chrome firefox opera safari iexplorer

«Дерево щастя» в Івано-Франківську обростає колодками

14 лютого 2012 о 11:10

На свято Валентина в Івано-Франківську люди полюбляють збиратися біля «Дерева щастя». Це «дерево» подарували місту учасники міжнародного фестивалю ковалів. Кожен такий фестиваль залишає Івано-Франківську кований подарунок. Та не завжди городяни це цінують: зокрема, на «Каруселі» відламали авторські фрагменти, а «Дерево щастя» обростає колодками китайського виробництва і надписами. 

На свято Валентина в Івано-Франківську чимало закоханих приходять до «Каменя любові» біля Лебединого озера в міському парку відпочинку та до кованого «Дерева щастя» на центральній пішохідній вулиці Незалежності. Та якщо біля каменя фотографуються, то дерево потерпає від надписів та навішування колодок, стрічок і навіть білизни. До такої «новомодної» традиції івано-франківці ставляться по-різному:

«– Окремі люди вважають, що це їхня сім’я закріпилася цим деревом.

– Вважаю, це нищення міського майна, яке подарували люди, що трудилися над цими виробами для того, щоб місто було красивішим.

– В принципі це справа кожної людини зокрема, але ми цього робити не будемо, тому що сімейне щастя і благополуччя не залежить від того, чи висить замочок на дереві щастя.

– Це витвір мистецтва, тим більше знаковий для нашого міста, і цими колодками не дуже можна прикрасити це дерево».

Авторські роботи втручання не потребують

Івано-Франківськ отримав «Дерево щастя» в дарунок у травні 2009 року. Це спільна робота ковалів, а його окремі елементи – це авторські ідеї, які несуть певний зміст. Ніхто не скаже точно, коли цей мистецький твір почав обростати колодками і стрічками, особливо в час весіль. Така популярність «Дерева щастя» і тішить, і засмучує, зізнається заступник голови Спілки майстрів ковальського мистецтва України Сергій Полуботько і ставиться до цього по-філософськи.

«Воно живе своїм життям. Тобто ми народили щось, і воно самостійно живе, люди працюють з ним, обписують, але ми не для цього робили його. В принципі, зрозуміла людська позиція – люди хочуть щастя. І в цьому сенсі популярність дерева тішить. Але функція естетики зараз втрачається, воно перестає бути прикрасою», – констатує Сергій Полуботько.

Усі ці зайві елементи псують вигляд «Дерева щастя», кажуть ковалі. І може настати час, коли колодки поховають роботу ковальського мистецтва. Сергій Полуботько каже, що у людей нема ще культури поціновування таких речей. Але від ідеї зрізати колодки і викинути їх відмовилися.

«Не хочемо нікому зашкодити, і тому думаємо над якимось проектом, який, можливо, буде реалізований на святі ковалів або між святами. Або ці колодки зрізати з дерева і зробити з них окрему цікаву композицію, або створити окремий місток – традиційний міст кохання, на якому ці колодки будуть закріплюватися і надалі», – розповідає заступник голови Спілки майстрів ковальського мистецтва України.

Перемагає несмак?

Туристичної принади місту спотворена зайвими елементами скульптура не додає, це свідчить швидше про брак смаку і вплив чужих традицій, стверджує голова обласної організації «Молода Просвіта» Євгенія Бардяк. Вона каже, що не останню роль відіграє комерційний інтерес певних структур – і щодо таких традицій, і щодо самих свят.

«Ми не можемо заперечувати те, що розважає молодь і забирає її, можливо, від поганих звичок, з вулиці. Наприклад, таке свято як день Валентина. Це свято не є українське, воно запозичене із Заходу. З іншого боку, ми маємо багато своїх чудових свят, які варто святкувати не тільки на Західній Україні, але і у всіх регіонах».

Для колодок, які б «запечатували щастя», в Івано-Франківську шукатимуть інше місце.

26 травня

Інші дати
1648 — Корсунська битва
битва між військами Речі посполитої і українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та його татарськими союзниками під Корсунем в ході Національно-визвольної війни 1648 – 1654 років. Внаслідок перемог під Жовтими Водами і Корсунем була знищена урядова армія Речі Посполитої на українських землях, створилися умови для утвердження української козацької держави (Гетьманщина).
Україно! Ти для мене диво! І нехай живе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік... Ради тебе перли в душу сію, Ради тебе мислю і творю. Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю. (Василь Симоненко)
Розгорнути
Народився Борис Грабовський
(1901, м. Тобольськ, Росія - 1966) - видатний вітчизняний фізик, син поета Павла Грабовського, творець першої в світі електронної системи передачі на відстань рухомого зображення. Побудував малолітражний гелікоптер, трикрилий планер, сконструював прилад для орієнтації сліпих, апарат для глухонімих.
Розгорнути

Новини Дивитися всі