chrome firefox opera safari iexplorer

Зозулиця, Левро та Їжачок – лауреати конкурсу неофіційного євросимволу

10 червня 2011 о 17:14

Близько 250 робіт з усіх куточків України та закордону взяли участь у конкурсі на кращий неофіційний талісман України до Євро-2012. На жаль, експертне журі у складі відомої української художниці Євгенії Гапчинської, прославленого українського тенісиста Андрія Медведєва та головного тренера національної збірної України Олега Блохіна не змогли виявити переможця, однак визначили 3 роботи, які посіли 2-і місця.

Серед лауреатів другої премії конкурсу – трипільська Зозулиця, левеня Левро та Євроїжачок.

Автори Зозулиці — група випускників програми Міжнародного центру спортивної освіти зі спортивного менеджменту. Як вони розповідають, Зозулиця – відроджений образ глиняної пташки-свищика, винайдена нашими пращурами понад 7 тисяч років тому за часів Трипільської цивілізації. На думку авторів, такий символ по праву може вважатися оберегом як для української, так і для польської цивілізацій. Більше того, за словами авторів, Зозулиця гармонійно поєднується із нещодавно презентованим Віце-прем’єр-міністром – Міністром інфраструктури України Борисом Колесніковим логотипом України до Євро у вигляді сонця, адже трипільців часто називали «дітьми Сонця».

Харків’янка, студентка Харківської державної Академії дизайну і мистецтв Маргарита Кабельникова подала на розгляд журі рекордну кількість робіт – 37, однак кращою з них було визначено левеня Левро. За словами Маргарити, це чарівне левеня створене за мотивами творчості відомої української художниці Марії Приймаченко. «Маю надію, що Левро стане втіленням не тільки сміливості, але й відобразить світогляд України», — зазначила пані Кабельникова.

Ще одним лауреатом другої премії конкурсу став Євроїжачок, який розробив Вадим Владичан з міста Хотин Чернівецької області.

Окремо журі конкурсу відзначили мешканця Великобританії сімнадцятирічного Ріса Лоурі. Останній представив на розгляд журі Вовченя Євро.

Зазначимо, що три роботи, які посіли другі місця у конкурсі, отримають від організаторів по комплекту сувенірної продукції Євро-2012, а також квитки на відкриття НСК «Олімпійський».

Іноземному учаснику і лауреату конкурсу – британцю Рісу Лоурі організатори презентують футболку національної збірної України з автографами гравців.

Частинку робіт учасників конкурсу ви можете переглянути у фотогалереї нашого сайту.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути