27 березня 2013 року, на 79-му році життя, в лікарні «Швидкої допомоги» після операції помер Микола Сом.
Микола Данилович Сом (5 січня 1935, с. Требухів Броварського району Київської області) — український поет, письменник. Лауреат літературної премії ім. Володимира Сосюри й Остапа Вишні. Член Спілки письменників України (з 1958).
Працював у газетах «Нафтовик Борислава», “Вечірній Київ”, “Друг читача”, “Слово просвіти”, в журналі “Ранок”, у видавництві “Музична Україна”, в кабінеті молодого автора Спілки письменників України. Був завідувачем відділу поезії журналу «Зміна», завідувачем літературної частини Укрконцерту.
Учителював у рідному селі та в київських школах. Працював завідувачем сектору пропаганди книжки в Київській публічній бібліотеці імені Лесі Українки. Дружив із Василем Симоненком.
Микола Сом – автор багатьох поетичних книжок: “Йду на побачення”, “Хроніка воєнного дитинства”, “Присвяти і послання”, “Сто епітафій”, книжок прози “З матір’ю на самоті” та “Як я Сталіна хоронив”, а також відомих ліричних пісень. Пісні, написані на вірші поета, звучали в кінофільмах “Коли починається юність”, “Хлопчики”, “Артист із Коханівки”, “Чорноморочка”, “Місяць травень”, “Їхали ми, їхали” та інших”.
А його мелодійною колисковою «Рученьки, ніженьки…» майже два десятки років поспіль завершувалася популярна телепередача «На добраніч, діти».
