chrome firefox opera safari iexplorer

Бережани – найкраще для мене…

26 січня 2013 о 17:40

…місто в світі. Ці слова Богдана Лепкого стали гаслом виставки «Бережани на старих поштівках» зі збірки Андрія Захарківа-Олійника (Львів).

Відкриття виставки та зустріч з колекціонером відбулись 21 грудня 2012 року в Бережанському краєзнавчому музеї. Черговий львівсько-бережанський проект зреалізували краєзнавчий музей, обласний музей Богдана Лепкого, ДІАЗ і БМГО «Рідне місто».

Не вперше в Бережанах виставки такого плану, але те вартує, щоб ще і ще раз побачити красу нашого міста. Богдан Лепкий колись влучно сказав: «Бережани – найкраще для мене місто в світі!». Стосовно гасла виставки, то сумнівів не було. В рік 140-річчя Богдана Лепкого шукати кращі слова про Бережани від його знаменитої і так дорогої для кожного бережанця фрази – не було сенсу. Тим паче, що з кожним роком у бережанців все менше підстав повторювати слова знаменитого письменника з огляду на стан пам’яток культури та історії в нашому місті, дороги, екологічний та санітарний стан. Тому важливо, що пан Андрій зумів зберегти Бережани тих часів хоч би у поштових картках… Не тільки зберіг, але й вирішив показати її іншим. То є добра промоція міста та нагадування про його красу.

Колекціонер має дозріти до того моменту, коли виставляє на огляд своє зібрання. Андрій Захарків-Олійник дозрів. На виставці експонується 212 поштових карток з видами Бережан періоду кінця ХІХ ст. – 1941 р. Автору вручено свідоцтво про занесення в «Книгу рекордів Бережан» за найбільшу колекцію поштових карток (320!) з видами Бережан.

Окрім збереження візуального зображення Бережан, всі ці картки – добра джерельна база для краєзнавців, яку треба досліджувати: їх ХТОСЬ КОМУСЬ КОЛИСЬ КУДИСЬ писав. Там є адреси, факти, прізвища, прізвище видавця та місце видання…
Вони – різні. Писані українською, польською, німецькою, французькою…

Видані у Кракові, Львові, Празі, Відні, Бережанах, Трієрі…

Надіслані з Голландії, Німеччини, Франції, Австрії, Сербії, Польщі… в десятки міст, містечок і сіл: Краків, Болехів, Львів, Підгайці, Станькова біля Калуша, Скопівка коло Хлібичина Лісного біля Отинії (повіт Коломия), Бережани, Лапшин пошта Бережани, Тернопіль…

Серед кореспондентів – відомий священик і видавець Лев Джулинський, подружжя громадських діячів Наталія і Володимир Лаврівські, бережанські гімназисти, січові стрільці та десятки конкретних людей, які жили, творили, кохали в ті часи.

І писали по-різному: «Засилаю споминку з красного міста Бережан, де нині проживаю…» (1917), чи «Засилаючи Вам сердечне поздоровленє з тих проклятих Бережан…» (1905).

Учасники заходу в переповненій залі краєзнавчого музею отримали задоволення від літературної частини, яку підготувала старший науковий співробітник обласного музею Богдана Лепкого Ірина Ухман з вихованцями фольклорного театру "Взори” (керівник Олена Різник) Районного будинку творчості школярів: Інеса Хоптяк (11 клас, ЗОШ №1) «зачепила» всіх авторським твором «Я – Бережани», який став одним з найкращих у другому етапі цьогорічного конкурсу «Мій край» від інтернет-газети «Доба», а Андрійко Ухман (1-й кл., ЗОШ №3) декламував Б.Лепкого “Бережани”. Переможець цьогорічного районного конкурсу читців творів Богдана Лепкого Ірина Бевсюк (ЗОШ №1) прочитала уривки з «Казки мойого життя».

Ось кілька вражень, почутих біля виставкових стендів.

Про поштівку із зображенням набережної ставу, написану у серпні 1941 року:
— Німці в місті, а бережанці шпацирують по красивій набережній ставу.
— Німці бережанців із набережної на виганяли. Бережанців з набережної виганяє Здирко.

Про альбом, виданий в Польщі:
— Варто і нам видати альбом. Поляк Вітольд Ґолінський зумів це зробити, а ми — що?

Про колишній готель:
— На картках будинок готелю якийсь сірий, а зараз – файніший, різнокольоровий такий…

У 2006 році колекціонер з польського міста Ключборка – побратима Бережан – Вітольд Ґолінський видав книгу «Бережани на старій поштівці». У передмові є такі слова:

«Мешканцю Бережан! До Тебе і для Тебе адресовано, передусім, нинішнє видання. Твій вік і життя заслуговує на пошанування періоду Твого міста між двома війнами, які так змінили його.
Книга рівно ж адресована до синів і дочок, родичів і знайомих, пов’язаних у різний спосіб з народженими у цьому місті...»

Такі слова можна і сказати про нинішню виставку, яке адресована, в першу чергу, БЕРЕЖНАЦЯМ. Бережанцям за духом, Бережанцям за філософією життя…

Микола Проців,
старший науковий працівник Бережанського краєзнавчого музею

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути

Новини Дивитися всі