Тернопільський клуб ексклюзивних автомобілів «Ретро–кортеж» — один із найбільших в Україні. Торік він увійшов до Всесвітньої асоціації ретро–клубів.
У клубі є 15 ретро–автомобілів, найстаріший — БМВ 1933 року випуску. Засновником клубу є відомий тернопільський бізнесмен Тарас Демкура, який почав колекціонувати ретро–авто 10 років тому.
«У середині 90–х я, учитель фізичного виховання за фахом, змушений був зайнятися автомобільним бізнесом, — згадує колекціонер. — Ми з друзями одними з перших в Україні почали імпортувати машини. Співпрацювали з представництвами фірм у Польщі, Німеччині, Франції. Якось у Парижі побачив парад ретро–автомобілів — стояв, мов зачарований. Приїхав додому з бажанням придбати собі кілька таких машин».
Коли пан Тарас почав наводити довідки, з’ясувалося, що багато автомобілів в Україні майже за безцінь купували перекупники, реставрували і вивозили за кордон. Колишні ж власники якщо на перших порах і бралися реставрувати «залізного коня», то швидко кидали цю справу, адже потрібні були великі кошти.
Першими у колекції Тараса Демкури стали «Опель Капітан» 1933 року випуску, «Опель Супер 6» (1937 р.в.) та БМВ (1934 р.в.). Їх пан Тарас купив на Черкащині.
«Машини стояли в гаражі одного механіка. Він хотів їх відреставрувати і продати за кордон, — розповідає колекціонер. — Мені вдалося переконати його, що такі раритети повинні залишитися в Україні, й чоловік продав їх мені. Потім були «Москвич–401», який наші майстри переробили під кабріолет, джип Willys, ГАЗ–21 «Волга», з якої зробили позашляховик — пікап, ЗАЗ «Хаммер 6Х6», або, як ми її жартома називаємо, «Сороконіжка» — це авто зроблене із шести «горбатих» «Запорожців»...»
«Родзинкою» колекції є також «Ягуар XJ6» 1970 року випуску, який обслуговував свого часу американського президента Річарда Ніксона. Згодом його подарували Леоніду Брежнєву, останній передарував його Володимиру Щербицькому, а той — голові колгоспу з Борщівського району. Щоправда, коли пан Тарас купив автівку, вона радше нагадувала купу залізяччя.
«Нещодавно на Вінниччині придбав «Майбах» 1939 року випуску, ця машина — із гаража резиденції Гітлера, — розповідає колекціонер. — Давно про неї мріяв, навіть іграшкову копію купив. А рівно через місяць зателефонував товариш і повідомив, що продається справжній «Майбах». Отак зайвий раз переконуюся у тому, що думки матеріальні, і якщо чогось дуже захотіти, то бажання неодмінно здійсниться!»
За словами Тараса Демкури, більшість цих автівок потрапляла до нього у жалюгідному стані, інколи реставрація коштувала вдвічі більше, ніж саме авто. «При реставрації чи не кожне авто розбирають до гвинтика, — каже колекціонер. — Я зумів зібрати команду справжніх професіоналів своєї справи, які, як і я, закохані у ретро–автомобілі. Саме завдяки їхній майстерності та самовідданості ці машини одержуюють друге народження: вони набувають не лише гарного вигляду, а й усі на ходу».
Нині директором клубу «Ретро–Кортеж» є 18–річний син Тараса Демкури Іван.
«Для мене ретро–автомобілі радше хобі, а для сина — бізнес, — зізнається чоловік. — Він займається усіма справами «Ретро–кортежу». Усі автомобілі здаємо в оренду. Замовляють їх для романтичних прогулянок містом, весільного супроводу, зустрічей з пологового будинку, святкування хрестин, ювілеїв».
Окрім того, у пана Тараса є близько 200 іграшкових ретро–автомобілів. Найменша машинка — завбільшки 3 см. «Це мої мрії, — жартує колекціонер. — Купую скрізь, куди б не їздив за кордон, багато дарують друзі. Пам’ятаєте, я казав, що думки матеріальні, отож, дивлячись на них, сподіваюся, що невдовзі вони стоятимуть у мене в гаражі»...
