Професійне свято працівників скляної промисловості не випадково збігається з днем народження видатного російського вченого М. В. Ломоносова. Михайло Ломоносов був творцем хімічного виробництва глазурі, скла, порцеляни. Розробив технологію і рецептуру кольорового скла, які він використовував для створення мозаїчних картин. Винайшов порцелянову масу.
Розгорнути
День пам’яті Петра Дорошенка
(1627, м. Чигирин, Черкаська область – 1698) – визначний український державний, політичний та військовий діяч, гетьман України (1665 – 1676). Провів ряд важливих реформ, створив постійне 20-тисячне військо, встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Стратегічною метою всієї внутрішньої і зовнішньої політики - було об'єднання під своєю владою Лівобережної і Правобережної України.
Розгорнути
Народлася Катря Гриневичева
(Катерина Василівна Гриневич; 1875, м.Винники, Львівська область - 1947) – українська письменниця, громадська діячка. Автор збірки новел «Непоборні», повістей «Шоломи в сонці» та «Шестикрилець». Померла 25 грудня 1947 р. в Німеччині, у Берхтесґадені, Баварія, похована там же.
Розгорнути