chrome firefox opera safari iexplorer

Живі скульптури на центральних вулицях Львова

09 серпня 2011 о 09:04

Театральна освіта для такої роботи не обов’язкова, головне — бажання приносити радість і позитив.

“Ми не весь час стоїмо на одному місці. Коли людина підходить, кидає нам, наприклад, у ящичок гроші, ми їй кланяємося, коли людина хоче сфотографуватися, ми стаємо в якусь цікаву для неї позу”, — розповідає жива скульптура Оля.

Робочий день триває близько 7 годин. На шкіру скульптури наносять спеціальну фарбу, яка не шкодить. Кажуть, що у спеку тяжко в такому одязі, але результат того вартий.

“Спілкуюся мало, звичайно. Поглядів більше, погляд, зацікавлення, посмішки — то головне в нашій роботі”, — каже жива скульптура Артур.

“Дуже-дуже багато позитиву. Абсолютно нема злих людей, ніколи не підходять злі люди. Всі дуже добрі, всі завжди з емоціями, з захватом, запалом”, — каже жива скульптура Оля.

Аби сфотографуватись з живою скульптурою, іноді потрібно простояти в черзі. Для омріяного знімка — грошей не шкодують.

Живі скульптури працюють двічі на тиждень. Інші п'ять днів мають на основну роботу і підготовку до вихідних, коли знову гратимуть відведені ролі.

9 серпня

Інші дати
Міжнародний день корінних народів світу
Свято Міжнародний день корінних народів світу відзначається в першій декаді серпня. Виникло за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН в 1994 році. Присвячене питанням збереження корінних народів на планеті, захисту їх прав, богатству культури і надбанню.
Розгорнути
Варвара Ханенко
1852–колекціонерка, меценатка, громадська діячка. Дочка цукрозаводчика, мецената М. Терещенка. Разом із чоловіком Б. Ханенком заснувала приватний;музей, на основі якого в 1921 р. в Києві було створено Музей мистецтв;(нині Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків).
Розгорнути
Народилася Віра Холодна
(1893, м.Полтава – 1919) – українська актриса, «королева» німого кіно. Уславилася в фільмах «Пісня торжествуючої любові», «Міражі», «Життя за життя», «Забудь про камін…» та багатьох інших.
«Ваши пальцы пахнут ладаном, А в ресницах спит печаль. Ничего теперь не надо нам, Никого теперь не жаль. И когда Весенней Вестницей Вы пойдете в синий край, Сам Господь по белой лестнице Поведет Вас в светлый рай...» (Олександр Вертинський, посвята Вірі Холодній)
Розгорнути