Знаменитий Єжи Гоффман, мабуть, настільки був переконаний в «народності» пісні «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», що в його фільмі «Вогнем і мечем» її виконує Військо Запорізьке, очолюване Богданом Хмельницьким.
Мало не кожен українець чув її хоч раз у житті. Під мелодію цієї пісні крокує українське військо. За довгі роки композиція обросла різними варіаціями.
Та насправді, вона виникла лише в ХХ сторіччі. Рядки «Наливаймо, браття...» витворив Вадим Крищенко, а мелодію вперше саме на гітарі награв Віктор Лісовол, якому 21 лютого виповнилося 80 років.
До своїх сорока він був переконаним гітаристом. А потім бандура переважила у житті митця, бо за його словами, «це — рідніший інструмент». І хоча Віктора Лісовола називають кобзарем, грати на кобзі він не вміє. Виправдовується: «кобзою поетично називають бандуру».
Тарас Компаніченко, кобзар, бандурист та лірник:
— Часто цю пісню називають народною, як і багато пісень в Україні, бо автори то заборонені були, то розстріляні. Проблема в тому, що зараз українці думають, що ця пісня 17 сторіччя. Поляки теж думають, що ця пісня 17 сторіччя… Ця проблема не тільки в Україні, а і за її межами. Ми стикаємося з цим щоразу. Ми самі не знаємо української культури, не знаємо себе.
Ювілей митця святкували у козацькому селищі «Мамаєва слобода». Прийшли учні кобзаря, його знайомі та сподвижники, зокрема кобзарі Тарас Компаніченко, Тарас Силенко, Олександр Гончаренко, бандурист Ярослав Чорногуз, народний артист України Ігор Крикунов та театр «Романс», фольклорний гурт «Перевесло». На час святкування ювіляра забрали з лікарні. Попри фізичну недугу очі кобзаря горіли від вдячності. Він навіть танцював.
Костянтин Олійник, директор Центру народознавства «Козак Мамай»:
— 9 лютого козацьке селище «Мамаєва Слобода» проголосило себе козацькою спадковою духовною республікою. Звичайно, спадковість якраз і передбачає, щоб ми переймали позитивні речі від наших попередніх поколінь. І саме цим попереднім поколінням 60-тидесятників і є якраз кобзар Віктор Лісовол – корифей, класик нашого кобзарського співу, носій отого всього позитивного. Ми є нове покоління, яке має прийняти той смолоскип від наших братиків, щоб тяглість поколінь тривала після комуністичної навали. Але повна тяглість не може бути розірвана, поки живуть люди, які пам’ятають оті традиції, в яких нуртує козацька кров. І їх треба ще при житті шанувати.
Композитор Лісовол створив понад 70 власних мелодій – дещо на козацький кшталт, звертався до поезій Тараса Шевченка та Пантелеймона Куліша. Не залишились без уваги твори Володимира Сосюри, Павла Тичини, Івана Драча.
Найкращі музичні супроводи Віктора Лісовола: "Кришталеві чаші" (В.Крищенко), «Кину пером, лину орлом» (народні слова), «Нащо мені женитися» (Т.Шевченко), «День мине, і ніч сумна розтане» (М.Томенко), «Та летіла гуска додому» (І.Драч), «До українців» (В.Баранов), «До кобзи» (П.Куліш), «Чого ти мною так гордуєш?» (Д.Павличко), «Вставай, народе» (Д.Павличко), «Краплина» (М.Подолян).
Про автора
Український композитор Лісовол Віктор Іванович народився 21 лютого 1931 року в смт. Семенівка Полтавської області . 1967 року закінчив Харківський інститут механізації сільського господарства (механічний факультет), 1973 — Студію кобзарського мистецтва при Українському хоровому музичному товаристві , а 1988 — Студію при капелі бандуристів України.
Катерина Качур, за матеріалами ювілейного вечора та pisni.org.ua
