На Закарпатті вирішили відродити традицію сяткування Дня святого Мартіна. Щорічно після закінчення сільських робіт це свято бурхливо відзначають у всій Західній Європі.
Свято відбудеться 13-14 листопада в Гукливому (Воловецький р-н) в мілітарі-садибі «Grun Hof». Організатори обіцяють страви з гуся, молоде вино від «Старого Підвалу», рогалики Св. Мартіна, пішу ходу зі свічками та ліхтарями, фільми та, звичайно, самого Св. Мартіна.
Святий Мартін вважається покровителем бідняків, солдатів та домашніх тварин.
Існує традиція на день Св. Мартіна готувати страви з гуся та влаштовувати пішу ходу з факелами та ліхтарями. Селяни в цей день влаштовують ворожіння на грудній кісточці птахів, що передбачає, якою буде зима.
Є також старовинне угорське повір’я, що до дня Св. Мартіна виногадне сусло перетворюється на вино, і можна відкривати винні бочки цьогорічного врожаю. Ним винороби пригощають всіх охочих.
Ще є традиція поїдання «рогалика Св. Мартіна», який треба з'їсти не одному, а обов'язково з ким-небудь поділитися… Всьому цьому є причина — легенда про Святого Мартіна, святого-альтруїста.
Легенда про Святого Мартіна
Св. Мартін народився в 316 році н.е. в давньоримській провінції Панонія (територія сучасної Угорщини, Закарпаття та Австрії). Ще в дитинстві він був похрещений і втік в монастир, але його батько, що був військовим трибуном, наполягав на тому, щоб син став солдатом.
Мартін вступив в імператорську кінноту та був направлений у Францію. Одного дня в Амьені холодним зимовим днем йому довелось зустріти жебрака, який від холоду обгорнувся якимось лахміттям. Мартін зняв свій плащ, розрізав його мечем навпіл та віддав половину жебраку. В ту ніч йому у вісні з’явився Христос і сказав: «Зроби для мене те саме, що ти зробив для цьго бідного чоловіка». І тоді Мартін вирішив присвятити своє життя релігії і попросив звільнення з військової служби. Після того як імператор звинуватив його в трусості, були отримані вісті що ворог просить про мир. Вважається що саме віра св.Мартіна змусила ворожу армію відступити. `
Мартіну дозволили залишити армію і він почав життя в самотності на острові в Тиренському морі, а потім в Пуатьє, Франція, де він заснував монастир Лігюже, який вважається першим в країні.
Жив він просто, лікував хворих, піднімав на ноги лежачих, а сліпих робив зрячими. За це його вирішили посвятити в сан єпископа Тура. Але Мартін відмовився і сховався в загоні для гусей. Жителі міста шукали його з ліхтарями і факелами, а коли проходили біля загону гусі загоготали і видали Мартіна. Після цього він, в сердцях, сказав що гусі на столі йому миліше. Св.Мартін залишався єпископом Тура протягом 30-ти років. Про його діяльність говорить те, що на поховання святого в 397-му році зібралося близько 2 тисяч монахів (хоча в самому Лігюже число братії не перевищувало 80-ти чоловік).
