chrome firefox opera safari iexplorer

У Києві презентували медіавиставу Андруховича «Абсент»

19 грудня 2011 о 15:58

«Абсентом» пригостили українців письменник Юрій Андрухович та польські музиканти з гурту «Карбідо». Медіавиставу названу на честь міцного напою представили у столичній консерваторії. Це третя заключна частина трилогії «Самогон. Цинамон. Абсент». Вже три роки поспіль польські музики створюють пісні на вірші українського автора.

Вистава почалася без авторів. Таким — цифровим, зібраним з портретів тисяч людей, побачили поета Юрія Андруховича глядачі у першій частині перфомансу. Автори спеціально задумали грати «Абсент» «за ширмою» для кращого сприймання текстів.

У зеленому светрі, зеленому костюмі, Юрій Андрухович таки вийшов на сцену. Розповідаючи історію життя та кохання свого літературного героя, Стаса Перфецького з роману «Перверзія», він і кричав, і танцював, і навіть співав.

Юрій Андрухович, письменник: "Це, насправді, наче писання книжки, але дещо інший формат. Люди, які це протиставляють, вони це з часом зрозуміють. що у цих наших проектах йшлося, що кожен з нас далі робить те, що він робив, але він знаходить для цього нову форму".

Нова форма читання віршів за Андруховичем уже 3 роки, як передбачає наявність відео та музичного  супроводу. Останнє забезпечують музиканти з Польщі. Третю частину вистави "Карбідо" репетирували в Україні. Для цього знайшли майданчик біля річки Дністер.

Томан Сікора, музикант гурту «Karbido»: "Нам дуже сподобалося там грати. Біля Дністра дуже хмільне повітря і воно позначилося на нас, на нашій музиці. Все вийшло таким живим, характерним навіть більше для України, ніж для нашої рідної Польщі".

Як і обіцяли автори, «Абсент» вийшов загадковим та міцним.

Глядачка: "Таке враження складається, що воно все вляглося в тобі. Відчулося, вдалося цим проникнутися. Я давно такого кайфу не відчувала".

Глядач: "Це — як пригода для мене. Багато слів з вистави я не зрозумів. Але мені надзвичайно сподобалася атмосфера".

Ярослав Ґодун, директор польського інституту у Києві: "У Польщі Андрухович є зіркою. як його можна не читати? Його читають і польською, і українською. Його остання книжка зараз буде перекладена і видана накладом у 5 тисяч екземплярів".

Такими «алкогольними» експериментами співпраця українця та поляків не завершиться. Юрій Андрухович та «Карбідо» готуються до концертного туру українськими містами та вже працюють над новим проектом.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути