Іван Світличний шелестінням, грюкотом, кроками, сигналами, голосом, якщо можна так висловитися, «ліпить» свої аудіоскульптури. Скульптор пояснює: «Звук для мене – це як стамеска для створення аудіоскульптури. Це не заради спецефектів. Я прагну адаптувати звук для сприйняття людини, щоб вона могла собі уявити форму».У доробку молодого харківського скульптора чимало дерев’яних, металевих, бетонних абстрактних витворів. Химерні й дивакуваті скульптури можна не лише побачити, але й відчути на дотик. Для Івана Світличного не важливо, чи у людини буде співпадати картинка скульптури візуальна зі звуковою. Хоча поєднання зорового сприйняття зі звуковим – це вищий пілотаж, зізнається митець (Уривок аудіоскульптури Кришталь.mp3).Окрім звичайних столярних інструментів, в Івана Світличного є ще незвичайний – це бінауральний мікрофон. Такий мікрофон дозволяє записати об’єм приміщення й скульптури. Він уловлює напрямок звуку і його розташування у просторі, тобто звук від слухача ліворуч або праворуч, згори чи знизу, звук йде зблизька чи здалеку. А розташований цей мікрофон у пластиковій голові. «Ліпив точнісіньку копію з себе», – жартує художник. Макет голови, у вуха якій встромлені високочутливі мікрофони, дозволяє записати 3D звук. Всечуючу голову він може розташувати всередині самої дерев’яної чи бетонної скульптури, щоб записати її форму, а може поставити поруч.

Наважуюся на експеримент: чи вдасться мені зрозуміти і відчути аудіоскульптуру Івана Світличного. У тихій кімнаті, де мене ніщо не відволікатиме, я одягаю якісні навушники. Відчуваю, що це дуже велика фігура. Складається враження, що я сиджу всередині. А по дерев’яному корпусу якогось об’єкта, то в горі, то знизу, то по колу лунає шкрябання стамески і стукання молоточком. Через хвилини три-чотири у мене з’явилося відчуття, що я сиджу в об’ємному кристалі, проте, мені не вдалося відчути його чисельні кути.

Іван Світличний, зі свого боку, додає: «Це кристалічна структура. Величезна дерев’яна скульптура під самісіньку стелю цієї майстерні».

Щоб скульптури звучали якнайприродніше, Іван їх записує в різних куточках Харкова: в приміщенні теплоцентралі, у полі, на міських вулицях, у старому цирку. Одну з них записав в експозиційній залі PinchukArtCentre у Києві. Там триває групова виставка двадцяти номінантів Премії PinchukArtCentre 2011. Проект Івана називається «Різанина промінімал».

Концептуальна форма мистецтва, яке стимулює розвиток уяви людини

За словами директора комунікацій фонду Віктора Пінчука Дениса Казвана, аудіоскульптуру можна почути в окремій кімнаті на четвертому поверсі артцентру.

Там висять важкі звукоізолюючі штори. Всередину запускають тільки одну людину, яка має сісти посередині кімнати на стілець, одягнути навушники, таким чином він стає співучасником того процесу, що створив художник. Спочатку Іван зробив креслення кімнати, практично з двовимірного простору перейшов на тривимірний, а потім дивлячись на креслення він озвучив рухи, які, так би мовити, роблять лінії. Лінія, лінія, лінія… куля. Площина. Трикутник, трикутник, трикутник…»

Описуючи представлену аудіоінсталяцію, арт-менеджер PinchukArtCentre, куратор виставки Бйорн Гельдхоф наголосив, що Іван Світличний звертається до найбільш радикальної та найчистішої концептуальної форми мистецтва, яке стимулює розвиток уяви людини.