Поміж Богородичними празниками церковного року на особливу увагу заслуговує свято Покрова Пресвятої Богородиці.
В Україні його відзначають 14 жовтня як свято релігійне, національне, родинне. У народі цей свято ще носить назву «Третя Пречиста». Встановлене воно було як подяка за заступництво Богородиці над Царгородом.
Головний мотив встановлення цього свята — це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби, повсюди в місті панувала тривога. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховували Її ризу, відправляли всенічну, храм був переповнений. Саме тоді після відправи св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: від царських дверей (так раніше називали головні двері церкви, через які входили до храму) йшла світлом осяяна Богородиця у супроводі Івана Христителя та Івана Богослова, при співі великого хору святих. Богородиця підійшла до престолу, вклякла, довго молилася і плакала. Після цього, як бачив св. Андрій, Вона зняла зі своєї голови хустку-покров-омофор і широко простягла її над народом у церкві. Коли видіння зникло, св. Андрій та Епіфан зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Як наслідок, вороги таки відступили, і місто виявилося врятованим.
Історики не можуть дати чіткої відповіді, коли жив св. Андрій, і коли відбулося чудо заступництва Богородиці над Царгородом. Одні дослідники стверджують, що св. Андрій жив при імператорі Леві I Великому (457-474 рр.). Тобто, у V столітті, інші, яких більшість, час життя св. Андрія відносять до часів імператора Лева VI Мудрого (886-911 рр.) — на початок Х століття.
Празник Покрова був у греків місцевим празником і після падіння Царгороду 1453 р. вони навіть перестали його святкувати. Покрова має службу великих свят зі всенічною, але не належить до 12 великих свят церковного року.
Культ Богородиці як Заступниці і Покровительки широко розвинувся і серед українського народу: українські князі, королі, військо, козаки та гетьмани обирали Богородицю своєю Покровителькою та Опікункою.
Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення 1037 р. він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і виконує свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії. Князь Ігор Святославович, герой епосу «Слово о полку Ігоревім», після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари. Деякі українські князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї.
Запорізькі козаки мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя... ", а від запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла». Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, складали Їй подяку. А Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом.
